Нещодавно в світі відзначили день подячності волонтерам. Так людство висловлює свій пошанівок людям, які знайшли спосіб робити добрі справи, не чекаючи вдячності за це чи винагороди.
Ведуть активну просвітницьку діяльність з основ домедичної допомоги
Волонтерський рух виник у Франції 1920 року, коли молодь організувала добровільне відновлення зруйнованих під час Першої світової війни ферм. Волонтерством одразу зацікавилися інші країни, а вже у 1990-х роках воно дійшло до України. Нинішнє свято ми вже вдруге зустрічаємо у великій війні. З відкритою збройною агресією росії борються не лише військові, а й цивільні, доброчинці, які служать надійним тилом українській армії та мирним мешканцям, роблять все можливе, аби наблизити Перемогу.
У житті нашого університету волонтерство стало вже звичною справою, склалися навіть власні волонтерські традиції. Студенти активно допомагають дітям, людям похилого віку, організовують ярмарки та доброчинні заходи для людей у потребі, діляться своїми знаннями й навчають тим умінням, які самі здобули в ТНМУ.
– З початком повномасштабного вторгнення рашистів наша кафедра активізувала волонтерську діяльність, – каже завідувач курсу екстреної допомоги кафедри екстреної та симуляційної медицини ТНМУ Роман Ляхович. – Уже багато років я очолюю науковий студентський гурток, який відвідує чимало хлопців і дівчат. Після торішнього 24 лютого ми дещо переформатували його роботу з наголосом на воєнний час. Зокрема, наші студенти розпочали активну просвітницьку діяльність з основ домедичної допомоги в навчальних закладах Тернополя. Ініціатива надійшла обопільно – від управління освіти та науки Тернопільської міської ради й учасників нашого наукового гуртка. Гуртує його староста, відомий університетський активіст, студент третього курсу медичного факультету Влад Тесля. Він володіє чудовими організаторськими здібностями, знаннями та вмінням у доступній формі передати їх аудиторії. Влад є також інструктором обласного Товариства Червоного Хреста та надзвичайно активна у суспільному житті людина, яка розвиває соціальні активності. Торік він отримав нагороду від міського голови Тернополя за свою волонтерську й просвітницьку активність, отож я дуже радий за його успішну діяльність. Студенти ж з великим бажанням займаються волонтерством, приходять щоразу з якимись пропозиціями, бо розуміють, що тил – це ще один фронт і тут також є кому та чим допомагати. З великим задоволенням проводять заняття, навчають працівників дитячих садочків, вчителів, дають знання, які в житті обов’язково згодяться, бо ж ніхто не застрахований від нещасного випадку, особливо в часи війни. Не завжди карета швидкої може встигнути, а людина, яка знає, як надати допомогу доступними методами, допоможе. Цього ми й навчаємо за допомогою простих доступних методів, звичайного медичного інвентаря чи навіть підручних засобів. Це перший крок до порятунку людини. Пригадую, як одного разу до нас звернулися керівники об’єднань цукрових заводів, щоб навчити своїх працівників домедичної допомоги в умовах воєнного часу. І ми з Владом Теслею тоді об’їхали з тренінгами підприємства у Хоросткові, Збаражі, Чорткові, Радехові. Люди з надзвичайною зацікавленістю приходили на ці заняття, а нашим завданням було не лише продемонструвати, але й навчити, як виконувати ці прості маніпуляції – накласти турнікет, зупинивши при цьому зовнішню кровотечу, чим і як промити рану, відновити прохідність верхніх дихальних шляхів, за потреби провести прості реанімаційні заходи до приїзду бригади екстреної медичної допомоги.
Польські колеги щиро відгукнулися на нашу спільну біду
Курс екстреної допомоги спільно з Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф активно співпрацює з медичним університетом Лодзі (Польща). Щорічно Роман Ляхович бере участь у міжнародних науково-практичних конференціях, які традиційно відбуваються в цьому місті. Торік спільний доробок представляла зі своєю доповіддю молода науковиця, аспірантка кафедри екстреної та симуляційної медицини Олеся Тис. Коли ж в Україні почалася велика війна, то польські колеги щиро відгукнулися на нашу спільну біду. Гуманітарна допомога до нас надійшла від колег з міста Лодзь та благодійників медичного коледжу міста Білосток, що на кордоні з Білоруссю. Це був перший доброчинний вантаж. Нещодавно прибув ще один великий гуманітарний транш від польського Товариства Червоного Хреста та медичного коледжу з міста Білосток. Отримали велику кількість медичного приладдя й навіть нові манекени для простих реанімаційних заходів немовлятам, підліткам, дорослим, багато пульсоксиметрів, глюкометрів, апаратів для вимірювання тиску, чимало шприців, систем, катетерів тощо. По суті, всю цю гуманітарну допомогу передали Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а дещо залишили для навчання студентів.
Нещодавно Роман Ляхович отримав запрошення на міжнародний конгрес у місто Бидгощ, де матиме доповідь на тему особливостей проведення медичного сортування в умовах військового часу. Для поляків це також актуальна проблема, каже він, адже вони насправді стурбовані політичною ситуацією з боку росії, отож уже зараз намагаються вживати відповідних превентивних заходів. Певна річ, у своєму виступі Роман Ляхович не омине подячностей за таку щедру гуманітарну місію нашим польським друзям, називаючи поіменно всіх, хто долучився до цієї великої справи.
Багато років тому керівництво нашого вишу вирішило розташувати курс екстреної допомоги на базі Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. І нині вже можна переконатися, наскільки правильним та своєчасним було це рішення. Центр став чудовою базою для навчання наших студентів, які з азів вивчають роботу швидкої допомоги, у складі бригад «екстренки» мають можливість випробувати себе на викликах, розвивають клінічне мислення, почасти допомагають бригадам у їх повсякденній роботі. Водночас викладачі університету проводять різноманітні навчання з медиками швидкої, організовують науково-практичні конференції, змагання тощо.
Така синергія професійних стосунків наукової та практичної сфери лише сприяє розвиткові екстреної допомоги й користь від цього обопільна. Щодо волонтерської роботи, то Роман Ляхович зауважує, що до кожного волонтерство приходить різними шляхами, але коли є потреба душі – допомагати іншим, то воно залишається назавжди. Що нині можна зробити для своєї країни? Навіть дещицю, приміром, навчити учня чи виховательку дитячого садка правильно надавати першу домедичну допомогу. Добре, коли не доведеться ці знання застосовувати на практиці, але ще краще, коли ці вміння врятують комусь життя. І шлях до цього прокладають волонтерські стежки.
Лариса ЛУКАЩУК