Світлом науки і знання…

До 120-річчя смерті Олександра Кониського та 135-річчя першого виконання духовного гімну України

Перекладач, письменник, видавець, лексикограф, педагог, громадський діяч. Мав майже 150 літературних псевдонімів. Професійний адвокат.

Народився Олександр Якович Кониський 6 (18 серпня) 1836 року у селі Переходівка (тепер – Ніжинського району Чернігівської області). Походив із стародавнього чернігівського роду. Його дитинство минуло в місті Ніжин, де закінчив дворянське училище, згодом Чернігівську гімназію. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському юридичному ліцеї та відбуття військової служби з 1854 року був на низових посадах у кримінальній палаті в Полтаві. Згодом, склавши екстерном іспити на кандидата прав, зайнявся адвокатською практикою.

Працюючи в Полтаві, створив недільні школи, писав для них підручники. Брав участь у роботі організації української інтелігенції «Громада» в Києві, яка займалася просвітницькою діяльністю, заснуванням недільних шкіл, вимагала вивчення української мови. Діяла вона з 1859 до 1876 року й була заборонена Емським указом. Для недільних шкіл Олександр Кониський підготував і видав підручники українською мовою. Налагоджував зв’язки з українськими інтелігентами в Галичині. 1863 року звинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди», без суду та слідства був засланий до Вологди. Під час заслання він захворів і, зрештою, осліп на одне око. З кінця 1866 року жив у Єлисаветграді (нині – Кропивницький), Бобринці, Катеринославі (тепер – м. Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом.

1872 року після зняття нагляду повернувся до Києва. Олександр Кониський дуже багато зробив для зближення двох частин України, розірваних між Російською та Австро-Угорською імперіями. Він постійно фінансово підтримував галицькі українські видання та друкував у них власні твори. 1873 року Олександр Якович був одним з фундаторів літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові, яке пізніше (1892 р.), з його ініціативи перетворилося в наукове товариство ім. Т. Шевченка. Нині наукове товариство ім. Т. Шевченка – всесвітня українська академічна організація, багатопрофільна академія українського народу.

Багатогранною була його літературна діяльність. У поезіях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею, порушував проблему соціального й національного гноблення України у складі Російської імперії. Його роман «Не даруй золотом і не бий молотом» 1871 року під час одного з обшуків поліція конфіскувала та знищила. О. Кониський – автор перекладу «Щоденника» Т. Шевченка та першої ґрунтовної його біографії в двох томах. Цю працю високо оцінив Іван Франко, Агатангел Кримський.

Значним творчим здобутком Олександра Кониського було створення духовного гімну «Молитва за Україну» 1885 року, який поклав на музику Микола Лисенко.

Свій твір О. Кониський надіслав у Львів зі словами «Я писав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим то я післав «Молитву» з нотами до високоважного Володимира Шухевича» (Шухевич – етнограф, педагог, публіцист, дідусь Головного командира Української повстанської армії Романа Шухевича). Тоді, 1885 року, «Молитва» набула широкої популярності в Галичині та поза нею.

Молитва за Україну

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

 

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю,

Ти нас, Боже, зрости.

 

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

 

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світу,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

 

Спочатку твір пропонував як «Дитячий гімн», але з часом назва була трансформована у сучасну – «Молитва за Україну», духовний (церковний) гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни».

Помер Олександр Якович Кониський у Києві 29 листопада (12 грудня) 1900 року. Похований на Байковому кладовищі.

Від кінця 1920-х років твори Олександра Кониського у СРСР були під забороною, а радянське літературознавство затаврувало автора як «націоналіст». Лише з початком розпаду комуністичної імперії (наприкінці 1980-х років) ім’я Олександра Яковича стали повертати з небуття. 1990 року світ побачила його монографія «Тарас Шевченко-Грушівський». Відтоді взялися й за вивчення життя та творчості славетного українського письменника, перекладача, видавця, педагога, громадського діяча Олександра Кониського.

Степан ВАДЗЮК,

завідувач кафедри, професор ТНМУ