Інна Долід: «Коли людина покидає стоматологічний кабінет зі щасливою усмішкою – це прекрасно»

Інна Долід – студентка 5 курсу стоматологічного факультету, староста потоку. Про майбутній фах і спеціалізацію, яку хоче здобути, про студентські будні, досягнення та пріоритети, про захоплення, що додають позитивних емоцій, Інна розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– З приходом осені розпочався новий навчальний рік. Для нинішніх п’ятикурсників стоматологічного факультету він останній, випускний. Як усе починалося? Якими були ваші перші сходинки до обраного фаху?

– Озираючись назад, здається, що роки навчання в ТНМУ збігли дуже швидко. Першою ж сходинкою до професії став мій вступ до Шепетівського медичного фахового коледжу за спеціальністю «ортопедична стоматологія». Документи подала після успішного закінчення 9 класу школи в рідному місті Корець Рівненської області.

– Обрали медицину за прикладом рідних?

– У батьків професії з медициною не пов’язані. Тато Віталій Володимирович – водій великовагового автомобіля. Він перевозить вантажі на великі відстані, долаючи сотні та тисячі кілометрів. Мама Наталя Іванівна працює у сфері торгівлі. Зубний технік – професія маминої родички, теж Наталі, яка мешкає в Рівному. Якось, коли я закінчувала 9 клас, Наталя запитала, чи подобається мені її фах. Але я на той час мало що знала про роботу зубного техніка. «То приїзди, – запросила, – подивишся». Так я вперше побувала в зуботехнічній лабораторії, обладнаній за сучасними вимогами. Повернулася додому приємно вражена й вирішила вступати до медичного коледжу. Батьки сказали, що поважають мій вибір. Вони на мене ніколи не тиснули, не вказували, яку професію обрати та куди вступати, лише пояснювали плюси й мінуси можливого вибору та пропонували самій вирішувати що подобається, а що – ні. Вдячна їм за це.

– Ви єдина дитина в батьків?

– Ні, в мене є старша сестра Альона. Вона закінчила Східноєвропейський національний університет у Луцьку за спеціальністю «фінанси та кредит». Потім вступила до університету в Португалії. Має два дипломи про вищу освіту – український та європейського зразка.

– Отже, навчання в коледжі стало першою сходинкою професійного зростання. Що особливо запам’яталося з того періоду?

– За три роки я отримала гарні знання – і теоретичні, і практичні, бо на практичні заняття в коледжі відводили багато часу. Була старостою групи. Якщо б зараз довелося обирати: довчитися у старшій школі чи піти в медколедж, знову б обрала коледж. Закінчила його 2018 року. Постало питання: що далі? Зорієнтуватися допомогли знову ж таки батьки. «Що ти гадаєш про подальше навчання в медуніверситеті, щоб здобути вищу медичну освіту за спеціальністю «стоматологія?», – запитали вони. Поміркувавши, подала документи до ТНМУ. Вступила на 2 курс і жодного разу про це не пошкодувала.

– У стоматологічній практиці багато різних напрямків. Який з них плануєте обрати в майбутньому?

– Хірургічна стоматологія, дитяча терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, ортодонтія… Кожен з цих напрямків цікавий по-своєму, але є один, що найбільше припав до душі. І це – терапевтична стоматологія. Відвідую заняття наукового студентського гуртка, який працює під керівництвом доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри терапевтичної стоматології Михайла Антоновича Лучинського. Актуальним проблемам терапевтичної стоматології присвячена й моя наукова роботу, яку написала під керівництвом кандидата медичних наук, викладача Володимира Богдановича Радчука. Добре, що є можливість застосовувати здобуті теоретичні знання під час практичних занять у фантомному класі, де ми працюємо в умовах, максимально наближених до реальних умов роботи лікаря-стоматолога. На встановлених фантомах можна зімітувати терапевтичний, ортопедичний, хірургічний та дитячий прийоми, а викладачі допомагають детально розібрати кожну ситуацію, підкажуть оптимальний алгоритм дій у тому чи іншому випадку. Також мені подобається організація занять за системою «єдиного дня», бо вона ефективна. Адже зосереджуєшся на вивченні однієї теми, що стосується конкретної дисципліни, а, отже, краще запам’ятовувати пройдене.

– Позаду надзвичайно важливий тестовий іспит «Крок-1». Результатом задоволені?

– Так, іспит я склала успішно.

– Що порадите тим, у кого перший «Крок» ще попереду?

– Головне – не лінуватися, не марнувати час і наполегливо вчитися, вдосконалюючи свої знання та навички.

– Яким заняттям приділяєте увагу у вільний час?

– Вільного часу мало. Повертаюся з університету й сідаю готуватися до наступних занять. Опрацьовую потрібну літературу, пишу тези… Потім – інтернет-спілкування з батьками. Добре, що є вихідні, коли можна зустрітися з друзями, щоб поспілкуватися, повеселитися, виїхати кудись за місто на природу. Мені дуже пощастило з групою. Вона дружна, ініціативна. Одногрупники й пожартувати вміють, і допомогти одне одному в разі потреби. Подобається малювати картини за номерами. Люблю готувати. «Чорний принц» – мій фірмовий торт, який смакує всім, хто його куштував. Є й інші. На кондитерських сайтах побачу якийсь цікавий рецепт і – за роботу… Смачний та візуально красивий десерт – це теж творчість.

– Поділіться спогадами про літо.

– Улітку проходила практику з терапевтичної стоматології в одному з приватних стоматологічних кабінетів у рідному місті. Пацієнти зверталися кожен зі своєю проблемою. І коли ця проблема розв’язана, коли людина покидає стоматологічний кабінет зі щасливою усмішкою – це прекрасно. Її радість передається й лікарю. Мені подобається допомагати людям, тому й обрала медицину. Літо подарувало також можливість досхочу побути з родиною. Для мене справжнє свято, коли всі вдома: батьки, сестра, я та можна спілкувалися наживо. Люблю, коли сім’я збирається разом. В такі хвилини особливо чітко розумієш: найважливіше, що є в людини, – це її рідні. Моя родина – моя надійна опора. Безмежно вдячна батькам і сестрі за можливість навчатися, щоб здійснити свою мрію, за постійну підтримку.

– Ваше життєве кредо, улюблений вислів чи афоризм?

– Моє кредо: шлях довжиною в мільйон кроків починається з першого кроку. І ще… Зі школи запам’ятався напис на дошці в кабінеті хімії: «Не махай на все рукою, не лінуйся, а учись, бо чого навчишся в школі знадобиться ще колись». Нового значення цей вислів набув, коли стала студенткою. І справді: не лінуйтеся, а вчіться, студенти!

Лідія ХМІЛЯР