Нова прем’єра від театральної студії «Арт-драма» традиційно зібрала повнісіньку університетську актову залу глядачів та шквал оплесків. Цього разу арт-драмівці підготували для шанувальників сценічного мистецтва комедію-жарт Марка Кропивницького «Пошились у дурні».
До слова, вперше цю п’єсу з величезним успіхом поставив Театр корифеїв у Києві майже 140 років тому – 15 листопада 1883 року. Як зауважує вчений-літературознавець, доктор філологічних наук, професор Анатолій Новиков, «Пошились у дурні» Марка Кропивницького перегукується з такими світовими шедеврами, як «Комедія помилок» Вільяма Шекспіра, «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» Жана-Батиста Мольєра, «Слуга двох панів» Карло Гольдоні, «Весілля Фігаро» П’єра Бомарше, де спритні слуги водночас й кепкують над своїми господарями, і допомагають їм розв’язати складні життєві проблеми. Сценічна живучість комедії «Пошились у дурні» свідчить про велику майстерність автора, якому вдалося відтворити в низці яскравих образів загальнолюдські риси, що є типовими для будь-якої епохи. Вже майже півтора століття вони залишаються такими ж привабливими й правдивими, як і в добу драматурга. Кожне нове покоління знаходить у п’єсі мотиви, співзвучні з його часом, а тому вона завжди залишається актуальною.
Ось і колектив «Арт-драми» вирішив втілити на сцені свою версію комедії «Пошились у дурні». Чи все вдалося їм, як очікували та запланували? Про це «Медична академія» поцікавилася в наставниці театральної студії «Арт-драма» Мар’яни Варварук.
– Вважаю, вистава пройшла на гідному рівні, – ділиться своїми думками Мар’яна Варварук. – І я цьому дуже рада, адже мої актори впоралися зі своїми завданнями на сто відсотків – цілком з усім. Дуже гарно виставу сприйняла зала, за що щиро дякуємо. Адже глядач – це той, хто нас, умовно кажучи, емоційно годує, спонукає та надихає рухатися далі. Відверто кажучи, ми всі були вражені, що зібралася повна зала й ще й з великим захопленням сприйняла нашу постановку. Для мене, як керівника, дуже важливо, що сподобалося грати на сцені й усім учасникам нашої театральної студії – а це, зауважу, абсолютно новий колектив студентів та аспірантів. Вони завзяті та хочуть продовжувати цю справу.
– Чому обрали для постановки саме цю виставу?
– Нині, коли в нас триває повномасштабна війна, особливо хочеться занурюватися в усе своє, українське, повертатися до української класики. «Пошились у дурні» – це відома вистава в театральних колах, утім, її немає в шкільній програмі, тож загалом не всі знають, про що вона. Я планувала вибрати щось українське класичне, але не зовсім відоме. І «Пошились у дурні» ідеально для цього підходить. До того ж це комедія-жарт. У наш час дуже важливо, щоб люди отримували позитивні емоції, відпочили, адже щодня маємо такі складні новини, стільки хвилювань, тож хотілося, аби принаймні на цю годинку люди емоційно поринули в такий веселий побут України.
– Постановку відразу обрали класичну чи планували власну інтерпретацію?
– Ми старалися дотримуватися оригінального сценарію Кропивницького. Але через те, що в нас велика кількість акторів – 15 осіб, хотілося їх усіх залучити. Тому вводили нових персонажів, додавали сцени, щось скорочували, але загалом від оригінальної версії не відступали.
– Можете відзначити когось з акторів? Хто вас вразив особливо?
– Я вперше працювала з усіма, як і вони зі мною. Для більшості з них це перший вихід на сцену на повноцінну виставу тривалістю понад годину. Нікого виділити не можу. Вони всі великі молодці – зробили все, що можливо, й навіть більше.
– Як довго тривала підготовка? У чому були найбільші складнощі?
– Ми почали готуватися ще минулого семестру, тоді більше зосередилися на вичитці матеріалу, його обговоренні. Це радше нагадувало маленькі наради в колективі. А вже повноцінну підготовку почали після того, як виступили з вертепом, мабуть, з першого тижня лютого. Тобто приблизно ми витратили на підготовку два місяці.
Найважливішим для мене було навчити нових учасників «Арт-драми» основи поведінки акторів на сцені, щоб вона стала автоматичною. Потім зосередилися вже на акторській майстерності. З кожною репетицією гра нашим акторам вдавалася все краще й краще. І це невимовно тішило! Складнощів практично не було. Адже ми всі приблизно одного віку, всі гарно комунікуємо між собою, всі з одного університету. У нашому колективі дуже дружня атмосфера, тому все робимо з легкістю й водночас з наполегливістю та завзяттям.
– Чи вдалося створити вже справжній акторський колектив?
– Так, вдалося. І я надзвичайно тішуся з цього факту. Зізнаюся, мабуть, я й найбільше хвилювалася саме з того приводу, чи створиться у нас театральний колектив, чи не захоче хтось покинути «Арт-драму». Адже за два місяці безперервної роботи – а ми збиралися на репетиції двічі-тричі на тиждень – ти дуже прикипаєш до кожного актора й нікого не хочеш відпускати (усміхається). І було насправді лячно, чи не захоче хтось піти. Та наразі можу зазначити, що колектив у нас сформувався. Нове покоління арт-драмівців – дружнє. Вони дружать, наскільки я знаю, і поза театральним життям, поза нашими репетиціями, і це дуже тішить.
– Що в планах надалі?
– Ймовірно, наступною у нас буде постановка від іноземних авторів. Актори дуже хочуть спробувати драму чи трагедію. Наразі ще лише розмірковуємо над цим. Узагалі в нас у планах постійно чергувати виставу українських та іноземних авторів.
– Найближча вистава буде з класики чи сучасна?
– Відверто кажучи, над цим питанням дуже багато сперечаємося (усміхається), адже частина хоче ставити класику. Та нині маємо дуже велике розмаїття п’єс закордонних сучасних авторів, зокрема, італійських, іспанських. Тому, гадаю, ми все ж візьмемо сучасну виставу.
– І на завершення – що хотіли б сьогодні сказати шанувальникам «Арт-драми» та театрального мистецтва в нашому університеті?
– Хочу щиро подякувати всім, хто прийшов на нашу прем’єру. Це для нас дуже цінно. Повторюся, була повна зала глядачів – це неймовірно! Дякую також усім в організації та підтримці: адміністрації нашого університету, пресслужбі, яка всіляко нас підтримує, колективу Центру виховної роботи та культурного розвитку, де працюю також я. Щиро дякую й рідним і друзям за віру в нас і нашу справу. Всі нас всіляко підтримували та спонукали до хорошої праці, зокрема, мене як керівниці. Сподіваюся, ми повернемося на сцену в новому семестрі, якщо мовити театральною мовою – в новому сезоні з новою постановкою. Принаймні всі арт-драмівці цього дуже прагнуть. Будемо працювати, тішити глядачів, від яких нам потрібна лише присутність і добрі емоції.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА
Світлини Яніни ЧАЙКІВСЬКОЇ