Професорка Світлана Марчишин: «Вважаю, що нам вдалося створити факультет, який нині є одним з провідних в Україні»

Сьогодні попросили поділитися спогадами про створення фармацевтичного факультету його першого декана, а нині завідувачку кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою, професорку Світлану Марчишин.

– Світлано Михайлівно, нині фармацевтичний факультет ТНМУ – найрейтинговіший на освітньому фармацевтичному просторі України. Як же все починалося?

– Спершу хочу привітати студентів, викладачів з чудовим і молодим ювілеєм – двадцятиріччям фармацевтичного факультету нашого університету та побажати процвітання й професійного зростання.

З погляду історії двадцять років – це, певна річ, зовсім мало, а от в людському житті за цей період можна чимало досягти. Пригадалося, як створювали фармацевтичний факультет. У ті часи я працювала в Тернопільському педагогічному університеті, мала чималі наукові досягнення. Якось у грудні 1999 року мені зателефонували та запросили на зустріч з тодішнім ректором Тернопільської медичної академії, професором Леонідом Ковальчуком. І як згодом з’ясувалося, вона виявилася для мене доленосною. Адже Леонід Якимович запропонував мені взяти участь у створенні фармацевтичного коледжу. Щоправда, я переконала його в іншому – важливості перспективи створення фармацевтичного факультету. До речі, на той час я була єдиним кандидатом фармацевтичних наук на Тернопільщині, захистила кандидатську роботу під керівництвом Миколи Петровича Скакуна 1983 року. На цій першій зустрічі з Леонідом Ковальчуком йому вдалося мене переконати, що я більше потрібна тут, отож, не полишаючи роботу в педагогічному, взялася за цю справу. Півроку ще працювала в педуніверситеті, а вже згодом мене прийняли до штату Тернопільської медичної академії. Це був січень 2000 року.

– Чи зберігся у пам’яті той день, коли вас призначили деканом новоствореного факультету?

– Пригадалося, як непросто було з нуля починати створення нового підрозділу. Мені вдалося згуртувати навколо себе потужну команду однодумців, ми натхненно та цілеспрямовано працювали на результат і вже 15 березня 2000 року на фаховій раді Міністерства освіти України нам дали добро на створення фармацевтичного факультету, а вже у серпні мене призначили його деканом. Ми широко та активно анонсували появу нашого факультету й у перший рік набрали 70 студентів. Це був вдалий старт, але попереду було ще багато роботи над створенням кафедр, їхнім кадровим і методичним забезпеченням. Перед нами стояло першочергове завдання: запросити до вишу фахівців фармації, практиків і науковців. Однією з перших погодилася працювати в Тернопільській державній медичній академії доктор педагогічних наук, професорка Людмила Михайлівна Романишина, яка очолила кафедру хімії. Зі Львова приїхали доктор фармацевтичних наук, професор Тарас Андрійович Грошовий, який став завідувачем кафедри фармацевтичних дисциплін, і кандидат фармацевтичних наук Лідія Петрівна Яворська. Розуміючи важливість підготовки власних фармацевтичних кадрів, ми скерували на навчання до аспірантури Галину Романівну Козир, Марію Василівну Лелеку, які згодом захистили кандидатські дисертації та зайняли свою нішу в науковому житті факультету. З практичної фармації ми запросили кількох фахівців, серед яких була Людмила Іванівна Павлова, яка й зараз передає свої знання з фармакогнозії майбутнім провізорам.

2003 року з Харківського фармацевтичного університету на наше запрошення приїхала фахівчиня з технології ліків, кандидат фармацевтичних наук Людмила Володимирівна Соколова, яка згодом стала на чолі факультету.

– Що, на ваш погляд, було найголовнішим у такій важливій справі, як створення факультету?

– Коли я зараз спогадами озираюся в те двадцятилітнє минуле, то самій не віриться, скільки в нас тоді було енергії, запалу, ентузіазму, ми вірили, що все вдасться. І вдавалося, бо були теплі, доброзичливі взаємини між людьми, кожен намагався допомогти, підставити власне плече, і ми таки створили потужний університетський підрозділ, який сміливо заявив про себе у фармацевтичному світі. Нелегко було знайти людей, які б змогли працювати в одній команді, в унісон творити, мислити, стати однодумцями. Але, як каже народна мудрість, шлях осилить той, хто йде. І ми його осилили, хоча було іноді не просто.

Вважаю, що нам вдалося створити факультет, який нині є одним з провідних в Україні. Тепер його очолює вихованець Запорізького державного медичного університету, кандидат фармацевтичних наук, доцент Дмитро Борисович Коробко. В нас потужний кадровий склад, більшість викладачів, які працюють на факультеті, є кандидатами фармацевтичних наук. Багато наших випускників працюють викладачами, мають високі здобутки, займаються науковими дослідженнями. Зокрема, завідувачка кафедри фармацевтичної хімії, наймолодший нині доктор фармацевтичних наук Лілія Святославівна Логойда також наша випускниця.

– І трішки про нинішні успіхи.

– Вагомим досягненням вважаю відкриття аспірантури з PHd-програми з фармації. Наразі в нас в аспірантурі навчається 10 осіб.

Вважаю, що є приводи для радості і за себе, і за своїх колег, які з честю виконують свою шляхетну місію – готують висококласних фахівців галузі та успішно розвивають вищу фармацевтичну освіту. Мовлячи про ювілейний день народження нашого факультету, планували провести його разом з усією фармацевтичною спільнотою України, зорганізувавши міжнародну науково-практичну конференцію, яку запланувала Ліля Логойда. На жаль, завадила пандемія. Сподіваюся, що ці проблеми минуть й ми все-таки зорганізуємо зустріч і продемонструємо свої досягнення.

… У внутрішньому дворику корпусу фармацевтичного факультету різнобарв’ям милує око квіткова клумба. Кілька сортів розмаїтих трояндових кущів, які висадила та виплекала дбайливими руками професорка Світлана Марчишин, радісно вітають усіх, хто приходить сюди. Що ж, така вже в їх господарки місія – робити життя людей яскравішим.

Лариса ЛУКАЩУК,

Микола ВАСИЛЕЧКО (фото)