П’ятикурсники стоматологічного факультету: чудові майбутні фахівці та справжні Люди
Carpe diem! Лови момент. Така найголовніша порада для всіх молодших студентів від цьогорічних випускників стоматологічного факультету Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, які у статусі п’ятикурсників перебуватимуть ще лічені дні.
Добігає завершення навчальний рік. Враховуючи те, наскільки складним виявився цей період через пандемію та напад рф, ми всі розуміємо цінність отриманих знань.
Декан стоматологічного факультету ТНМУ Світлана Бойцанюк вважає, що на студентські роки саме цього випуску випали непрості випробування. Насамперед тому, що найважливіші етапи навчання довелося освоювати в онлайн-формі. «Третій курс навчалися дистанційно через COVID-19, на четвертому почалася велика війна, – каже Світлана Іванівна. – Перебуваючи тривалий час удома, були спраглі і до навчання, і до практичної роботи, і до спілкування. Тож коли поверталися після карантину у стіни університету, їх переповнювала енергія. Цю енергію треба було спрямувати в належне русло. Нам це вдалося. З неабиякою наполегливістю взялися до очного навчання. Нинішні випускники надзвичайно активно долучалися до всіх волонтерських проєктів: збираючи кошти на потреби ЗСУ, організовували доброчинні конференції та ярмарки, масово та постійно здавали кров, ліпили вареники. Наші хлопці так вправно ліплять вареники, що не кожна господиня зуміє! Так, наші п’ятикурсники допомагають, де лише можна та як тільки можна. Це дуже гарний випуск. Упевнена, що вони стануть чудовими фахівцями, а справжніми Людьми вони є вже».
Як відомо, один з напрямків волонтерської роботи ТНМУ з перших днів повномасштабного вторгнення – надання безкоштовної стоматологічної допомоги військовим. Щодня бійці, які перебувають на навчанні у військовій частині чи на ротації, звертаються у стоматологічний відділ університетської клініки ТНМУ. Тут на них уже чекають студенти, які вишиковуються в чергу, щоб надати допомогу. «Ви таке десь бачили? – з усмішкою запитує Світлана Бойцанюк. – Наші студенти – молодці! Дуже приємно, що вони такі. Їх не треба кликати, просити, зголошуються самі, до того ж дуже активно. Залишаються й після занять. Знаєте, чому? Ні, не ті- льки, щоб отримати практичні навички. Передусім – це вдячність нашим військовим».
«Усі свої зусилля ми спрямовували та спрямовуватиме для допомоги військовим. Адже вони стараються для нас, а ми маємо старатися для них», – наголошує староста групи ХСС-501 Давід Бурячек. З початком повномасштабної війни Давід став до лав територіальної оборони рідного міста Хмельницький. Зізнається, що саме робота не давала опустити руки в перші дні. Робив коктейлі Молотова, облаштовував блок-пости.
Коли ж студенти повернулися на навчання – разом з іншими почали надавати військовим стоматологічну допомогу. Звичайно, наразі лише той обсяг, що можуть виконати студенти самостійно, зокрема, провести професійну гігієну порожнини рота. Решта – під наглядом та з допомогою викладача. «Всі військові приходять з досить запущеними ситуаціями, адже гігієна рота – мабуть, останнє про що вони дбають на фронті, – зауважує Давід Бурячек. – Багатьом також потрібне терапевтичне лікування, хірургія, встановлення імплантів, протезування. Комусь водночас не- обхідна й психологічна допомога. Важко трохи нам було морально, адже всі військові мають свою історію, розповідають її. Складно все це пропускати через себе, але ми з цим теж впоралися. Робота нам не давала падати духом. Ми розуміли, для чого це робимо: що ми теж приносимо певну користь, докладаємо власні зусилля до нашої перемоги. І надалі допомагатимемо нашим захисникам, адже війна, на жаль, ще не закінчилася».
Активно долучаються п’ятикурсники стоматологічного факультету й до зборів коштів для придбання спеціального знаряддя військовим. Зокрема, організовували численні благодійні ярмарки, а також масштабну доброчинну стоматологічну конференцію, в рамках якої зібрали велику суму на закупівлю автобуса та приладів для ЗСУ.
«Наша благодійна конференція охоплює суто стоматологічну тематику. Проводили її вже двічі, цьогорічного червня має відбутися третя, – розповідає студент групи ХСС-501 Максим Лисюк, який є одним з організаторів цього заходу. – Торік у лютому ми запросили 17 провідних практикувальних лікарів, які провели платні лекції для студентів і молодих фахівців. Зібрані кошти ми з командою організаторів передали на благодійність. А через 12 днів почалася повномасштабна війна. Люди, які брали участь у конференції, активно почали перераховувати нам кошти вже суто на військові потреби. Цього року ми організували доброчинну стоматологічну конференцію в березні. До неї долучилося вже вдвічі більше осіб – понад чотириста. Спільно зібрали пів мільйона гривень на різні потреби для нашої армії та внутрішньо переміщених осіб. Плануємо таким чином систематично допомагати нашим захисникам і переселенцям – як власною роботою, так і грошима, водночас збагачуючи науковий та практичний фонд стоматологічної галузі України».
Власне, студенти стоматологічного факультету вже впродовж років допомагають військовим, а з початком повномасштабного вторгнення вони лише підсилили свої старання. Один з напрямків їхнього волонтерства для наших захисників – донорство крові. Чому так активно до нього долучаються? «Тому що ми передусім лікарі й, як ніхто, розуміємо потреби військових у лікуванні та реабілітації, – переконаний Давід Бурячек. – Кров необхідна завжди та потрібно її дуже багато. Ми цілою групою вирішили, що будемо активно долучатися, адже насправді не так уже й багато людей здають кров». Студентка п’ятого курсу стоматологічного факультету Дарина Глова додає, що, зокрема, їхня група постійно була донорами крові й до 24 лютого минулого року. «Зараз є більший запит для людей з певними видами крові. Кров – це неоціненний ресурс, який нині дуже потрібен нашим захисникам і захисницям», – наголошує Дарина.
Декан стоматологічного факультету Світлана Бойцанюк зауважує, що студенти групи ХСС-501 надзвичайно дружні. Ніколи не буває так, щоб вони брали участь у волонтерських проєктах порізно. Кров здавати – разом, долучатися до закупівлі харчів на фронт – одностайно, збирати кошти на безпілотник – всі, як один. До п’ятого курсу вони навчалися в різних групах, об’єдналися в одну лише в останній рік навчання в ТНМУ, позаяк вибрали одну спеціальність – хірургію. Першого вересня торік були ще, по суті, незнайомими людьми, а нині, наприкінці травня, вже – мов одна сім’я. Зізнаються, що зблизив їх передусім спільний фах і професійна мета, до того ж група хірургічної стоматології – одна на цілий університет.
Анастасія Ковальчук, студентка групи ХСС-501, каже, що ТНМУ дав їй поштовх і розуміння того, ким вона прагне стати та в якому напрямку хоче рухатися. «Я чітко зрозуміла, що це моя сфера, що можу в ній розвиватися, мені це вдається. Більшість наших викладачів допомагають і сприяють тому, щоб ми розвивалися, працювали, мали пацієнтів. За ці роки я здобула багато практичних навичок, прийняла чимало пацієнтів, – розповідає Анастасія. – Якщо чогось не знаєш, не розумієш – будь-якої миті можеш підійти до кожного з викладачів і вони всі допоможуть, ніхто не відвернеться. Нас тут усі підтримують. Дуже задоволена, що обрала саме цей університет, бо знаю, що в інших немає ні такої потужної матеріально-технічної бази, ні практичної. Навчання на стоматологічному факультеті ТНМУ – це дуже добрий старт у наше майбутнє».
Давід Бурячек вдячний ТНМУ й за те, що, крім здобуття необхідної фахової бази, він краще навчився в університеті комунікувати, виявляти емпатію, розуміти проблеми інших не лише з лікарської точки зору, передусім – з людської. У майбутньому хотів би поїхати за кордон – не працювати, навчатися. І зі знаннями, здобутими там, повернутися в Україну. «Адже в нашій країні стоматологія також на дуже високому рівні, тож кожен, якщо лише захоче, зможе себе тут знайти, – впевнений Давід Бурячек. – Особисто я планую працювати в рідному Хмельницькому».
В останній день занять студенти-медики випускних курсів традиційно розмальовують свої халати. «Тієї миті, коли ми писали на халатах побажання, малювали різні картинки, що асоціюються в нас з медициною, я міркувала про те, що всі ми починаємо цінувати щось, коли воно вже минає, – у словах Дарини Глови нотка ностальгії. – Ці п’ять років видалися особисто для нас трохи важкими, адже досить довго тривало дистанційне навчання й ми були далеко одне від одного. Та водночас ці п’ять років були такими насиченими, такими класними! Навіть якщо й доводилося іноді важко, ми скаржилися на нудну буденність і складне навчання, то в загальному підсумку можу стверджувати, що особисто в моєму життя ці п’ять років були найкращими. Понад усе ціную людей, з якими познайомилася тут. Упродовж навчання ніколи не гадала, що сумуватиму за університетом. Здається, сумую вже! Коли ми розмальовували халати, згадали дуже гарний латинський вислів – Carpe diem. Лови момент! Усім майбутнім і теперішнім студентам медичного університету хочу передусім побажати, щоб вони пам’ятали це, бо п’ять років насправді пролітають швидко».
«Завершуючи навчання в ТНМУ, хочемо подякувати насамперед ректорові ТНМУ, професору Михайлові Михайловичу Корді, який вивів наш університет на новий рівень; декану факультету Світлані Іванівні Бойцанюк за організацію навчального процесу та дисципліну, що завдяки її здібностям керівника вдається підтримувати на факультеті, – мовить від імені п’ятикурсників стоматологічного факультету Давід Бурячек. – Вдячні також завідувачу кафедри хірургічної стоматології, професору Яро- славові Петровичу Нагірному, який завжди щедро ділиться з нами своїми знаннями та вміннями. Дякуємо всім викладачам, які доклали власних зусиль до становлення нас як лікарів. Вдячні всім працівникам університету, адже кожен є невід’ємною складовою навчального процесу».
Окрім волонтерської діяльності, теперішні випускники стоматологічного факультету активно долучалися до програми менторства в нашому університеті: опікувалися молодшими групами, розповідали їм, як краще влитися в університетське життя, ділилися лайфхаками у навчанні. Звичайно, і нині вони мають чим поділитися з першокурсниками, адже їхній студентський досвід значно збагатився. Отож випускники стоматологічного факультету радять:
* Не боятися!
* Саме перші роки навчання,1-2 курси, є найважчими. Треба їх просто пережити, далі буде легше.
* Є світлі проміжки, і є темні. Не завжди все буде вдаватися. Коли все вдається – ви на піднесенні. Коли не вдається, гадаєте: все, це не моя справа, в мене не вийде. І ось тут найголовніше: ніколи так не гадати! Адже ви студенти. Це цілком нормально, коли вам щось не вдається. Ви прийшли сюди вчитися. Більше знань і практики – й усе вдасться!
* Якщо вагаєтеся, варто запитувати щось у викладачів чи не варто, не вагайтеся – запитуйте! Навіть якщо, на ваш погляд, це звучить якось дуже дивно чи некоректно.
* Брати активну участь у житті університету, адже це завжди нові знайомства, новий досвід, нові знання.
* Важливо не бути пасивними. У ТНМУ є багато ресурсів, викладачі пропонують безліч напрямків, проєктів. Але якщо студенти самі не хочуть – вони й не отримають цього. Можливо, на п’ятому курсі згадаєте про згаяний час і невикористану можливість, але це вже буде неактуально. Тож треба ловити момент!
* Читати додаткову літературу, відвідувати бібліотеку.
* Розглядати університет ще й як власний стартап. Якщо маєте ідеї – пропонуйте їх, не тримайте в собі. Застосовуйте всі власні вміння, таланти, знання.
* Набратися терпіння. Всі двері так чи інакше обов’язково будуть відчинені.
* Найкраще в подорожі не кінцева зупинка, а сама подорож. Насолоджуйтеся студентським життям!
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА