Юлія Шкорбецька: «Напрямки діяльності волонтерів різні, але всі ми – однодумці»

Юлія Шкорбецька – студентка 3 курсу медичного факультету. За активну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня волонтера дівчина отримала подяку міського голови Тернополя. Про успішно втілені доброчинні освітні проєкти та інші напрямки волонтерської діяльності, про навчання й медичну спеціальність, яку хотіла б обрати в майбутньому, про те, який відпочинок вважає найкращим, Юля розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Коли долучилися до волонтерського руху та чому для вас це важливо?

– Волонтерство об’єднує небайдужу, соціально активну молодь, яка любить робити добрі справи. В нашому університеті цей рух дуже популярний й мені подобається брати в ньому участь. Напрямки діяльності волонтерів різні, але всі ми однодумці, які живуть «на одній хвилі». Ідея започаткувати освітній проєкт «Мedscience», в рамках якого створити безкоштовні онлайн-курси для студентів-медиків з корисною та потрібною інформацією, в мене виникла, коли я навчалася на другому курсі. Вирішила зорганізувати онлайн-курси з електрокардіографії про правила проведення електрокардіограми та розшифрування отриманих даних. Зібрала багато інформації на цю тему, хоча й не була впевнена, що ініціатива виявиться успішною. Але учасники активно реєструвалися. Спочатку надійшло 300 заявок, потім – 500. Для невеликого проєкту, нещодавно започаткованого, це чимало. Курси набули популярності, за них дякували, що було дуже приємно. Наступні онлайн-проєкти я створювала вже не сама, а з друзями-однодумцями. Наразі в нашій команді майже 20 осіб. Зокрема, активними учасниками проєкту «Мedscience» є студент 4 курсу медичного факультету Владислав Рогозюк і шестикурсниця цього ж факультету Ірина Козоріз. Долучилися також волонтери з вищих медичних навчальних закладів інших міст: Чернівців, Івано-Франківська, Запоріжжя, Києва.

– Що вже вдалося впровадити?

– На базі освітнього проєкту «Мedscience», крім базового курсу з кардіології, ми зорганізували безкоштовні літні курси з англійської мови «Medical English camp», курси з анатомії та фізіології серцево-судинної системи та курси з анатомії нервової системи «NA COURSE». Також в онлайн-форматі відбулися інтерв’ю з провідними спеціалістами в галузі медицини – науковцями та висококваліфікованими лікарями практичної медицини, зокрема, й з тими, які працюють за кордоном. У період карантинних обмежень, зумовлених пандемією коронавірусу, такі заняття онлайн допомагають студентам краще засвоїти навчальний матеріал, отримати більше інформації та поповнити власні знання. І до того ж зекономити дорогоцінний час. Опріч того, учасники волонтерського освітнього проєкту долучалися до допомоги в ковідних відділеннях лікарень. Медичних працівників не вистачало й студенти допомагали доглядати хворих, приносили та роздавали їжу.

– Чому ви обрали лікарську професію та коли?

– Про те, щоб стати медиком, я мріяла з дитинства, відтоді, як уперше довелося лежати в педіатричному відділенні лікарні. З цікавістю спостерігала як працюють люди в білих халатах, як до кожного маленького пацієнта вони вміють знайти підхід. Звичайно, хворіти невесело, але лікарів аж ніяк не боялася, навпаки, раділа їхньому приходу, бо розуміла, що вони допоможуть мені швидше одужати. Так званого синдрому «білого халата» в мене не було. Я навіть ін’єкцій не боялася. І мріяла, що, коли виросту, теж одягну білий лікарський халат. Гра «в лікарню» була моєю улюбленою. Я робила заштрики іграшкам, перев’язувала «переломи» та «порізи» лялькам. На одній фотографії із сімейного альбому я стою з фонендоскопом і лялькою в руках. А з яким захопленням дивилася на студентів медичного училища, коли вони приходили на заняття в лікарню! Навіть плакала від жалю, що я не студентка цього училища.

– Ви з лікарської родини?

– Ні, моя мама – журналіст, тато – приватний підприємець. Батьки мешкають у Кам’янці-Подільському Хмельницької області. Школу я закінчила із золотою медаллю. Особливо любила уроки біології. Любов до цієї науки мені прищепила вчителька Наталя Василівна Гой та надихнула мене брати участь в олімпіадах з біології. На своїй першій шкільній олімпіаді, що зібрала найкращих юних біологів Кам’янця-Подільського, посіла друге місце. Вагомими були мої здобутки й на обласних олімпіадах. Водночас відвідувала секцію біології міського відділення Малої академії наук, співпрацюючи з Кам’янець-Подільським університетом, проводила наукові дослідження та написала наукову роботу. Брала участь в особисто-командних змаганнях під час Всеукраїнських турнірів юних біологів і щоразу доводила, що мої перемоги невипадкові. Біологія – базова наука, що вивчає життя, є основою медицини. А медицина – то моя любов.

– Для навчання ви обрали ТНМУ ім. Івана Горбачевського та зробили це…

– … обдумано, дослухавшись до порад студента ТНМУ. Ми познайомилася в інтернеті, бо були членами однієї медичної онлайн-спільноти. Хлопець багато розповідав про університет, про те, що тут дуже добре навчають, працюють досвідчені, висококваліфіковані викладачі. Мені стало цікаво. Я закінчувала 11 клас і саме обдумувала, куди вступати після закінчення школи. Все, що почула про ТНМУ, мені сподобалося. Зрозуміла, що хочу навчатися саме тут. Батьки, які спочатку радили вступати до Кам’янець-Подільського національного університету на біологічний факультет, з моїм рішенням погодилися. Відтоді я ні разу не пошкодувала про власний вибір, хоча навчатися в медичному виші непросто.

– Яка лікарська спеціальність найбільше до вподоби?

– Мене дуже цікавить кардіологія та медицина невідкладних станів. Залежно від того, як складеться надалі моє навчання, оберу якусь одну з цих сфер.

– Як проводите дозвілля?

– Люблю читати. В дитинстві прочитала майже всю класику. Захоплююся творчістю Льва Толстого, Антона Чехова, Віктора Гюго. Дуже подобається монтувати відео та створювати різні відеопроєкти на кшталт згаданого «Medscience UF», в рамках якого наша команда зорганізовує освітні курси та доброчинні акції. Я є також ментором – допомагаю першокурсникам 115 групи. Дуже хороші студенти: розумні, активні, гарно вчаться.

– Мешкаєте у студентському гуртожитку?

– Так, у другому гуртожитку. Раніше я жила на квартирі, але в гуртожитку – краще. Тут комфортні умови проживання, життя вирує, все чудово.

– Новий рік незабаром. І канікули. Що плануєте?

– Новий рік зустрічатиму вдома, з рідними. Дуже люблю це свято та його неповторну атмосферу. На Різдво, за сімейною традицією, вся наша родина збереться в бабусі, яка мешкає в селі Маків, що за 17 кілометрів від Кам’янця-Подільського. Разом готуватимемо різдвяний стіл і 12 пісних страв на Святвечір. Зимові канікули недовгі – два тижні, тож треба використати цей час, щоб побути з рідними, відпочити від навчання, відіспатися. Планую також попрацювати в хірургічному або іншому відділенні місцевої лікарні та використати на практиці здобуті за спеціальністю «Медсестринство» знання.

Лідія ХМІЛЯР