Категорія: Культура

Пропливає весна повз нас яблуневих садів цвітінням, свіжим листям дерев і трав, бірюзових небес височіння. Дуже хочеться тої весни Переможної, й хлопців вдома. Щоб солодкі їм снились сни в рідній хаті, на ліжку свому. Щоб раділа життю дітвора, не ховалася у підпілля, щоб сміялася, щоб жила і ніколи вже не тремтіла. Пропливає весна крізь час… Двадцять другий… Чи скоро літо? Як же хочеться вже і нараз Перемоги, і щастя діток. Щоб гуляли вони всі тут, в Україні, а не далеко, обіймали щоб їх батьки, як пташаток малих лелеки. Щоб Герої…

Читати далі

З ранніх поезій Василя Лісового 17 травня збігає 85 років з дня народження Василя Лісового – філософа, поета, літературознавця, дисидента, одного із засновників і розповсюджувачів самвидаву 1960-х років, багаторічного політв’язня. Відразу після закінчення історико-філософського факультету Київського університету Василь Семенович розпочав педагогічну діяльність на посаді викладача філософії, етики та естетики Тернопільського медичного інституту. Він віддав цій роботі чотири роки (1962-1966) й залишився в пам’яті як винятково порядна людина, чудовий лектор з неординарним мисленням і вмінням донести власні нетрафаретні думки до розуміння слухачів-студентів. Крім наукової роботи та суспільної діяльності, Василь Семенович, володіючи…

Читати далі

«Моя країно, Ти – прекрасна!» Ти майориш, Ти маниш співом, Ти вабиш запахом полів, Ти вабиш шумом моря з півдня І шелестом своїх лісів. Ти стала сильна й незалежна. Про тебе знає цілий світ, Твоя історія безмежна, Хоча тобі лиш тридцять літ! Ти незрівнянна, і я знаю, Що більш такої не знайду. Моя країно, Ти – прекрасна! За це тебе я і люблю!   За цвіт бузку та запах меду, За гори горді, за лани, За небо й зорі на тім небі, За все хороше у тобі. Люблю за Львів,…

Читати далі

Ви колись просинались о 5-ій ранку? Для мене це було вперше. Я спокійно спала, мала прокинутися о шостій, бо треба ж у школу йти. Але прокидаюсь о 5-ій ранку від телефонного дзвінка. Знаєте, зараз я перебуваю в безпечнішому місці, ніж Київ, Харків, Маріуполь, Суми… На жаль, в багатьох людей деколи виникають думки про те, що «мені соромно за те, що хтось не в такій безпеці». Уявляєте собі такі відчуття? О, це жахливе відчуття… Не хочеться розказувати, де ти. Хочеться бути на рівні з усіма. Але той найжахливіший день, коли мені…

Читати далі

У Тернопільському національному медичному університеті імені Івана Горбачевського провели майстер-клас з писанкарства для сімей-переселенців та всіх охочих діток і дорослих. Про що розповідає українська писанка, що означають знаки та символи на ній, а також про кольори та види розписних яєць розповіла Наталія Рублевська, викладачка кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики її навчання Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. «Тішуся, що є можливість проводити такі майстер-класи. З дітьми та дорослими, які були сьогодні присутні, легко працювати, всі надзвичайно талановиті, старанні та зосереджені на роботі. Вони хочуть глибше пізнати наші традиції,…

Читати далі

Воскрес в тобі ординський дух й ти знов прийшла в Україну. В краю героїв й відчайдух Собі викопуєш могилу. Тобі не стала на заваді Білорусь. Її ж праматір звали Русь… Ти вже пізнала силу України і догризатимуть тебе думки, що східні й західні країни тобі не подаватимуть руки. На тілі людства, ти – немов абсцес, зуміли ми його розкрити. Покаже, як ти будеш жити Новітній нюрнберзький процес. Валерій ДІДУХ, доцент

Читати далі

Тебе зродила Золота орда. В крові лишились гени угро-фінів. Кривавиться твоя хода від днів минувшини й донині. Колись була імперією ти і не злічить твоїх набігів і походів. Це ж ти віками зводила мости до більш освічених народів. Ти – батьківщина варварів й рабів, була, мабуть, з дияволом у змові… Дарма, монахи з київських горбів, тебе повчали мудрості й любові. Палає Україна у вогні, та не лишилась з горем наодинці. Твою кончину наближають дні й вже не благай прощення в українців. Валерій ДІДУХ, доцент

Читати далі

У нашому університеті працює та навчається чимало талановитих і креативних людей. У своєму творчому підході молода художниця Оксана Бача, старша лаборантка кафедри фармацевтичної хімії ТНМУ, робить наголос на емоційну складову, довіряючись інтуїції та власному художньому світосприйняттю. Народилася й зростала у Тернополі, навчалася в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №22, 2008 року закінчила хіміко-біологічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, з 2010 року працює на кафедрі фармацевтичної хімії. – Коли почали малювати? – Насправді історія досить буденна, малюю з дитинства, здібності передалися від батька, він був моїм першим вчителем і критиком.…

Читати далі

Згадаймо сьогодні про Івана Миколайчука. 15 червня 1941 року багатодітна родина у селі Чортория на Буковині поповнилася ще однією дитиною, яку охрестили Іваном. З 12 років він грав у сільському самодіяльному театрі. Після закінчення середньої школи навчався у Чернівецькому музичному училищі, яке закінчив 1957 року. Після цього було навчання у театрі-студії при Чернівецькому музично-драматичному театрі імені О.Кобилянської. 29 серпня 1962 року одружився з акторкою того ж театру Марією Карп’юк. У 1963-1965 роках навчався на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого в майстерні Віктора Івченка. У студентські роки дебютував…

Читати далі

У читальній залі бібліотеки Тернопільського національного медичного університету імені І. Горбачевського відбулася зустріч з Анастасією Леухіною – авторкою «Зовсім не страшної книги. Про життя, смерть і все, що поміж ними», найкращої книги 2020 року KBU awards. Майже кожна родина колись стикається з важкою хворобою, невиліковним діагнозом або реанімацією. «Зовсім не страшна книга» – про життя після таких новин. Вона складається з порад і справжніх історій з життя та показує, як може бути й як з цим впоратися. Книга розповідає, як прожити погані новини, як спілкуватися з хворою людиною, як зорганізувати…

Читати далі