Іван Луцик: «Мікробіологія припала мені до душі одразу»

Іван Луцик – студент 2 курсу медичного факультету. Навчається за державним замовленням та отримує академічну стипендію. В квітні юнак взяв участь у Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених, що відбувся онлайн, і представив свою наукову роботу на засіданні секції «Експериментальна медицина». Докладніше про ці та інші важливі заходи й цікаві студентські проєкти, про навчання і улюблені заняття на дозвіллі Іван розповів в інтерв’ю «Медичній академії».

– Якій темі була присвячена ваша студентська наукова робота?

– Пандемія коронавірусу зробила тему інфекційних захворювань особливо актуальною й мені було цікаво дослідити, чи змінилася функція зовнішнього дихання в молодих людей, які перехворіли на COVID-19. Для цього ми провели вимірювання й проаналізували функцію зовнішнього дихання двадцяти пацієнтів віком від 18 до 25 років, які одужали понад два місяці тому. Потім порівнювали їхні показники та показники ровесників, які на коронавірус не хворіли. Результати дослідження, які й лягли в основу наукової роботи, показали, що загалом значних змін у дихальній системі пацієнтів молодого віку немає, що функція легень після хвороби відновлюється. Вдячний за грунтовні консультації науковому керівникові – доценту кафедри фізіології Ігорю Ярославовичу Папінку, який підтримав зацікавлення дослідницькою діяльністю. Це був дуже корисний досвід. Цьогоріч учасниками форуму були представники провідних закладів вищої освіти України, а також Індії, Польщі й Німеччини, які на пленарних і секційних засіданнях обговорювали актуальні питання та перспективи сучасної медицини. Через пандемію COVID-19 захід відбувся в онлайн-форматі.

– Інші пам’ятні події вашого студентського життя?

– Велике враження на мене справила онлайн-лекція засновника та старшого нейрохірурга Міжнародного центру нейрохірургії, члена Лондонського королівського коледжу нейрохірургів та Асоціації нейрохірургів Великобританії, професора Генрі Марша. Я був у складі команди організаторів зустрічі. Добре знаючи англійську мову, радів можливості послухати знаного у світі нейрохірурга та автора книг, що стали бестселерами, а також поставити запитання, що цікавили студентів і молодих лікарів. Скажімо, про сутність роботи лікаря та явище професійного вигорання, про правила комунікації з пацієнтами, про стосунки лікаря й пацієнта, що мають будуватися на довірі… Багато важливих тем обговорювалося впродовж лекції, яка мені дуже сподобалася. Задоволений, що долучився до її проведення.

Під час Всесвітнього тижня імунізації, що стартував 24 квітня й відбувався під гаслом «Вакцини зближують нас», я та студентка 2 курсу медичного факультету Уляна Дишко прочитали низку лекцій на тему, що потрібно знати про вакцинацію як єдиний захист від небезпечних інфекційних хвороб і, зокрема, від коронавірусу. На зустрічах з учнями та вчителями Ветлівського ліцею на Волині, Луцької загальноосвітньої школи №2, Волинського наукового ліцею розповіли про важливість щеплення, про вакцини від коронавірусу, які пропонує сучасна медицина. Мовили й про цю суспільно важливу проблему з членами Волинського осередку Федерації дебатів України. Зустрічі відбувалися в змішаному форматі, частково онлайн, частково офлайн. Вдячний за допомогу та підтримку в їх організації керівниці університетського Центру виховної роботи та культурного розвитку, кандидату філологічних наук М.І. Руденко та доценту кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією С.О. Никитюк.

– Кажуть, хто хоче займатися медициною, той повинен до цього готуватися зі школи. Який загальноосвітній заклад ви закінчували?

– Я закінчив Волинський науковий ліцей-інтернат, де навчання вели за трьома профілями – математичним, біолого-хімічним і суспільно-гуманітарним. Оскільки з усіх наук я найбільше любив хімію та біологію, які пояснюють, як влаштований наш світ, то мій вибір легко пояснити. Був слухачем секції «хімія» Волинської обласної Малої академії наук і часто входив до складу команди в турнірах юних хіміків. Приємно, що на Всеукраїнському турнірі, що відбувся під егідою Малої академії наук України, наша команда посіла друге місце. Беручи участь у таких конкурсах, здобув вельми корисний досвід, уміння й навички, наприклад, з ведення дискусії. Тож моя порада родичам нинішніх старшокласників: підтримуйте їхню участь в олімпіадах, турнірах, конкурсах науково-дослідницьких робіт МАН, бо це сприяє формуванню цілісної особистості й формує цікавість до життя.

– Обираючи майбутню професію, радилися з батьками?

– Радився, звичайно, але рішення приймав сам. Вже у сьомому класі в мене не було жодних сумнівів щодо вибору професії. Я хотів стати лікарем, бо виріс у лікарській сім’ї та бачив, яка це нелегка, відповідальна та водночас надзвичайно цікава професія. Батьки поважали мій вибір, хоч мама спершу відмовляла мене йти в медицину, бо це нелегкий фах. Але він мені до душі.

– Тож ви будете лікарем у другому поколінні. Батьки теж навчалися в ТНМУ?

– Так, вони випускники нашого університету. Тато Юрій Іванович – лікар-анестезіолог, мама Наталя Миколаївна – невропатологиня. Обоє працюють у Луцькій центральній районній лікарні. Молодший брат Андрій – учень Княгининівського лінгвістичного ліцею. До слова, в дворічному віці я жив у Тернополі, бо мама тоді навчалася в ТНМУ. Через 15 років повернувся сюди вже студентом. Зазначу, що файне місто було мені цікаве завжди. Ще в школі, готуючись до турніру з географії, збирав інформацію про Тернопіль, зокрема, багато читав про ТНМУ ім. Івана Горбачевського, про те, що тут надають якісну освіту. Коли став студентом, сам у цьому переконався.

– Ваша улюблена навчальна дисципліна…

– Наразі – мікробіологія. Дуже цікава наука. Припала мені до душі одразу, з першого заняття.

– Навчальний процес та іспити відбуваються в умовах дотримання карантинних норм. Літо ж усе ближче. Які плани на канікули?

– Поки що про плани мовити рано. Готуюся до сесії, бо це найвідповідальніший та найважливіший етап у житті студента. Про відпочинок подбаю після екзаменів.

– Який варіант відпочинку для вас – оптимальний? Чим захоплюєтеся у вільний час?

– Люблю подорожувати рідним краєм. Особливо подобається перлина Волині – Полісся. Чудове місце для літнього відпочинку – Шацькі озера. Дуже гарний Володимир-Волинський. Це стародавнє місто – одне з найстаріших в Україні, рекомендую відвідати всім. Як і рідний Луцьк. Якщо пандемія завершиться, влітку трохи помандрую Волинню та Тернопільщиною. Багато маленьких містечок на Тернопіллі, як і на інших теренах України, мають цікаву історію та збережену самобутню архітектуру. Скажімо, селище Микулинці, де я побував до запровадження карантинних обмежень, мені дуже сподобалося. Загалом Україна має потужний туристичний потенціал і безліч дивовижних місць, які варто відвідати.

– Де за межами України вже побували?

– У США та Польщі. Школярем, як фіналіст програми обміну майбутніх лідерів FLEX, рік навчався за грантом в американській школі в штаті Північна Кароліна. Сім’я, яка мене приймала, ставилася до мене дуже тепло, по- родинному й загалом я швидко адаптувався до англомовного середовища, навчився краще розуміти світ і мислити масштабніше. У Польщі ж відпочивав у літньому таборі на березі Балтійського моря, неподалік Гданська. Місцевість там дуже гарна, мальовнича й своєю красою нагадувала мені Полісся.

– Ваші улюблені заняття на дозвіллі?

– Люблю довгі піші прогулянки. Батьківський будинок – на околиці міста: свіже повітря, тиша, гарні краєвиди… Є куди піти погуляти. Літом – побігати. Біг допомагає відволіктися від рутинних турбот і споглядання краси природи заряджає позитивом. Цікавлюся історією, філософією. Вважаю, що треба знати минувшину рідного краю й родовід своєї сім’ї. Любити історію мене привчив мій дідусь Микола Михайлович Кучерепа – кандидат історичних наук, професор кафедри історії України та археології Волинського національного університету ім. Лесі Українки.

– Ваш улюблений афоризм…

– Мені дуже до вподоби латинський крилатий вислів «Esse quam videri» – («Бути, а не вдавати»).

Лідія ХМІЛЯР