Полікістоз? Допоможе малоінвазивна хірургія

Полікістоз яйників іноді ще називають бомбою сповільненої дії – хвороба зазвичай має безсимптомний перебіг і виявляють її випадково. Найгірше те, що 80 відсотків жінок з таким діагнозом не можуть завагітніти, а відтак і народити дитину.

Кіста – це ще не полікістоз. У молодих жінок кісти яйників діагностуються доволі часто. Тому якщо у вас виявили кісту та її розміри не перевищують 1,5 см, панікувати не варто. А от з діагнозом полікістоз яйників складніше.

На що звернути увагу

«Синдром полікістозних яйників характеризується великою кількістю кіст в обидвох яйниках: щільні капсулки з рідиною ніби «обгортають» яйник, – розповідає лікарка-гінекологиня другого хірургічного відділення Тернопільської університетської лікарні Лілія Краснянська. – Через те яйник зазвичай дещо збільшений за розміром та ущільнений».

За медичною термінологією синдром полікістозних яйників ще називають синдромом Штейна-Левенталя. Лікар пояснює, що це генетично обумовлене захворювання, в його основі якого лежить порушення синтезу статевих гормонів.

Якими ж симптомами супроводжується це захворювання? По-перше – порушеннями менструального циклу. Важкість цих порушень різноманітна – це може бути олігоменорея (інтервал між менструаціями від 40 до 150 днів) або вторинна аменорея (коли через гормональний дисбаланс відсутні місячні). В подальшому олігоменорея трансформується в маткові кровотечі.

Ще одна проблема – ожиріння, від якого страждає майже половина жінок з полікістозом, причому з підліткового віку. Жирна шкіра з вугровою висипкою також один з проявів цієї хвороби. До того ж полікістоз діагностується майже в усіх жінок, які страждають зайвим ростом волосся на обличчі (гірсутизм), біля навколососкових кружків, передній черевній стінці. У більшості хворих з центральною формою синдрому батьки чи найближчі родичі страждали від нервових хвороб. Зустрічаються також випадки, коли такі хворі мали раніше нейроінфекцію, психічні травми, травми черепа. Крім порушення менструального циклу та непліддя, жінок турбує головний біль, вони скаржаться на погану пам’ять, швидку втомлюваність, слабкість. Звісно, для точного встановлення діагнозу важливі й інструментальні методи дослідження, аналізи на гормони.

Позбутися без жалю

Жінка, якій щойно встановили такий діагноз, намагається за всіляку ціну уникнути операції. Як розповідають фахівці, інколи кіста, що з’явилася в середині менструального циклу, й справді, зникає разом з місячними. Але якщо вона зберігається понад два менструальні цикли, до того ж збільшується в розмірах (понад 1,5 см), потрібно терміново розпочинати лікування. Це може бути гормональна терапія або ж застосування комбінованих препаратів з антиандрогенним ефектом. Альтернативний варіант – хірургічне лікування з використанням методу лапароскопії. І як доводить практика, чим раніше буде зроблена така операція, тим краще, адже її проведуть більш ощадніше щодо здорових тканин яйника. Жінки повинні знати, що самостійно кіста не розсмокчеться. А не пролікований полікістоз може загрожувати серйозними ускладненнями.

Операція з рятування яйників

Лапароскопія – це справжня революція в хірургії. Адже під час цієї операції не роблять глибокого надрізу, як при звичайному хірургічному втручанні. До того ж можна чітко побачити внутрішні статеві органи та завдяки цьому отримати вичерпну інформацію про їх стан.

«Понад 10 років у нашому відділенні проводять операції з лапароскопічної кістектомії, – розповідає Лілія Орестівна. – Одна з переваг таких операцій – їх малотравматичність, жінка вже на третю добу може покинути клініку. Та й процес реабілітації займає щонайбільше тиждень».

Важливим для жінок є й так званий косметичний ефект, адже післяопераційні рубці, які залишаються після такого втручання, ледь помітні. В ділянці пупка хірург робить маленький розріз у вигляді півмісяця ( 5-7мм) і ще два таких розрізи в правій та лівій здухвинних ділянках. У розріз над горішнім краєм пупка вводять ендовідеокамеру. Зображення транслюється на кольоровий монітор з шестикратним збільшенням. В інші проколи вводять спеціальні інструменти – троакари – з допомогою яких й видаляють кісти.

Така операція є рятівною соломинкою для тих жінок, які взагалі не народжували або мають бажання ще народжувати дітей, адже вона запобігає розвитку злукового процесу, який дуже часто призводить до непліддя. Лікарі розповідають, що до них і нині часто потрапляють пацієнтки, які перенесли відкриті операції, із злуковою хворобою органів малого тазу. Така ситуація вимагає повторного, але вже лапароскопічноого втручання, аби відновити прохідність маткових труб. Лише тоді жінка має шанс стати матір’ю. В більшості випадків, за словами спеціалістів відділення, вони проводять органозберігальні операції, це коли яйник не видаляють, а залишають на місці, що дуже важливо для жінки, особливо репродуктивного віку.

Лапароскопія допомогла стати мамою

Кілька років тому одна з відомих спортсменок нашого краю (прізвище не називаємо з етичних міркувань) потрапила до фахівців відділення з діагнозом «непрохідність маткових труб». Лікарі розповідають, що жінка тривалий час лікувалася з допомогою гормональних препаратів, але замість бажаної вагітності отримала збільшення маси тіла, втратила кар’єру, напруженими були стосунки з чоловіком. Уже зовсім втративши усілякі сподівання стати матір’ю, жінка все ж погодилася на лапароскопічну операцію з приводу непліддя трубно-перитонального походження (такий діагноз поставили лікарі).

Під час операції в пацієнтки й виявили склерополікістоз обох яйників, тому зробили клиновидну резекцію цих органів, а також провели втручання з відновлення прохідності маткових труб. Завдяки лапароскопічній операції та діям медиків, жінка змогла завагітніти, а згодом й народити здорове маля. Примітно, що ця з невеселим початком історія завершилася щасливо, бо ж всі – і мама, і тато, і дитинка – народилися в один день.

Лариса ЛУКАЩУК