Чи врятують препарати йоду за радіації?

Це питання нині цікавить багатьох українців. Від початку повномасштабного вторгнення рашистів в Україну в повітрі висить загроза ядерної катастрофи. У випадку надзвичайної ядерної ситуації одним із засобів захисту є йодопрофілактика, проте існують певні застереження щодо вживання препаратів йоду.

Доцентка кафедри невідкладної медичної допомоги ТНМУ Лариса Мартинюк розповіла кому та за яких обставин потрібна йодопрофілактика в разі ядерної атаки, аварії на АЕС та «бомбардування» ядерними бомбами. Йтиметься про гостру профілактику за радіаційного опромінення радіоактивним йодом (І-131).

Лариса МАРТИНЮК

– Ларисо Петрівно, як може позначитися іонізуюче опромінення на здоров’ї людини?

– Унаслідок аварій на ядерних установках відбуваються викиди в навколишнє природне середовище радіоізотопів йоду, які надходять в організм переважно через органи травлення та дихання. Вони вибірково нагромаджуються в щитоподібній залозі та викликають її опромінення й ураження. Перевищення допустимої дози радіаційного опромінення в довгостроковій перспективі може призвести до підвищення ризику онкологічних захворювань. Забруднення радіоактивним йодом загалом пов’язане з аваріями на атомних електростанціях. В інших типах ядерних надзвичайних ситуацій, зокрема таких, як ядерна детонація, найбільшим ризиком є зовнішнє опромінення, тому в цих ситуаціях найкраще укритися в прилаштованих для цього сховищах.

– У чому полягає суть йодної профілактики?

– Мета гострої йодної профілактики за радіаційного опромінення полягає в запобіганні потрапляння радіоактивного ізотопу йоду до щитоподібної залози шляхом насичення її стабільним йодом. Якщо своєчасно прийняти препарати стабільного йоду, то опромінення щитоподібної залози в радіологічно значимих дозах можна цілком уникнути. Для цього, як правило, застосовують калій йодид у піґулках. Треба мати на увазі, що цей засіб слід застосовувати лише після оголошення рішення місцевих органів виконавчої влади про прийом йоду.

Коли щитоподібна залоза поглинає високі рівні радіоактивного йоду, це може збільшити ризик раку щитоподібної залози в немовлят, дітей та молодих людей навіть через багато років після опромінення. Коли ж людина приймає потрібну кількість йодиду калію в потрібний час, це може допомогти заблокувати щитоподібну залозу від поглинання І-131. Це відбувається тому, що щитоподібна залоза вже поглинула йодид калію й немає місця для поглинання І-131, але щоб йодид калію подіяв як слід, його потрібно прийняти перед або одразу ж після зараження радіоактивним йодом.

– В якому випадку потрібно проводити йодну профілактику?

– Прийом препаратів йодиду калію дієвий лише у випадку аварії на АЕС із підтвердженим викидом радіоактивних речовин і наявністю радіоактивного йоду за умов, що радіоактивна хмара гарантовано опиниться в регіоні вашого перебування. Прийом йодиду калію виправданий лише при таких прогнозованих дозах опромінення щитоподібної залози, ризик від яких перевищує ризик від наслідків блокади щитоподібної залози йодидом калію. Зазвичай достатньо одноразового прийому 125 мг препарату стабільного йоду, тобто йодиду калію. Проте повторний прийом може бути потрібний у разі пролонгованого, тобто понад 24 годин, або повторного впливу, за неможливості запобігання прийому забруднених продуктів харчування.

Не варто використовувати кухонну сіль, харчові продукти або йодовмісні дієтичні добавки як замінник йодиду калію. Вони не допомагають при радіаційних отруєннях, а вживання їх у великій кількості може завдати вам шкоди. Слід використовувати лише ті препарати йодиду калію, які були схвалені для використання у відповідних ситуаціях.

– Коли найкраще приймати препарати йодиду калію?

– Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному прийомі препарату за шість і менше годин до надходження радіоактивного йоду (що, як правило, не є можливим), одночасно з надходженням «хмари» та через 6 годин після інгаляційного надходження, адже це вдвічі знижує дозу. Захисний ефект від прийому препарату калію йодиду практично відсутній через 24 години після початку впливу радіації. Варто пам’ятати, що початок йодної профілактики пізніше, ніж через 14 годин після радіаційного впливу, може завдавати більше шкоди, ніж користі, бо сприятиме продовженню біологічного періоду піврозпаду радіоактивного йоду, який вже нагромадився в щитоподібній залозі.

– Особлива категорія пацієнтів – це діти. Чи зазнають вони вищого ризику несприятливих наслідків опромінення?

– Так, безумовно. В організмі дітей та підлітків більше клітин, що швидко діляться та ростуть. І оскільки на дітей чекає ще тривале життя, вони схильні з часом до вищого ризику розвитку онкологічних захворювань. Отож, вкрай важливо забезпечити дотримання батьками інструкцій щодо заходів захисту від опромінення та звернутися за педіатричною медичною допомогою одразу після того, як Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) сповістить про ліквідацію радіаційної аварії.

– Напевне, особливо важливою є й доза прийому йодиду калію?

– Так. Це надважливо. Для діток, які щойно народилися та тих, хто досягнув 1 місяця, доза калію йодиду становить 15 мг. Отож потрібно дати дитинці 1 ч.л. розчину йодиду калію.

Для дітей від місяця до 3 років доза калію йодиду відповідно збільшується до 31 мг, тому потрібно дати 2 ч.л. розчину препарату.

Для дітей віком 3-12 років доза калію йодиду становитиме 62,5 мг, тобто 1/2 піґулки (125 мг) або 4 ч.л. розчину калію йодиду, для підлітків віком 12-18 років доза препарату – 125 мг, тобто 1 піґулка калію йодиду.

Щоб приготувати розчин калію йодиду, потрібно 1 піґулку (125 мг) розчавити ложкою до порошку без грудочок, додати 20 мл (4 ч.л.) води, розмішати до розчинення. Потім ще додати 20 мл (4 ч.л.) молока чи фруктового соку, а можна сиропу. При цьому 1 ч.л. цього розчину міститиме 15 мг КІ.

– Чула, що не варто вживати препарати йодиду калію дорослим після сорока років. Чи правда?

– Профілактика стабільним йодом НЕ рекомендована для цієї групи, якщо доза опромінення на щитоподібну залозу не підвищуються до рівня загрозливого, тобто близько 5 Гр. Такі дози радіації не притаманні територіям, що віддалені від місця аварії. Ризик радіаційно-індукованого раку щитоподібної залози в цій групі надзвичайно низький та може навіть дорівнювати нулю, а ймовірні побічні ефекти, спричинені стабільним йодом, зростають з віком.

Щодо людей, вік яких нижче сорока років, то ризик раку щитоподібної залози, викликаного радіацією, в них також доволі низький. З іншого боку, ризик серйозних побічних ефектів від однієї дози стабільного йоду також низький.

– Як бути матерям-годувальницям і вагітним?

– Рішення про стабільну йодну профілактику для матерів, які годують грудьми, може бути прийнято за тими ж критеріями, що й для інших молодих людей, щоправда, слід уникати повторних доз. Йод активно транспортується в молоко, четвертина дози йоду, прийнятий матір‘ю, може виділятися з молоком протягом 24 годин. Щодо вагітності, то саме в цей період життя жінки дуже стимулюється щитоподібна залоза, особливо протягом першого триместру – плід, який розвивається, поглинає й зберігає йод у дедалі більшій кількості. Йод легко проходить через плаценту й таким чином щитоподібна залоза плода може зазнавати впливу радіоактивного йоду, тому його також можна захистити стабільним йодом, який приймала мати. Якщо стабільний йод жінка приймала на пізніх термінах вагітності, то необхідно контролювати стан новонародженого та функцію щитоподібної залози. А от щодо вагітних з активним гіпертиреозом, то вони не повинні приймати стабільний йод через ризик блокування щитоподібної залози плода.

– Кому протипоказано приймати препарати стабільного йоду?

– Протипоказами є відома алергія на йод, будь-яке захворювання щитоподібної залози, в тому числі й у минулому, зокрема повне видалення щитоподібної залози, гіпертиреоз різної природи, токсична аденома, а також герпетиформний дерматит, гіпокомплементемічний васкуліт, геморагічний діатез, кропив’янка, туберкульоз легень, нефрит, нефроз, піодермія, фурункульоз.

– Що робити, якщо не буде піґулок калій йодиду дозою 125 мг в аптеках?

– У цьому випадку можна скористатися рекомендаціями завідувачки кафедри внутрішньої медицини №1, професорки ТНМУ Надії Василівни Пасєчко, які вона пропонує у відеопроєкті «Експерти ТНМУ». Отож, аби захистити щитоподібну залозу у випадку радіаційної небезпеки, Надія Василівна рекомендує: додати 40-44 краплі 5% спиртового розчину йоду до склянки молока або чаю задля того, аби запобігти опікам стравоходу, й одноразово випити тим, кому понад 14 років. Матерям-годувальницям достатньою буде доза 40 крапель. Дітям і підліткам від 5 до 13 років рекомендовано 7-10 крапель 5% спиртового розчину йоду на молоці. Дітям, які молодші 5 років, спиртовий розчин вживати заборонено. Дітям віком 2-5 років, а також молодшим цього віку малюкам, які не перебувають на грудному вигодовуванні, потрібно нанести йодну сіточку на ніжці чи внутрішній поверхні руки розведеним на воді розчином з 10 крапель спиртового йоду.

– Хто приймає рішення щодо вживання йоду?

– Рішення про прийом йоду приймають місцеві органи виконавчої влади на основі прогнозу радіаційної обстановки та на підставі наданої місцевим органом виконавчої влади інформації від представників організації, що експлуатує АЕС, МОЗ України, ДСНС України.

– Якими можуть бути наслідки надходження йодовмісних препаратів до організму?

– Тимчасова блокада функції щитоподібної залози, хоча одноразове введення йодовмісних препаратів практично не позначається на стані здоров’я дітей та дорослих. Тривала блокада функції щитоподібної залози після багаторазового прийому великих доз йодовмісних препаратів збільшує ризик зниження функції щитоподібної залози, тобто гіпотиреозу. Для осіб різного віку ризик гіпотиреозу та його наслідків для стану певних органів і систем організму або організму загалом можуть різнитися.

Якщо призначати великі дози йодовмісних препаратів, то, крім негативних ефектів, пов’язаних з блокадою функції щитоподібної залози, можлива побічна токсична дія йоду.

– Чи можемо ми вже щось зробити для того, щоб запобігти захопленню щитоподібною залозою радіоактивного йоду у випадку катастроф на атомних станціях?

– Так. Ми повинні проводити звичайну профілактику йододефіциту, який притаманний нашому регіону, а саме вживати йодовану сіль, препарати калію йодиду (Йодомарин, Йосен, тощо) у дозах відповідно до віку. Про повсякденну профілактику йододефіциту йтиметься в наступному числі «Медичної академії».

Лариса ЛУКАЩУК