Пропливає весна повз нас
яблуневих садів цвітінням,
свіжим листям дерев і трав,
бірюзових небес височіння.
Дуже хочеться тої весни
Переможної, й хлопців вдома.
Щоб солодкі їм снились сни
в рідній хаті, на ліжку свому.
Щоб раділа життю дітвора,
не ховалася у підпілля,
щоб сміялася, щоб жила
і ніколи вже не тремтіла.
Пропливає весна крізь час…
Двадцять другий… Чи скоро літо?
Як же хочеться вже і нараз
Перемоги, і щастя діток.
Щоб гуляли вони всі тут,
в Україні, а не далеко,
обіймали щоб їх батьки,
як пташаток малих лелеки.
Щоб Герої були живі,
щоби зрадники не водились,
щоб усі, як один, завжди
за Вкраїну нашу молились.
Щоб постала вона з руїн
й зацвіла дивовижним цвітом!
Як же хочеться миру й весни! Двадцять другого!
З Богом, діти!
Ольга ДЕНЕФІЛЬ,
професорка ТНМУ