Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр (колишня залізнична лікарня) за неповних три роки із занедбаної відділкової лічниці з кількатисячними боргами перетворився на модернізований медичний заклад, де мешканці міста можуть отримати повноцінну медичну допомогу. Центр визначив свій пріоритетний напрямок надання якісної спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної меддопомоги вторинного рівня. Про діяльність закладу розпитувала в його керівника – директора, доцента кафедри медицини катастроф і військової медицини нашого університету Петра Левицького.
– Петре Ростиславовичу, таке неприбуткове комунальне підприємство на медичних теренах області було створено вперше, тому можна вважати його зразком втілення медичних реформ на Тернопільщині?
– Великим плюсом цього проєкту є те, що нам вдалося зберегти колектив працівників, які мали величезний досвід роботи у сфері медичного обслуговування певних категорій громадян. Я отримав, по суті, вже сформовану команду фахівців і всі вони погодилися працювати в нових умовах, з розумінням поставилися до того, що доведеться багато чого змінити, адже деякі підрозділи колишньої залізничної лікарні стали економічно обтяжливими для медичного закладу. Скажімо, довелося перепрофілювати повноцінний стаціонар у денний, бо він «з’їдав» чи не половину бюджету лікарні, а також вже був не в змозі витримувати конкуренцію потужніших медзакладів, що розташовані неподалік. Можливо, не всі працівники й розуміли, чому приймаємо такі кардинальні непопулярні рішення, але в той час уже працював принцип «Гроші йдуть за пацієнтом» і ця процедура не лише минула доволі безболісно, але й принесла перший виграшний бонус. Нині маємо повноцінне відділення денного стаціонару, і ця проміжна форма між амбулаторним лікуванням і повноцінним стаціонаром користується чималою популярністю серед тернополян. Окрім медикаментозного лікування, до послуг пацієнтів – масаж, гірудо- та голкорефлексотерапія тощо. Така реформація дозволила нам не тільки раціонально використовувати бюджетні кошти, а й спрямувати їх на розвиток закладу. Тим більше, ми не йшли наосліп чи навмання, перед тим, як проводити такі кардинальні зміни, я побував у колег в інших, передових лікувально-профілактичних центрах України. Спостерігав, як вони зорганізували роботу, запозичував досвід, зважував, що буде краще саме для нашого закладу. До речі, ми й донині підтримуємо партнерські стосунки з Рівненським обласним лікувально-діагностичним центром, який очолює прогресивний керівник, що не перестає дивувати інноваціями. Так крок за кроком визначили шлях нашого розвитку відповідно до умов сьогодення, але найголовніше – нам вдалося створити таку структуру закладу, яка з часом довела свою ефективність. Хочу зауважити, що на етапі переходу на нову форму господарювання відчутне сприяння отримали від місцевої влади й відділу охорони здоров’я та медичного забезпечення Тернопільської міськради, які допомогли інтегруватися у систему охорони здоров’я обласного центру.
– Вам вдалося знайти свою нішу серед великого розмаїття інших медичних установ Тернополя. Чим сьогодні живе центр, яких досягли здобутків?
– Наш лікувально-діагностичний центр належить до амбулаторно-поліклінічних закладів, це установа міської ради й за своєю структурою він нічим не вирізняється від інших, які діють у всій Україні. Маємо три корпуси, а цього року провели так звану профілізацію приміщень – виокремивши лікувально-діагностичний та лікувально-профілактичний підрозділи, а також денний стаціонар, що розташувався на території лікарні швидкої допомоги. Такий розподіл дозволяє нам більш якісно надавати медичні послуги, а також розширити їх спектр, скажімо, в лікувально-профілактичному корпусі фахівці зорієнтовані насамперед на профілактику захворювань. Ми сконцентрували тут різні види медичних оглядів, наприклад, на отримання довідки водія, з приводу працевлаштування та інші. Також проводимо психофізіологічну експертизу на відповідність стану здоров’я людини до роботи в шкідливих умовах та в умовах підвищеної небезпеки. Ми єдиний медичний заклад області, що отримав ліцензію на цю послугу, а оскільки лікувально-діагностичний центр – неприбуткова організація, тому в нас низькі ціни на всі види медоглядів.
Щодо наших досягнень, то цього року нам вдалося своїми силами оновити приміщення клініко-діагностичної лабораторії в корпусі на вул. князя Острозького, 6, використавши для цього власні надходження. Відомо, що згідно із Законом про державні медичні гарантії, оплата нині відбувається не за кількістю ліжок чи працівників, а за надані послуги. І коли з першого квітня нинішнього року набрав чинності цей закон, то ми підписали з НСЗУ пакет на амбулаторну спеціалізовану медичну допомогу. Вважаю таку модель фінансування саме медичної послуги, а не ліжко-місця, як це було раніше, цілком прийнятною, і це підтвердило саме життя. Крім того, заклад отримує кошти з міської скарбниці для медичних оглядів декретованих груп населення, приміром, працівників міських закладів освіти, для яких ця послуга безкоштовна. Взагалі ж у нас склалися чудові партнерські стосунки з міськрадою, це засвідчує й той факт, що ще 2017 року за кошти міського бюджету для нашого центру закупили сучасний, один з найпотужніших 32-зрізовий комп’ютерний томограф фірми «Тоshiba». Наразі його активно використовуємо, записані пацієнти вже на кілька днів наперед, звертається багато людей, яких скеровують з інших закладів. Вартість цієї процедури найнижча в місті, бо апарат є «бюджетним», а ми – неприбуткове комунальне підприємство, отож клієнти оплачують тільки собівартість обстеження, без комерційної надбавки.
Ясна річ, час висуває нові вимоги, але створене підґрунтя дозволяє нам міцно триматися у сфері надання медичних послуг – ми вчасно укладаємо угоди з НСЗУ, підписали пакет на надання амбулаторної допомоги, створення «ковідних» мобільних бригад, укладена угода на 32-й пакет – на фінансове забезпечення закладу, зараз очікуємо підписання угоди на 33-ій пакет щодо перехідного фінансового забезпечення, зокрема доплат медикам, які планували з першого вересня. Одні з перших розробили стратегічний план розвитку закладу і визначили чіткі вектори за якими зорганізовуємо свою діяльність. Це дозволяє нам самостійно заробляти кошти й вкладати їх у розвиток центру. До слова, міська влада й надалі допомагає нам – оплатою комунальних послуг, закупівлею медичного обладнання, проведенням ремонтних робіт.
Можемо похвалитися й певним визнанням нашого закладу на всеукраїнському рівні. Так, цьогоріч наше підприємство, за підсумками експертного аналізу, який провели Всеукраїнський галузево-аналітичний центр й Асоціація економічного співробітництва та розвитку, заклад отримав відзнаку в рамках Національної програми «Вибір споживача-2019» і був внесений до Реєстру кращих постачальників товарів і послуг України, як одне з найбільш пріоритетних та перспективних підприємств медичної галузі.
Нагорода зайняла почесне місце в нашому закладі, як свідчення того, що працюємо на результат.
– Чи позначилася пандемія COVID-19 на діяльності лікувально-діагностичного центру?
– Незважаючи на всі заходи, вжиті владою, медиками, пандемія продовжує набирати обертів, розпочалися ще й сезонні інфекції, люди панічно налякані, більше звертаються до лікарів, отож роботи нам додалося. На протидію коронавірусній інфекції ми створили дві мобільні бригади для обстеження пацієнтів з підозрою на коронавірус. Уклали угоду з Національною службою здоров’я на цю послугу, аби доплачувати тим медикам, які працюють у мобільній бригаді. Вони проводять забір біологічного матеріалу для ПЛР-діагностики. Люди працюють з великим навантаженням, на місяць доводиться проводити забір понад тисячу зразків біоматеріалів, тому ми подали клопотання, аби доукомплектувати ще дві мобільні бригади. Певна річ, фахівці мобільної бригади отримують всі гарантовані державою доплати, щоправда, ніхто не міг передбачити такого напливу пацієнтів. Цього року за кошти міського бюджету ми закупили ПЛР-аналізатор і на ньому проводять тестування мешканців Тернополя з підозрою на коронавірусну інфекцію, але в обласному лабораторному центрі, позаяк там є відповідне приміщення та створені умови для таких досліджень. До слова, коли ми купували цей апарат, то й не сподівалися, що він стане в такій нагоді, бо хворих було зовсім небагато.
– Попри те, що вдалося досягнути чималих успіхів в діяльності закладу, й для вас, Петре Ростиславовичу, цей рік також був щедрим – відзначили золотий ювілей, отримали визнання вашої професійної діяльності.
– Мої особисті успіхи чи нагороди завжди пов’язую із заслугами колективу, бо, як мовиться, «один – в полі не воїн», лише спільна праця приносить гарні результати. Взагалі ж про нагороди не гадав, бо часу обмаль – сподівався більше встигнути зробити в нашому центрі щодо впровадження нових видів діагностики, лікувальних методик. Завершували ремонтні роботи у відділенні альтернативних методів лікування, шкода, що COVID-19 завадив цим планам, бо пацієнтів наразі не зможемо прийняти, але віримо, що всі негаразди минуть. Для тернополян підготували цілу низку ефективних методик оздоровлення й профілактики хвороб. Приємно, звичайно, що в рік мого 50-річчя отримав високу нагороду – орден «Лицар Вітчизни» та іменну холодну зброю. Церемонія нагородження відбулася в Офісі Президента України. Вважаю це знаковою подією, навіть не сподівався, що моя робота отримає таку високу оцінку на державному рівні. На мій погляд, кожна добра справа, яку людина зробила у своєму житті, повинна бути оцінена. Нехай це буде просте слово «дякую», але так важливо, щоб людина отримала його з ваших уст. Коли ж мені висловлюють вдячність, то, звісно, приємно, що не забули, оцінили мої старання, це надихає й стимулює ще більше зробити. Багато радісних моментів отримую й від своєї «позалікарняної» діяльності в чині голови федерації кікбоксингу області, бо виконую таку приємну місію, як супровід команди Тернопільщини на змагання. Нещодавно відбувся в Дніпрі чемпіонат України з кікбоксингу, на якому троє мешканців нашого міста та області стали призерами цього чемпіонату. Тішить успіхами в цьому виді спорту й мій син Максим, який, до слова, торік був визнаний кращим студентом нашого університету. Це ті речі, які приносять справжню насолоду, радість життя, бо відчуваєш, що твої старання не марні, вони вже приносять плоди, а в майбутньому, сподіваюся, проростуть добірним зерном гарних справ – на користь пацієнтів, людей, громади. Це і є сенс мого життя.
Лариса ЛУКАЩУК.
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА