Незважаючи, що в Україні воєнний стан, медицина мусить працювати. Лікарі продовжують надавати кваліфіковану медичну допомогу, а також займаються волонтерством і захищають Батьківщину. З часу повномасштабного вторгнення росії на українську територію Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр жодного разу не припинив свою роботу.
Як працюють медики в нинішні важкі часи, які проблеми доводиться розв’язувати та як рятуються від психологічної напруги розповів директор цього медичного закладу, кандидат медичних наук, доцент кафедри медицини катастроф та військової медицини ТНМУ Петро Левицький.
– Петре Ростиславовичу, відомо, що багато медичних установ країни перелаштували свою роботу, деякі з них стали шпиталями, надають допомогу пораненим військовим, хтось перейшов у формат дистанційного консультування. В якому режимі працює ваш лікувально-діагностичний центр?
– Весь персонал нашої установи – від молодшої медсестри до лікаря, всі залучені до надання медичної допомоги. Як усіх свідомих українців у ці нелегкі часи нас тримає патріотизм та віра, що переможемо рашистів. Кардинально наша робота не змінилася. Лікувально-діагностичний центр належить до амбулаторно-поліклінічних закладів, це установа міської ради й за своєю структурою він нічим не вирізняється від інших, які функціонують у всій Україні. Підписали вже на цей рік з НСЗУ пакет на амбулаторну спеціалізовану медичну допомогу. Крім того, заклад отримує кошти з міської скарбниці для медичних оглядів декретованих груп населення, приміром, працівників міських закладів освіти, для яких ця послуга, до слова, безкоштовна. Продовжуємо стабільно працювати в умовах воєнного стану. Звісно, є певні складнощі, зумовлені вимкненням енергопостачання чи сигналами повітряної тривоги, тоді наш центр може кілька годин не обслуговувати пацієнтів і це, певна річ, призводить до порушення процесів діагностики та лікування.
Консультації, обстеження та лікування проводимо безкоштовно за наявності скерування від сімейного лікаря. А от щодо медичних оглядів, то це є платна медична послуга, яку повинен хтось оплатити – чи то працедавець, чи страхова компанія, чи сам обстежуваний, адже державні гарантії на ці медичні послуги не поширюються. Щоб не було непорозумінь, усім пояснюю, що ми працюємо за таким правилом: якщо в процесі обстеження встановлюється діагноз і призначається лікування, то це є безкоштовно, а коли в підсумку має звучати: «здоровий» – це платна послуга, згідно з чинним законодавством і відповідних регламентувальних документів.
Важливим моментом роботи під час війни стало те, що наш заклад приймає внутрішньо переміщених українців, мешканців тих територій, де тривають бойові дії. З початку повномасштабного вторгнення за медичною допомогою до нас звернулися понад 2000 осіб. Працює для внутрішньо переміщених українців й програма check-up- діагностики. Тернополяни вже знають про цей комплексний огляд для людей, які старші 55 років, та й вимушені переселенці з інших міст теж належно оцінили цю послугу.
– До речі, чи вдалося вам зреалізувати цей проєкт, адже ви були першопрохідцями серед комунальних медзакладів країни?
– Так. Ми були першими, хто зініціював таку безкоштовну check-up- діагностику, яка відбувалася в рамках загальнонаціональної програми Президента «Здорова Україна». Декілька міст України пішли нашим шляхом й керівники кількох лікувально-діагностичних центрів навіть попросили в нас інформаційної «підтримки». Ми охоче поділилися досвідом. У нас за цим проєктом торік обстежено майже 1500 осіб. Уже навіть черга з пацієнтів сформувалася, тож наші фахівці вже записують на кілька місяців наперед, бо зрозуміло, що одночасно не можемо всіх обстежити.
– Міський лікувально-діагностичний центр – один з тих закладів, який має чіткий стратегічний план розвитку. Що все-таки вдалося у нинішні важкі часи зреалізувати?
– Чітке планування дозволяє нам самостійно заробляти кошти та вкладати їх у розвиток. Однією з «родзинок» закладу є відділення денного стаціонару. Ця проміжна форма між амбулаторним лікуванням і традиційним цілодобовим стаціонаром користується чималою популярністю і серед внутрішньо переміщених осіб, і тернополян. За кілька годин людина отримує повноцінне лікування, можна поставити крапельницю, зробити ін’єкції, що не потребує цілодобового перебування в лікарні. Крім медикаментозного лікування, до послуг пацієнтів масаж, голкорефлексотерапія, інші медичні послуги. У закладі також працює лікар-психотерапевт, що спеціалізується на лікуванні психосоматичних розладів. З початком повномасштабної війни ще одним напрямком роботи психотерапевта стала робота з вимушеними переселенцями, адже майже кожен з них стикнувся з проблемами тривоги, безсоння чи розладом адаптації.
Звісно, в матеріальному забезпеченні допомагає й міська влада – оплатою комунальних послуг, закупівлею медичного обладнання, проведенням ремонтних робіт. Нещодавно за кошти громади ми відремонтували та оновили наш травматологічний кабінет у корпусі за адресою вул. Князя Острозького, 6 (тернополянам більше відома, як колишня перша поліклініка). Зрозуміло, що на другий поверх людині на милицях, з переломом чи хворими суглобами вкрай незручно діставатися, тож ми розв’язали цю проблему. Торік запланували відремонтувати фасад нашого діагностичного центру, міська рада виділила кошти, але не змогли втілити цей проєкт у життя, бо завадила війна. Вирішили зачекати з капітальним ремонтом до кращих часів, до настання Перемоги.
– Медичні працівники не стали осторонь подій у країні – хтось допомагає коштами, комусь вдалося знайти себе у волонтерстві…
– Наші фахівці з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну також допомагають нашим Збройним силам. Один з військовослужбовців зорганізував в Тернополі невеличку майстерню з пошиття військової амуніції. Працівники нашого центру зібрали кошти на пошиття захисної форми та військового спорядження, а з настанням зими – на маскувальні халати для військовослужбовців.
Наші працівники закуповують і продукти харчування для наших захисників. Мій син також долучився до цієї допомоги й доправляв продукти для військових у Харківський волонтерський центр, а звідти – на передову.
Маємо й своїх військових – до Збройних сил мобілізували стоматолога, травматолога та лікаря-рентгенолога, які зараз перебувають у навчальних центрах. Ми допомогли їм матеріально зібратися на службу, а зараз перебуваємо на постійному контакті.
– Що відчули, коли отримали звістку про повномасштабне вторгнення рашистів на українську землю?
– Про повномасштабне вторгнення росії в Україну почув від колег, коли зранку приїхав на роботу. Напередодні 20 лютого саме відбувся конкурс «Людина року-2021», де мене визнали переможцем в одній з номінацій. Нас нагороджували в Збаразькому замку, певна річ, друзі, знайомі вітали. Я ще кілька днів перебував під враженнями, які викликали внутрішнє піднесення. І тут ось така страшна звістка. Коли почув, що Луцьк зазнав ракетних ударів, одразу ж зателефонував до родини, Волинь – то моя мала батьківщина. Перша реакція, психологи називають її захисною, – заціпеніння, в голові промайнули тисячі думок. А що буде далі? Взагалі на початку війни в усіх працівників було велике потрясіння, але вони не залишили роботу, звичайно, переживали та непокоїлися цією страшною новиною. В закладі відвідувачів майже не було. У нас завжди гамірно, людно, а тут – суцільна тиша, яка просто тисне на тебе з усіх боків. Коли шок трохи минув, то всі мої знайомі, колеги кинулися, хто як міг допомагати. Запаслися для надання невідкладної допомоги медичними препаратами, намагаємося долучатися до волонтерської справи. І віримо – у наші Збройні сили, незламність українського духу й те, що правда на нашому боці, ми переможемо агресора.
Лариса ЛУКАЩУК
Світлини Миколи ВАСИЛЕЧКА