Роман Коробко: «ТНМУ – це дружня родина, де підкажуть, навчать, допоможуть»

У Романа Коробка, студента третього курсу стоматологічного факультету, ментора, поцікавилися, чи одразу вдається знайти спільну мову з першокурсниками, з якими проблемами зіштовхуються, чи прислухаються до нього підопічні?

– Романе, що спонукало стати ментором?

– Стати ментором насамперед спонукало бажання познайомитися з новими людьми й, звичайно, допомагати їм у навчанні, можливо, мої поради допоможуть першокурсникам у майбутньому. Розпочинати новий життєвий етап завжди дещо страшно, я це чудово розумію й пам’ятаю, бо ще не так давно сам був студентом першого курсу. Тішуся, коли бачу, що можу щось підказати, заспокоїти підопічних.

– Чим ділитеся зі студентами? Що розказуєте та чого навчаєте першокурсників?

– Розказую, що особливо важливо добре навчатися на перших курсах, щоб отримати базу знань, яка дуже допоможе в майбутньому для вивчення інших предметів. Стараюся пояснити, що необхідно виробити чіткий навчальний ритм, не пропускати заняття. Так, буває, що якісь теми чи предмети даються важче для засвоєння, але це не причина відступати, наголошую, що саме тоді варто шукати відео, навчальні матеріали, наукові статті, пробувати з’ясувати самому або звертатися до мене, викладачів чи одногрупників.

Перший курс запам’ятовується всім студентам, а відтак і їхнім батькам. Саме перший рік насичений новими подіями, радощами, тривогами та складнощами, а особливо – цей навчальний рік, коли навчання відбувається за змішаною системою. Для адаптації до нових умов перебування в будь-якому незнайомому місці, необхідно налагодити контакт з людьми, які оточують. Відповідно, треба налаштуватися на комунікацію, на подолання сором’язливості, на вміння дружити.

– З якими проблемами до вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– Цього року першим завданням, яке стояло перед менторами, було пояснити специфіку та допомогти налагодити дистанційне навчання. Спочатку, зазвичай, запитують, як готуватися до тих чи інших предметів, місцезнаходження корпусів, а коли студенти вже звиклися з навчанням, то цікавляться інформацією про те, де й як можна себе реалізувати в стінах університету. Хто добре володіє матеріалом, той може в обставинах університетського життя знаходити оптимальні рішення, правильно зорієнтуватися в непередбаченій ситуації, що є основним і для майбутнього лікаря.

– В якому форматі спілкуєтеся з підопічними під час карантину?

– Під час карантину, на жаль, можливості зустрітися з усіма немає, тому вимушені спілкуватися в онлайн-режимі. Зі старостою та ще з деякими студентамиз групи був радий познайомитися особисто.

– Чи могли б щось порадити студентам, залученим до проєкту?

– Головна порада – використовувати всі підручні засоби для досягнення ґрунтовного медико-біологічного базового рівня, вивчити фундаментальні предмети й, звичайно, не боятися звертатись за допомогою як до ментора, так і до старшокурсників загалом. ТНМУ – це дружня родина, де підкажуть, навчать, допоможуть.

Соломія ГНАТИШИН