Христина Майхрук: «Професію лікаря вважаю найкращою»

Христина Майхрук закінчила 5 курс медичного факультету. Про досвід успішного навчання та чому вважає медицину своїм покликанням, про залучення до доброчинної діяльності й позитивні результати волонтерських проєктів, про улюблені заняття на дозвіллі Христина розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Ви активна учасниця волонтерського руху ТНМУ «MISERICORDIA». Коли вперше долучилися до доброчинних акцій?

– До волонтерської організації «MISERICORDIA» я долучилася на другому курсі, а до благодійної діяльності загалом – ще в школі, зорганізовуючи «солодкі» ярмарки. На них ми продавали виготовлені вдома власноруч різні смаколики, а зібрані кошти передавали в дитячі будинки або самі купували за них подарунки на свято Св. Миколая чи Новий рік дітям, які залишилися без батьківської опіки.

– Пригадуєте, що пекли тоді?

– Переважно це було смачне та корисне печиво, рецепт якого я запозичила від мами й пекли ми його теж разом. Коли стала студенткою, зацікавилася доброчинними проєктами, для реалізації яких у ТНМУ створені сприятливі умови. На 2 курсі як учасниця волонтерського руху «Miserecordia» вперше завітала до Тернопільського благодійного фонду «Карітас», щоб вручити малечі подарунки від Святого Миколая – фрукти, солодощі, одяг. З того часу бувала в «Карітасі» багато разів, але перше знайомство запам’яталося особливо. Цікаво спілкуватися й з підопічними Тернопільського навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами опорно-рухового апарату, яких ми теж відвідуємо, щоб привітати з святом Св. Миколая, Новим роком чи Великоднем. Разом з подарунками малеча отримує й тепло нашого серця, турботу, дружню підтримку.

– Я не раз була присутня на таких зустрічах і бачила, як радіють діти вашому приходу.

– Ця радість обопільна. Спілкуючись з дітьми, отримуєш потужний заряд позитивної енергетики. Їхня доброзичливість, відкритість, віра в добро вражає. Мені дуже приємно проводити з ними час. Заздалегідь дізнаємося в керівників закладів, у чому наразі є потреба й приходимо до дітей уже з цільовими подарунками. Розповідаємо їм також про різні важливі речі, як-от про правила здорового способу життя, хороші поведінкові гігієнічні навички, про те, як важливо регулярно мити руки для запобігання поширенню коронавірусу та інших вірусів. Зокрема, на День здоров’я студенти-волонтери загальноуніверситетського руху «MISERICORDIA побували в кількох школах, де зрозуміло та доступно розповіли учням, як поводитися під час карантину через коронавірус COVID-19, які засоби захисту слід використовувати, пояснили їм важливість правильної поведінки.

– У якій школі побували?

– У Тернопільській загальноосвітній школі №20, де свого часу навчалася та яку закінчила зі срібною медаллю. Цьогоріч переступила її поріг у статусі студентки ТНМУ ім. Івана Горбачевського.

– Навчаєтеся за державним замовленням?

– Так, і всі роки навчання отримую академічну стипендію.

– Чому обрали професію лікаря?

– Бо вважаю її найкращою. Запам’яталося, як у 10 класі взяла участь у тренінгу з домедичної допомоги, що відбувся на базі центру симуляційного навчання ТНМУ. Нам пояснювали, як правильно допомогти та не нашкодити людині, що, наприклад, зненацька знепритомніла чи отримала травму в якійсь екстремальній ситуації, показували, зокрема, як проводити серцево-легеневу реанімацію, як зарадити при ранах і кровотечах. Під час навчання використовували відповідний інвентар, була змога навчитися міряти пульс і зупиняти кровотечу, робити непрямий масаж серця та штучне дихання на манекені. Я отримала багато корисної та важливої інформації й у мене залишилися дуже позитивні враження від тренінгу, а найголовніше – перші базові навички з врятування людського життя. Відтак моя зацікавленість медициною ще більше зросла, родина цьому теж сприяла. Моє прагнення стати лікарем підтримала бабуся Галина Мирославівна, яка свого часу закінчила фармацевтичний факультет Львівського медичного інституту та має величезний досвід роботи в галузі фармації. Надихав і приклад покійного дідуся, який багато років пропрацював лікарем-педіатром. Завдяки рідним моя мрія стати медиком сформувалася ще в дитинстві, тож я дуже ретельно готувалася до вступу в медичний вищий навчальний заклад.

– Яка лікарська спеціальність найбільше до душі?

– Цьогоріч серед улюблених – «акушерство та гінекологія», а раніше в пріоритеті була гастроентерологія, пульмонологія й навчальна дисципліна «внутрішні хвороби» загалом.

– Яким захопленням присвячуєте вільний час?

–Дуже люблю подорожувати. Яскраві спогади залишилися від екскурсійної поїздки всім класом країнами Європи. Побувала тоді в Угорщині, Австрії, Польщі. Студенткою відвідала Кіпр. Це було взимку, після сесії, але на Кіпрі було відносно тепло й порівняно мало туристів. Ідеальне місце для спокійного відпочинку. До того ж ціна на квитки не «кусалася». Ще до пандемії корона-вірусної хвороби здійснила мандрівку в Нідерланди й повернулася звідти саме вчасно, бо вже через кілька днів запровадили карантинні обмеження.

– Що найбільше вразило в Нідерландах?

– Надзвичайно красиве місто Амстердам. Дуже сподобалося колоритне містечко Заансе-Сханс, що за півгодини їзди від Амстердама. Це колишнє нідерландське селище XVIII століття – справжній музей-заповідник просто неба. Тут є старовинна сироварня, де варять сир різних сортів за давніми рецептами, вітряні млини, які відреставровані та діють досі, дерев’яні будиночки, що їх свого часу звезли з усіх кінців Нідерландів.

– Сир куштували?

– Звичайно. Дивовижно смачний!

– Яка країна, де вже побували, сподобалася найбільше?

– У кожній є щось своє, особливе, що робить її цікавою.

– Яку б країну хотіли відвідати після пандемії та відкриття кордонів?

– Норвегію. Вабить її різноманітна природа, мальовничі фіорди з крутими берегами та морськими затоками й уся ця сувора північна краса.

– У межах України мандруєте?

– Навчаючись в школі, під час літніх канікул об’їздила весь Крим. Не раз бувала на Закарпатті, зокрема, в Ужгороді, Кривому Розі – великому промисловому та культурному центрі на півдні України. В дитинстві бабуся брала мене із собою на конференції, що відбувалися в різних містах України, і багато розповідала про їхню історію, про природу та культуру краю. Тож чимало мальовничих куточків України я відкрила для себе завдяки бабусі. А ще вона навчила мене мистецтву пекти паски. Щороку на Великдень печемо їх разом за рецептом бабусиної прабабці. З дитинства люблю читати. Особливо фантастику. Улюблені автори – Стівен Кінг, Ренсом Ріґґз. Книги Ріґґза із серії «Дім дивних дітей», що вже стали бестселерами, прочитала на одному подиху, бо написано напрочуд динамічно та захопливо.

– Ваша улюблена цитата?

– Коли трапляється, що результат не відповідає очікуванням, згадую рядки Ліни Костенко: «І кожен фініш це по суті старт». Тобто початок чогось нового. Головне – докладати зусилля кожного дня та бути наполегливим у досягненні своєї мети.

Лідія ХМІЛЯР