Театр теж лікує. Заохочує вихлюпнути приховані деструктивні емоції, а на їхньому місці засіяти позитивні та світлі відчуття. Допомагає перезавантажити мізки й повернути думки в потрібному руслі, що теж, як відомо, безпосередньо впливає й на наш фізичний стан. Сприяє духовному збагаченню. Зрештою, дає можливість відпочити, відволіктися від повсякденної рутини та бодай на мить забути про проблеми, що важливо особливо нині. Так, терапія мистецтвом, зокрема, театром має велику силу. Тож театральна студія у Тернопільському національному медичному університеті ім. Івана Горбачевського так чи інакше повинна була народитися. Тепер без участі «Арт-драми» вже важко навіть уявити будь-який масштабний захід у ТНМУ. Вистави в постановці нашої театральної студії задовольняють смаки найпримхливіших критиків і мають справжню мистецьку цінність, незважаючи на те, що на сцені – студенти-аматори. Адже наші артдрамівці – здібні, працьовиті та натхненні.
Ідея витала у повітрі
Почалося все з ідеї, що, як мовиться, витала в повітрі та залетіла в палкі серця водночас і студентства, і викладачів.
«Якось підійшла до мене з пропозицією доцентка кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією Тамара Олександрівна Воронцова. Сказала, що в неї є знайома, яка може організувати театральну студію та навчити наших студентів азів сценічного мистецтва, – пригадує професорка кафедри медичної біохімії Ольга Яремчук, яка на той час очолювала центр виховної роботи та культурного розвитку ТНМУ. – Я подумала цієї хвилини: «О, це ж дуже гарна ідея!». Саме тоді в університеті бурхливо розвивався творчий колектив, який заснував і був його першим керівником нині вже наш випускник Богдан Куліковський».
Студенти творчого колективу підтримали цей чудовий задум. 2015 року в медуніверситеті розпочала свою діяльність театральна студія «Арт-драма». Мар’яна Варварук, яка нині є аспіранткою ТНМУ та наставницею «Арт-драми», а тоді навчалася на третьому курсі медичного факультету, розповідає, що разом з групою однодумців, які дуже любили театр і хотіли пробувати себе в акторській грі, вони вже давно виношували задум про театральний гурток в університеті. Тож відразу підхопили ініціативу про його створення та взялися до справи.
Спочатку досвідом акторської майстерності зі студентами ділилася перша керівниця нашої театральної студії Світлана Матвіїшин, яка навчалася на факультеті мистецтв ТНПУ ім. І. Гнатюка й також грала на сцені Тернопільського драмтеатру. З нею «Арт-драма» поставила три вистави та свій перший вертеп.
«Кожна вистава – це щось особливе й неповторне. Та з найбільшим трепетом мені згадується наш перший вертеп, організований сім років тому, – зізнається Мар’яна Варварук. – Це взагалі був і перший виступ «Арт-драми». Ми виступали, як тепер уже зазвичай, на другому поверсі. Вертепне дійство тоді було дуже театралізоване. Я часто згадую цей період, багатий на хвилюючі емоції».
Як зауважує Ольга Яремчук, особливістю різдвяних імпрез нашого університету стало те, що під час них тепер завжди співпрацюють два творчі колективи – «Арт-драма» і хор. Це додає святковим дійствам величі. З приємністю Ольга Зеновіївна згадує, як упродовж років, ще до пандемії, з вертепом обходили всі корпуси, це дуже зближувало увесь колектив університету.
Збирали повні зали
Коли Світлана Матвіїшин пішла в декретну відпустку, вона порадила залучити до роботи театральної студії акторку Тернопільського драмтеатру Христину Гуменюк, яка й очолювала «Арт-драму» тривалий період. Уже кілька років Христина проживає із сім’єю у США, та зізнається, що час, проведений з «Арт-драмою», став для неї неповторним.
«Сумую за цим періодом у моєму житті, – каже Христина Гуменюк. – Наша «Арт-драма» – це була наче сім’я, ми жили одне одним. З нетерпінням очікували на кожну репетицію. Нам подобалося те, що робимо. Я неймовірно тішилася, що ці молоді люди так люблять і хочуть підтримувати українську культуру, наші звичаї, відтворювати події, проживати нові життя, створювати нових персонажів. Люблю та пам’ятаю кожного з «Арт-драми». Всі вони справжніми друзями були тоді й залишаються зараз у моєму житті».
Після переїзду Христини Гуменюк за океан наставником арт-драмівців стала Оксана Левків, також акторка Тернопільського драмтеатру. За п’ять років (упродовж 2015-2020) на сцені університету вдалося поставити чимало вистав, це зокрема, «За вас сила, за вас правда і воля святая», «Безталанна», «Кайдашева сім’я», «Граємо в дружню сім’ю, або Гарнір по-французьки», «У всьому винен гороскоп», «Ціаністий калій з молоком або без…». Не обходився без «Арт-драми» і жоден концерт в університеті: їхні мініатюрні сценки завжди гармонійно вписувалися між іншими номерами.
«Театральна студія в нас дуже стрімко розвивалася, відразу злетівши на досить високий рівень. Щороку вона поповнювалася новими студентами, які знаходили власне місце в студії та свої ролі. Постановки «Арт-драми» завжди збирали повні зали студентів і викладачів, – розповідає Ольга Яремчук. – Наголос, особливо спочатку, ставили на патріотичних виставах і заходах. Пригадую, під яким враженням усі перебували після перегляду драматичної постановки «За вас сила, за вас правда і воля святая», що торкалася і Небесної Сотні, і АТО, і Голодомору. Кожен уміло вживався в свою роль. І можна було стверджувати, що це студенти якогось мистецького факультету, а не медичного університету. Наші студенти є надзвичайно талановитими й різнобічно розвиненими».
На жаль, під час пандемії «Арт-драма» змушена була призупинити свою діяльність, адже всі роз’їхалися по домівках та й збиратися на репетиції не дозволяли карантинні обмеження.
І лікарю, і актору доводиться контролювати емоції
Відновила свою роботу театральна студія «Арт-драма» торішньої осені, підготувавши театральну мініатюру до концерту, присвяченого Дню захисників і захисниць України. Її склад майже цілком оновився, адже попередні учасники закінчили університет, а керівником стала аспірантка ТНМУ та постійна учасниця студентського театру Мар’яна Варварук.
«Якийсь час мене не було в Тернополі. Коли ж торік я повернулася, у керівниці центру виховного роботи і культурного розвитку Марти Ігорівни Руденко з’явилася думка, щоб відновити діяльність «Арт-драми», а я ж стала наставницею її учасників. Оскільки я, по-перше, із самого початку була в «Арт-драмі», а, по-друге, з дитинства обожнюю театр не менше, ніж медицину, то, зрештою, погодилася очолити студію, – зауважує Мар’яна Варварук. – Хоча зізнаюся, що спочатку мала сумніви, чи впораюся. Проте моя краща подруга Оксана та прессекретар ТНМУ Яніна Чайківська вселили в мене віру, що все обов’язково вдасться».
У колективі зараз 14 осіб. Нові учасники охоче долучаються. З попереднього складу, крім Мар’яни Варварук, лише Анна Черноус, яка вже студентка п’ятого курсу медичного факультету, а приєдналася до театральної студії 2018 року, коли навчалася на першому курсі. «Я завжди була творчою дитиною, у школі співала, танцювала й навіть трошки грала у виставах. Коли довелося обирати професію, то опинилася на такому дещо дивному роздоріжжі, – з усмішкою каже Анна Черноус. – Мала на меті вступати або у медичний виш, або у Національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Все ж обрала медичний, та якби з медициною в мене не склалося, то точно пішла б учитися на акторку. У мене завжди була маленька мрія пов’язати своє життя з кіно та театром. Тож коли вступила в ТНМУ й дізналася, що тут є театральна студія, відразу приєдналася. Мені вдалося зіграти роль в одній виставі, взяти участь у вертепі та концерті до Шевченківських днів. Ми планували ще багато всього реалізувати, але півтора року забрав COVID-19. Щойно повернулися до звичного навчання і життя, вибрали виставу, зібрали нових людей, як розпочалося повномасштабне вторгнення…».
На правах «старожила» колективу Анна радить новим учасникам нізащо не втрачати натхнення до улюбленої справи. «Так, передусім треба мати невичерпний ентузіазм, – переконана вона. – Знаю чимало людей, які приходили сюди, а потім залишали, бо роль не сподобалася або ж треба багато вчитися. Пригадую, як ми до одинадцятої години ночі сиділи, репетирували, особливо безпосередньо перед виставами, потім поверталися додому й ще вчилися. Гадаю, це під силу лише тим, хто по-справжньому любить театр. Особисто я «Арт-драму» обожнюю. Це – додаткові емоції, додаткові знайомства. Окрім звичного студентського життя та навчання, це ще й час, проведений з користю та задоволенням».
Соломія Музиченко, студентка четвертого курсу медичного факультету, в «Арт-драмі» трохи більше року. Дівчина розповідає що в колективі – чудова атмосфера. Всіляких закулісних сварок, заздрощів, нездорових амбіцій, як це часто трапляється в акторському середовищі, в них ніколи не буває. «У нас дуже приємна атмосфера, – додає вона. – Пригадую, як ще на першому курсі з групою ходила на виступ «Арт-драми». Мені це дуже сподобалося! Я просто була в захопленні від професіоналізму нашої театральної студії, а згодом захотіла й собі зануритися в цю атмосферу, відчути, як це – бути актором. Наша «Арт-драма» – мов велика дружня сім’я, а Мар’яна для нас – як наша мама. Завжди допоможе, спрямує в правильне русло, підкаже, коли потрібно більше працювати. Яку роль я хотіла б зіграти? Можливо, Джульєтту. Це колись, у майбутньому. А невдовзі мене можна буде побачити в ролі Горпини з вистави «Пошилися в дурні». Вона за характером така ж запальна дівчина, як і я. Зрештою, мені будь-яка роль до вподоби, адже кожна важлива, навіть роль дерева. Ще треба зуміти належно її зіграти! Найважливіше ж, повторюся, – атмосфера, що панує в нас в «Арт-драмі», де знаходиш нових друзів, цікавих особистостей. Коли ж разом працюємо над виставою, представляємо остаточний результат на сцені – щоразу охоплює ейфорія від того, що все в нас вдалося».
Для аспіранта ТНМУ Михайла Бучинського «Пошилися в дурні» – перша вистава, до якої він залучений. Один з головних персонажів Степан Дранко, багатий міщанин, коваль – його герой. Михайло з усміхом каже, що коли прочитав сценарій п’єси та ознайомився зі своїм персонажем, він йому так нагадав власного дідуся, що прямо перед очима постало кілька картин з дитинства та з’явилося чітке бачення, як відобразити героя на сцені. «Востаннє я виступав на сцені дуже давно, ще у школі, – зізнається він. – Під час студентських років у ТНМУ на це ніколи не вистачало часу, на першому місці завжди було навчання. Потім була інтернатура, і тепер – аспірантура, де я познайомився з Мар’яною Варварук, яка більше розповіла мені про «Арт-драму». Я зацікавився та вирішив спробувати щось новеньке, бо ж театр – це дуже непогана річ, де можна відволіктися й навіть трішки відпочити. Мрією сцена для мене ніколи не була, але я завжди прагну якогось різноманіття в діяльності, якщо лише з’являється на це час і можливість. Я полюбляю книги, а театр – це, можливо, спосіб відтворення якихось певних історій. Цікава для мене й взаємодія з великою кількістю людей, особливо якщо це гра на сцені. Крім того, гадаю, перевтілення відкриває навіть для тебе самого щось новеньке, те, чого ти не знав. Не відаю, чого від цього всього очікувати, але впевнений, що буде досить весело».
Михайло зауважує, що і лікарська діяльність, і акторська – це професії, де доводиться контролювати емоції. «Можливо, в лікарській діяльності слід емоції не показувати, хоча вони й є, та знаєш, як регулювати ними, – додає він, – а в акторстві потрібно знати, куди та як спрямувати ці емоції й продемонструвати іншим для кращого перевтілення».
За місяць – нова вистава
На запитання, чи вдається їй самій виконувати функції керівника театральної студії, чи, можливо, потрібна допомога професійних акторів, Мар’яна Варварук зізнається: «Не хочу лестити собі, та скажу відверто, що даю собі раду. Коли нам свого часу актори розповідали секрети сценічної майстерності, ми були дуже молоді, спраглі до цих знань і вбирали у себе все, як губка. Відповідно зараз я працюю зі студентами так, як працювали з нами актори. Всі ті знання, що дали мені свого часу вони, передаю нині студентам».
У самої Мар’яни власний досвід акторської гри теж досить поважний, адже вона, надзвичайно харизматична та самобутня, мала ролі в усіх постановках «Арт-драми». «Кожна роль мені видається цікавою, – каже керівниця театральної студії ТНМУ. – Скажімо, роль Марусі Кайдашихи в «Кайдашевій сім’ї» – важка, але надзвичайно цікава. Як і вся постановка загалом. Це була вагома робота, на півтори години. Коли доводиться бути постійно на сцені, ще й за характером не мій типаж, то це справді доволі непросто. Та нічого, впоралася. Мені цікавіше братися за персонажів, які не схожі на мене або й цілком кардинально протилежні. Скажімо, в чорній комедії «Ціаністий калій з молоком або без…», яку ми поставили ще 2019-го року, я грала донну Аделу й постійно перебувала на інвалідному візку. Це була дуже нетипова роль, виклик для мене. Але так мені завжди цікавіше грати. Це надихає більше працювати. Адже коли знаєш, що твориш образ персонажа, схожого на себе, це насправді трохи розслабляє. Коли ж маєш перевтілитися в когось цілком нетипового – це чудово стимулює».
Нині, як уже зауважували, «Арт-драма» працює над виставою «Пошилися у дурні» Марка Кропивницького, прем’єра якої попередньо запланована на кінець березня-початок квітня. Чому такий вибір? Легкий комедійний жанр, безліч комічних ситуацій, добірні українські жарти й наші народні традиції якнайкраще гарантуватимуть глядачам гарний настрій та позитивні емоції. Драми на сцені будуть згодом. Драми нам зараз вистачає з надлишком у житті.
Отож, шанувальники театрального мистецтва, зустрінемося невдовзі в затишній актовій залі ТНМУ – університеті, де обов’язково втілюються в життя всі добрі ідеї.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА