Щасливі «80» професора Тараса Грошового

Цю людину представляти не потрібно. Її в університеті знають усі, а якщо ввести у пошук Тарас Грошовий, то відразу розгортає сторінку у Вікіпедії. Український вчений, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри управління та економіки фармації з технологією ліків – усе це про нього. 26 листопада Тарас Андрійович відзначає своє 80-річчя. За цей час йому вдалося чимало: він є автором і співавтором 700 праць, 35 патентів на винаходи та на корисну модель, трьох посібників і чотирьох монографій. І аж ніяк не збирається на цьому зупинятися. Зараз Тарас Андрійович працює над розробкою медичного препарату для лікування захворювань печінки. Власне, я і застала його над цією роботою.

– Я на рівні інтуїції відчуваю, над виготовленням якого препарату слід розпочати роботу, – ділиться думками професор Тарас Грошовий. – Але цей процес доволі тривалий. Інколи знадобиться й кілька років. Наша кафедра має угоди про співпрацю з кількома найбільшими фармацевтичними компаніями в Україні. Однак, якщо я починаю працювати над якимось дослідженнями, спершу мушу зробити власноруч.

Ранок починається з … новин

Запрошує до кабінету, сідає за стіл і вмикає комп’ютер. Жартує, що це його слабкість. Розповідає, що дуже багато часу проводить в інтернеті. Щодня на скриньку надходить кілька десятків листів від колег-науковців, викладачів і студентів.

– Прокидаюся о пів на сьому ранку і відразу сідаю за комп’ютер, – розповідає, – це дуже погана звичка. Потім читаю новини на американському сайті. Тут вони, як на мене, найоперативніші. Крім того, що діється у світі, дізнаюся багато з галузі медичної науки. Усі новації, винаходи, дослідження.

Цікавлюся, що американські вчені кажуть про вакцинацію від коронавірусу. Це ж зараз топ-тема на всіх сайтах не лише України, а й закордону.

– Вакцинація зараз єдиний шлях, щоб здолати недугу. Іншого поки що я не бачу. Вчені працюють, шукають новітні методики, вдосконалюють існуючі. Вірус мутує, тому треба підлаштовуватися та шукати способи його подолати. Гадаю, все вдасться, головне – не здаватися. Я вже кілька місяців, як вакцинований, усе гаразд, побічних реакцій не було, – мовить Тарас Андрійович.

«Викладач не повірив і телефонував до лікарні, щоб уточнити…»

Далі заводимо мову про його професійну діяльність. Розпитую, чому він обрав саме медичну галузь. Тарас Андрійович замріяно згадує юність.

Тарас ГРОШОВИЙ з колективом курсу управління та економіки фармації

– Я виріс на невеличкому хуторі Білинівка ще донедавна Гусятинського району на Тернопільщині. Мої батьки з ранку до ночі трудилися в колгоспі, а я більшу частину свого часу проводив з дідусем і бабусею. Мій дідусь, Царство Небесне, був дуже талановитим майстром. Як бачите, ніхто з них не мав стосунку до медицини. Якщо оглянутися назад, тішуся, що отримав освіту, адже все могло скластися інакше. Я змалку був привчений до важкої роботи. Через те, що мама відрадила вступати до комсомолу, після 8 класу мені довелося покинути навчання в школі. Рік трудився в колгоспі. Лише завдяки вчителям, які мене пам’ятали та переконали батьків, що синові треба продовжити навчання, повернувся до школи. Згадую їх з особливим теплом і щирою вдячністю. Якщо б не вони, я б так, мабуть, і залишився працювати в колгоспі.

Після закінчення школи Тарас Грошовий вступив до Львівського медичного училища №1. Там і здобув освіту фельдшера. Проходив практику в лікарні Рави-Руської. Саме там навчився приймати пологи. Був дещо кумедний випадок, коли він приніс щоденник виробничої практики, викладач не повірив, що на рахунку студента 20 пологів. Він аж телефонував туди до лікарні, з’ясовувати.

Готував ліки за інформацією з книжок

Потім була служба в армії. Здібного студента помітили. У полку на Вінниччині Тараса Грошового призначили військовим фельдшером, а згодом – начальником полкової аптеки. Саме це вплинуло на подальший життєвий шлях Тараса Андрійовича. Аби забезпечити безперебійну роботу полкової аптеки, не маючи фармацевтичної освіти, у книжках вичитував, як готувати ліки.

– Після служби в армії я успішно склав вступні іспити у військово-медичній академії в тодішньому Ленінграді, – згадує Тарас Грошовий. – На одне місце претендували 20(!) осіб. Мене зарахували на факультет підготовки лікарів для служби на підводному флоті. Але я читав у газетах про трагедії на підводних човнах внаслідок аварій і під час проходження медичної комісії сказав, що на цей факультет не піду. Повернувшись додому, подав документи на фармацевтичний факультет Львівського медінституту, долучивши до них виписку з оцінками, отриманими при вступі до військово-медичної академії. Мене зарахували на навчання.

Студентом він двічі на тиждень ходив на фармацевтичний завод, щоб попрактикуватися в лабораторії. Для цього йому доводилося вставати о шостій ранку, щоб через годину взятися до роботи. Каже, фармація тоді поглинула його цілком. Власне, отриманий досвід він викладе у своїх перших наукових статтях.

Тест на здібність – головоломка китайського імператора

Диплом з відзнакою, перші наукові дослідження та велика жага до нового. Так розпочалася нова сторінка у житті Тараса Грошового. Він отримав скерування на посаду завідувача аптеки в місті Борислав Львівської області. Хоча в ті часи не можна було очолювати аптеку, не маючи п’ятирічного стажу роботи, але для Тараса Андрійовича зробили виняток. Через те, що три роки він завідував військовою аптекою, а, навчаючись в медінституті, провадив активну громадську діяльність, був студентським деканом, мав друковані наукові роботи.

1973 року Тарас Грошовий захищає кандидатську дисертацію на тему «Исследование некоторых полимерных пленкообразующих соединений для покрытия таблеток в псевдосжиженном слое». Після чого переїжджає на роботу до Запоріжжя та влаштовується на роботу до медінституту. Саме тут припадає розквіт його наукової діяльності. Тарас Андрійович багато працює, патентує кілька винаходів, поміж тим працює зі студентами, створює гурток юного менеджера.

– Я завжди любив студентів, – каже Тарас Андрійович, – Вони дуже відкриті. До речі, знаєте, як я перевіряю студентів на здібність? За допомогою невеликого тесту. Його вигадав китайський імператор.

Професор Грошовий бере аркуш паперу та малює табличку, а потім цифри – від одного до дев’яти. «Ось, умова: розставите цифри так, щоб сума всіх клітинок по вертикалі та горизонталі була однакова, – каже Тарас Андрійович. – Не всім це відразу під силу. Я помітив, що ті студенти, які розв’язали це завдання за 5 хвилин, то в майбутньому досягли великого успіху».

2002 року Тараса Андрійовича запрошують очолити кафедру фармацевтичних дисциплін нашого університету. Переїзд став новою віхою у кар’єрі науковця. Чотири роки Тарас Грошовий працював деканом фармацевтичного факультету.

– З огляду на прожиті роки пишаюся студентами, яких зумів залюбити в науку й тепер вони досягли значних висот. Аспіранти, кандидати наук, доктори наук – радію за успіхи кожного, – розповідає професор.

– Яка ж формула вашого успіху? – запитую.

– Моя дружина Христина. Вона моя берегиня, підтримка та порадниця. Лише їй беззаперечно завдячую своїм здобуткам. Якщо б не вона, мабуть, я стільки б не досягнув. Христина й зараз дуже хвилюється за моє здоров’я, адже роки дають своє. Навіть йшлося про те, щоб я залишився працювати вдома, покинув університет, але я не можу, тут – моє життя.

Мар’яна СУСІДКО