Тетяна Опер: «Аби часу вистачало й на навчання, й на відпочинок, стараюся все раціонально спланувати»

Тетяна Опер – студентка 3 курсу медичного факультету. Навчається на «відмінно», отримує підвищену стипендію та бере активну участь у громадському житті університету. Тетяна – членкиня молодіжного осередку Всеукраїнської ради реанімації та студентського профспілкового комітету ТНМУ, староста загальноуніверситетського волонтерського руху «Misericordia». Про навчання й лікарську спеціальність, яку хоче здобути в майбутньому, участь у студентських доброчинних проєктах та уподобання, з медициною не пов’язані, дівчина розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Чому та коли зацікавилися медициною?

– Велику роль зіграв приклад батька. Він – висококваліфікований зубний технік. Виготовлення зубних протезів, коронок – дуже відповідальна робота, яка вимагає уваги, точності та знань, бо якщо промахнешся хоча б на міліметр, пацієнт відчуватиме дискомфорт. У дитинстві я любила спостерігати, як зосереджено працює тато. Коли ж на місці моїх молочних зубів почали прокльовуватися постійні, власноруч прискорювала цей процес: взявши ватку, акуратно рухала розхитаний зуб вперед-назад. Молочний зуб опинявся в мене в руках і я бігла похвалитися успішним завершенням маніпуляції. Тато мене хвалив, казав: «Молодець», і моє захоплення медициною лише міцніло.

– Де минуло ваше дитинство?

– У місті Чорткові. Здобувши базову загальну середню освіту, вступила до Чортківського державного медичного коледжу на спеціальність «лікувальна справа», бо хотіла більше знати про медицину загалом. Особливу прихильність відчувала до кардіології та хірургії, натомість стоматологія якось непомітно відійшла на другий план. Після закінчення коледжу отримала диплом з відзнакою й спеціальність фельдшера. На той час мій старший брат Василь, випускник ТНМУ, вже завершував навчання в інтернатурі зі спеціальності «загальна стоматологія». Він багато розповідав мені про гарні умови навчання в альма-матер. Схвальні відгуки чула також від викладачів коледжу, які свого часу закінчили наш виш. Тож питання «який медуніверситет обрати?» в мене не виникало. Заяву та документи для вступу подала в приймальну комісію в ТНМУ ім. Івана Горбачевського. Це був усвідомлений та вдалий вибір. Навчаюся на державній формі навчання.

– Академічну стипендію отримуєте?

– Усі роки навчання отримую підвищену стипендію.

– З переліку лікарських спеціальностей вам яка особливо близька?

– Близька мені кардіологія або медицина невідкладних станів. Перші навички отримала в коледжі на змаганнях з домедичної допомоги «Знай, вмій, врятуй». Активну участь в організації змагань брали студенти ТНМУ – сертифіковані інструктори з домедичної допомоги. Їхні чіткі настанови, поради та рекомендації запам’яталися. Захотілося навчитися діяти так само впевнено, рятуючи людське життя, брати участь у нових тренінгах. Коли стала студенткою ТНМУ, записалася на курси домедичної допомоги, які проводили старшокурсники, інструктори Всеукраїнської ради реанімації Роман Гук і Віола Свіржевська. Згодом взялася допомагати в проведенні таких занять, у втіленні інших проєктів і вступила до молодіжного осередку Всеукраїнської ради реанімації та екстреної медичної допомоги.

– Назвіть найбільш пам’ятні заходи.

– Після 1 курсу у складі волонтерської команди студентів ТНМУ дбала про здоров’я учасників музичного фестивалю «Файне місто-2019». Цей захід тривав чотири дні й звернень до медичної служби вистачало. Хтось отримав сонячні опіки, в когось заболіла голова чи живіт. Одну дівчину вкусила оса, що могло викликати алергічну реакцію. Вона прибігла до нас за допомогою й ми мінімізували неприємні відчуття та запобігли розвиткові ускладнень. Працюючи медиком-волонтером «Файного міста», отримала цінний практичний досвід і вкотре переконалася, що не помилилася з вибором професії. 2019 року брала участь в проєкті «День здоров’я», в рамках якого відбувалися практичні майстер-класи на важливі теми, скажімо, як правильно зупиняти кровотечі чи швидко відновити прохідність дихальних шляхів. Отримала грамоту «За активну громадську позицію та участь у суспільно-культурному житті міста Тернополя».

Запам’яталася участь у Всеукраїнській олімпіаді із симуляційної медицини з міжнародною участю «Ternopil SimOlymp-2019», що відбулася в університетському навчально-оздоровчому комплексі «Червона калина». Команда ТНМУ тоді посіла друге місце. Масштабною подією минулого року вважаю V міжнародний зимовий чемпіонат бригад екстреної медичної допомоги «Кременецьке медичне ралі-2020», де змагалися команди з різних областей України, а також представники Польщі й Білорусі. Я була членкинею оргкомітету, який працював дуже злагоджено та оперативно.

– У вас також є досвід волонтерської роботи. В яких доброчинних проєктах брали участь?

– До волонтерської діяльності долучилася на 1 курсі. Пригадую першу акцію: разом з іншими студентами взялася ліпити вареники, щоб почастувати ними наших військових в зоні ООС. Зараз я є старостою університетського волонтерського руху «Misericordia». Організатор – доцент кафедри філософії та суспільних наук Тарас Богданович Кадобний. Волонтери «Misericordia» допомагають, зокрема, підопічним благодійного фонду «Карітас», обласного спеціалізованого комунального дитячого будинку «Малятко» та Тернопільського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Зорганізовуючи доброчинні акції з нагоди Великодня, Дня Святого Миколая, даруємо дітям фрукти та інші ласощі, а також одяг, книги, матеріали для рукоділля та малювання… Наші маленькі друзі – розумні, добрі, щирі й безпосередні. Мені цікаво з ними спілкуватися, тішуся кожній нашій зустрічі та щоразу дивуюся розмаїттю дитячих талантів. Хлопчики та дівчатка гарно співають, танцюють, малюють й загалом дуже позитивні. Хочеться, щоб позитивних емоцій в їхньому житті було якомога більше.

Волонтери університетського руху «Misericordia» допомогли також багатодітній сім’ї з села Лозова Байковецької ОТГ, чий будинок постраждав від пожежі. Довідавшись про нещастя, студенти зібрали й передали погорільцям одяг, взуття та інші речі першої необхідності. Учням Байковецької школи допомагаємо опанувати рідну українську, а також англійську, польську та німецьку мови. В цій школі, до слова, навчаються діти з п’яти навколишніх сіл.

– Якою іноземною мовою ви володієте?

– Добре знаю англійську. Для майбутнього лікаря це дуже важливо, бо дає можливість бути на одній хвилі з колегами з інших країн.

– Розкажіть про нещодавні просвітницько-волонтерські заходи.

– Після пом’якшення карантинних обмежень провели низку просвітницьких занять з школярами, на яких розповідали про будову людського тіла, гігієну ротової порожнини, популяризували навички здорового способу життя. Зокрема, я запропонувала четвертокласникам Чортківської спеціалізованої школи-інтернату урок на тему «Піклуємося про здоров’я серця змалечку». Пояснювала будову та функціонування серцево-судинної системи, вчила вимірювати пульс, артеріальний тиск, нагадала про правила та техніку миття рук під час пандемії. Діти слухали дуже уважно. Особливо сподобалася їм процедура вимірювання тиску й вони наввипередки поспішали продемонструвати своє вміння.

– Ви успішна студентка та хороший організатор. Часу на відпочинок вистачає?

– Цілком. Головне – все раціонально спланувати, розкласти, так би мовити, по поличках, що й коли потрібно зробити.

– Який для вас найкращий варіант відпочинку?

– Дуже люблю прогулянки на свіжому повітрі, піші або велосипедні. Батьківський будинок розташований в мальовничому місці: поруч протікає річка Серет, ліс недалеко. Природа допомагає відволіктися від буденних справ і дарує гарний настрій. А ще мені подобається пекти торти. Ази кондитерського мистецтва опанувала сама, а свій перший торт спекла, коли почався ковідний карантин. Мама спочатку не дуже вірила в успіх моєї затії, але торт вдався. Засмакували й інші мої десерти. Тепер удома рідні вже самі запитують: «Таню, коли знову щось спечеш?».

– Як називається ваш улюблений торт?

– «Вишня під снігом». Поєднання бісквітного коржа з шаром вишневого желе та легким йогуртовим мусом згори – це дуже смачно. Чи складно готувати? Ні. Мені це заняття до душі. Коли печу – абстрагуюся від усього й відпочиваю душею.

– Великодні паски теж печете власноруч?

– Так, за бабусиним рецептом. Готую також крашанки – галунки. За традицією, у суботу перед Великоднем йдемо з рідними до церкви – освятити кошики з пасхальними стравами, а в неділю після Божественної Літургії вся сім’я збирається разом за святковим сніданком. Великдень – моє улюблене родинне свято, сповнене любові, тепла та сімейного затишку. Щороку чекаю на нього з нетерпінням.

Лідія ХМІЛЯР