Ти – екстремал у білому халаті…

Реаніматологу

Пам’яті батька

Ти заглядав у вічі смерті

І забирав ще ледь живе.

Про це ти не казав відверто,

За це ти не беріг себе.

***

Ти – екстремал у білому халаті,

Твій дім – в лікарні, у ВАІТ.

Твої слова давно «крилаті»,

Ти бачиш дивний, інший світ.

***

На скронях рано ти сивієш,

Не досипаєш, куриш ти

І впевнено, рішуче дієш

Посеред лиха і біди.

***

Ти – той з людей, кому вклонюся.

Серйозніших очей нема.

Молюсь за тебе і боюсь я,

З тобою серце і душа.

 

Коронавірус

Коронавірус – знімайте корони,

Над нашим містом

кружляють ворони.

Життям вчорашнім не зможемо жити:

Воно, як пляшка скляна, розбите.

***

Усе змінилося, забудь про модне

Ми постійно на краю безодні.

Причина цьому – любов до «Его».

Вже не складається наше «Лего».

***

Нам Бог шепоче: «Побудь нормальним

Десь у селі чи районі спальнім.

Протри пилюку забутих Біблій.

Віддай гріхи та монети срібні.

Кому твій «Мерс» і квартира треба?

Дивись угору, молись до Неба.

Нам ще пробачать всі милі вади.

Без Бога ми не дамо ради.

 

***

Я бачив на Тебе дивився Христос:

Помер Ти раптово, без слова «Because».

Несло Тебе довго таким коридором,

Здавалось, життя залишилося море…

***

Під скрипом каталки везли Тебе двоє

І снились Тобі домашні обої…

Життя помоталось, як бачений фільм.

Життя було «Казка», а ти думав «Біль».

Самвел САВЧУК,

лікар-офтальмолог