У бібліотеці ТНМУ вшанували пам’ять нашого краянина Назара Мялікгулиєва, українського військового, який загинув на Луганщині в червні цього року, та репрезентували збірку його віршів, що вийшла друком незадовго до початку повномасштабної війни.
«Назар Мялікгулиєв був відданим патріотом України, щирою та чесною людиною, а також талановитим поетом, – мовить директорка бібліотеки ТНМУ Олена Проців. – Наприкінці минулого року побачила світ збірка віршів «Критик до народу, або Вірші мого дитинства», які Назар написав впродовж свого, на жаль, недовгого життя. 9 жовтня Назарові виповнилося б 32 роки. Ми згадали його, репрезентували збірку, розповіли нашим студентам, як він жив, як боронив країну та як писав вірші».
Назар Мялікгулиєв народився і виріс у селі Кобиловолоки (тепер – Теребовлянська міська громада). Незвичне для наших країв прізвище йому дісталося від батька-туркмена. Курбангельди Мялікгулиєв, на жаль, теж уже покійний, служив у Криму, там же на військовому заводі проходила стажування його майбутня дружина. Познайомилися, побралися. Потім молоде подружжя переїхало на Тернопільщину. Змалечку Назар чув від батька спогади про те, як розкуркулили його заможну родину в Туркменистані та вислали у Сибір. Мамина родина теж зазнала багато горя від радянського режиму. Вже тоді, від цих розповідей, в Назара зароджувалася лють до росії, яка впродовж своєї історії лише те й робить, що поневолює інші народи.
Тож не дивно, що вже під час Помаранчевої революції 14-річний Назар їздив до Києва. Під час Революції Гідності виступав на сцені перед драмтеатром у Тернополі – читав свої вірші. А з перших місяців російської агресії проти України 2014 року пішов захищати Батьківщину від загарбників. Був зенітником і кулеметником, боронив українську землю у складі механізованих, артилерійських та гірсько-штурмових підрозділів. Ще на початку війни до нього прикипів позивний «Поет», адже він ніколи не приховував того, що з шести років писав вірші. Зі шкільних років Назар мріяв про видання своїх творів, збирав для цього гроші. І йому це вдалося: 2011-ого світ побачила перша збірка віршів, яку автор назвав «Критик», а 2014-ого з друку вийшла друга – «До народу». Торішньої осені Назарові вдалося видати книгу, до якої ввійшли поезії одразу з двох попередніх збірок. Вона отримала назву «Критик до народу, або Вірші мого дитинства». Так, Назар воював, та ніколи не забував того, що він не лише воїн і громадянин, а ще й поет, який може воювати не лише зброєю, а й словом.
– Із Назаром я познайомився 2016 року, – згадує військовий капелан 44-ої окремої артилерійської бригади о. Володимир Андрухів. – Коли прочитав перший його вірш і дізнався, що Назар змалечку пише поезії, має тонку поетичну натуру, здивовано запитав його: «Чого ж ти взагалі пішов до армії?!». На що він відповів: «Отче, треба любити свою Батьківщину. Я віддам за неї життя, якщо доведеться». На жаль, так і сталося… Нічого не вдієш – це війна. До слова, всі побратими знають, що Назар був майстерним артилеристом, мінометником, та він ще й був чудовим водієм, свого часу працював на швидкій допомозі. Якось у розмові Назар зауважив: «Отче, я не вашої віри, у мене батько-мусульманин». Я відповів: «Назарчику, сину, ти – мій військовослужбовець, для мене не має значення, до якої церкви ти ходиш, хто твої батьки якого ти віросповідання. Ти – захисник нашої неньки-України». Так, Назар був справді Людиною з великої літери».
Галина Шупер – волонтерка та вдова Назара Мялікгулиєва. Хоча й не просто їй було говорити, та вона теж поділилася спогадами про загиблого чоловіка.
– Назар був дуже доброю, чуйною людиною. Але насамперед він був патріотом, кредо його життя містили слова «Україну кохайте, а державу любіть», – розповідає пані Галина. – Назар дуже тонко все відчував, у своїх віршах він передбачив війну. Так, він часто мені повторював, що буде війна, а він обов’язково оборонятиме свою країну. У Назара було дуже багато мрій. Понад усе він мріяв, що після закінчення війни буде спілкуватися з молоддю. Хотів презентувати власні книги для молодих людей та виховувати їх у патріотичному дусі. Завжди казав, що старше покоління вже, може, й не змінитися, а от що закладемо у своїх дітей – таким і буде майбутнє України.
Репрезентація збірки «Критик» відбулася у квітні 2016 року в Західноукраїнському національному університеті в рамках проєкту «Україна-Норвегія». У грудні 2016-го Назар повернувся на військову службу. Служив на Луганщині у складі 44-ї окремої артилерійської та 54-ї окремої механізованої бригад. Із початком повномасштабного вторгнення воював на передовій.
Він ще так багато хотів сказати! Особливо молоді. Молодим людям завжди казав: «Держава – це є ти. Доки українці не зрозуміють, що держава – це кожна людина, доти справжню Україну ми не зможемо побудувати».
«Я буду жити в своїй книзі,
я буду жити у віршах,
у мислях читачів бродити
і змінювати світ в очах.
Навчу я розум розрізняти
прозору правду і брехню,
щоб потім було легше жити
моєму другу-читачу», – писав Назар.
Упродовж вечора пам’яті Назара Мялікгулиєва його поезії декламували учасники творчого колективу студентів ТНМУ Іванна Сінчук (ММ-303), Юлія Рогоцька ( СС-103), Ірина Сінчук (ММ-303), Софія Марущак (ММ-204), Христина Дутчак (СС-103), Андрій Лотоцький (СС-103), Віталій Курінчук (ММ-618).
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА.
Світлина Миколи ШОТА