Демократичність, відкритість до людей та прагнення до змін. Студент четвертого курсу медичного факультету Олександр Мехедок вважає, що ці його особистісні риси допомагають брати активну участь у громадському житті університету та долучатися до творення студентського самоврядування. Втім, не просто долучатися, а очолити студентський парламент Тернопільського національного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського впродовж наступної каденції! Саме так нещодавно вирішило зібрання студентського активу нашого вишу.
– Олександре, нещодавно ваші колеги, студенти, довірили вам обіймати високу посаду голови студентського парламенту ТНМУ. Вітаємо! Як сприйняли цю звістку?
– Дякую за привітання! Насамперед я відчув довіру та підтримку серед студентів нашого університету й з радістю та ентузіазмом сприйняв той факт, що саме мені було доручено очолювати студентський парламент цього року.
– Що хотіли б змінити чи яку новацію запропонувати для нашого університету, щоб покращити стан студентського самоврядування? Взагалі структура студентського самоврядування в нашому виші вас влаштовує?
– Якщо розглядати явище студентських самоврядувань на законодавчому рівні, буду відвертим, особисто мені не імпонує зміст Закону України «Про вищу освіту». Щодо самоврядування ми маємо доволі скупу та маленьку статтю 40, над якою хотілося б дуже попрацювати. Зокрема, переглянути позиції щодо збільшення автономії головним виконавчим органам, надати їм більше юридичних прав, можливість приймати певні університетські рішення й, звісно, забезпечити повну незалежність.
Щодо нашого університетського рівня – загалом маємо досить непогану структуру, щоб продуктивно працювати відповідно до того законодавства, яке в нас зараз є. Хоча не все й ідеально. Але хочу зазначити, що цього року у студентському парламенті зібралася дуже вмотивована команда, з якою ми плануємо втілити багато різних крутих ідей. Тому, сподіваюся, разом ми значно активізуємо та покращимо роботу в усіх підрозділах університету.
– Чи задоволені ви відносинами студентського парламенту з адміністрацією, ректоратом, керівництвом науково-навчальних інститутів і факультетів? Які вони?
– З початком роботи нової каденції в нас загалом склалися добрі робочі стосунки, тому відносинами я взагалі-то задоволений. Сподіваюся, що й надалі зможемо працювати в такому форматі.
– З чого почалася ваша активна діяльність у житті університету? Коли ви прийшли у студентський парламент? І… для чого це вам?
– Активну діяльність в університеті розпочав на третьому курсі, власне, саме тоді, коли й потрапив до студентського парламенту. Спочатку довелося багато попрацювати, щоб зрозуміти різноманітні механізми та особливості роботи студентського самоврядування, але саме завдяки цьому я став тим, ким зараз є.
Для чого це мені? По-перше, це прагнення не залишатися осторонь того, що відбувається навколо мене, й безпосередньо брати участь в університетському житті. По-друге, студентський парламент – це чудова платформа саморозвитку, завдяки якій є можливість отримати величезний набір навичків soft skills.
– Як вам вдається поєднувати насправді складне навчання в медичному університеті та таке активне позанавчальне життя? Як встигаєте?
– Скажу вам чесно, не завжди вдається поєднувати навчання та позанавчальну діяльність, особливо, якщо ти голова студентського парламенту. Часто це позначається на рівні підготовки до практичних занять, проте я стараюся все наздоганяти. Загалом намагаюся правильно планувати власний час та обирати пріоритетні напрямки.
– Які риси вашого характеру дозволяють бути там, де ви зараз є, та бути тим, ким ви зараз є?
– На мій погляд, це демократичність, відкритість до людей та прагнення до змін.
– Де ви народилися? Хто найбільше вплинув на ваше формування?
– Народився у Донецьку, проте більшу частину життя – понад 15 років – проживаю в Луцьку. Дуже вірю та сподіваюся, що колись, після нашої Перемоги, зможу ще раз побувати в краї, де з’явився на білий світ.
На моє формування однозначно вплинули мої батьки, які постійно підтримували мене й надалі це роблять. Вони завжди дозволяли мені обирати, куди рухатися й у чому розвиватися, допомагаючи всім, чим могли, а особливо влучними та мудрими порадами. Дуже вдячний їм за це.
– Чим захоплювалися у школі?
– У школі, як і всі діти, захоплювався спортом, розвагами, художньою літературою та деякими науками. З молодших класів займався таким видом спорту, як гандбол. Саме завдяки цьому навчився комунікувати з людьми та працювати в команді. Значний внесок у моє формування належить також художнім книжкам, переповненим юнацьким максималізмом, та історичним телепередачам, які заклали підмурівок моєму світобаченню. Дитинство в мене загалом було доволі пізнавальне, цікаве, а головне – веселе.
– Коли та чому вирішили, що майбутня професія буде пов’язана з медициною?
– Пов’язати своє майбутнє з медициною вирішив ще у старших класах школи. Саме в цей період розпочав активно цікавитися природничими науками, зокрема біологією та хімією, що мені, до речі, досить добре вдавалося. Навіть встиг отримати цікавий досвід участі й перемоги на обласних шкільних олімпіадах. Мабуть, через зацікавленість до цих предметів, настанови та поради батьків я й вирішив вступити саме до медичного вишу, про що, до слова, ще жодного разу не пошкодував.
– Чому обрали медичний виш саме в Тернополі?
– ТНМУ, як університет першого пріоритету для вступу, обрав за рекомендацією моїх старших друзів і знайомих, які вже на той час навчалися тут. Проаналізувавши, ще виокремив серед переваг близьке розташування до рідного дому та високий рейтинг серед медичних вишів України.
– Що передусім змінив у вашому житті вступ до ТНМУ?
– Вступ до ТНМУ насамперед зумовив зміну місця проживання на симпатичне та затишне місто Тернопіль. Тут пощастило познайомитися з багатьма крутими людьми, частина з яких стали мені близькими друзями. Крім цього, звичайно, за цей час зі мною відбулося багато хороших і приємних подій, більшість з яких пов’язані саме з університетським оточенням. Завдяки позанавчальній роботі в ТНМУ, зокрема студентському парламенту, відкрив для себе можливості розвиватися не лише в медичній сфері, а й у менеджменті.
– Уже визначилися зі спеціальністю? Що вам найбільше подобається в цій справі?
– Якусь конкретну спеціальність наразі не обрав, проте вже розглядаю кілька напрямків, в яких планую більше розібратися. Сподіваюся, оберу ту, яка справді буде, як кажуть, «роботою для душі». Загалом у лікарській справі мені подобається те, що є можливість поєднувати розумову працю, певні практичні навички та комунікацію з людьми.
– На ваш погляд, яка людина ніколи не зможе стати лікарем?
– Гадаю, лікарем може стати будь-яка людина, але питання в тому, який, власне, рівень роботи вона буде реалізовувати? Професія лікаря – це дуже багатофакторна спеціальність, якщо оцінювати професіоналізм, якого потребує ця сфера. Відсутність або низький рівень якогось компонента можуть знижувати або зводити до нуля якість роботи. Тому, швидше, здатність до саморозвитку – головна ознака хорошого лікаря, без якої, напевне, важко працювати якісно.
– Від початку повномасштабного вторгнення рашистської орди на нашу землю більшість з нас перебувають у хронічному стресі. Як особисто ви рятуєтеся від цього?
– Стараюся дотримуватися правила так званої інформаційної гігієни та радіти звичайним буденним речам. І, звісно ж, тішу себе донатами на потреби ЗСУ.
– Як вплинула війна на ваш світогляд?
– Кардинальних змін світогляду не сталося, адже він був чітко сформований ще до початку великої війни. Хоча, як на мене, найважливіша зі змін – повна відмова від культури ворога. Хочу ще зазначити, що відбулася повна мобілізація громадянської свідомості, яка змушує працювати на якісні зміни, хоча б навіть у тому маленькому середовищі, де ми перебуваємо.
– Своє майбутнє пов’язуєте з Україною? Чи міркували, яким би ви хотіли бути років через 10-15?
– Так, своє майбутнє пов’язую лише з Україною. У нас попереду ще дуже багато роботи, нам потрібно пройти величезний шлях, щоб побудувати справді європейську сильну державу. Сподіваюся, що в майбутньому мені також випаде можливість зробити свій внесок у розвиток нашої країни, зокрема, у сфері охорони здоров’я.
– Найголовніша порада та побажання від голови студентського парламенту ТНМУ Олександра Мехедка як для студентів, так і для викладачів.
– Головна порада: розвивайтеся, вивчайте своє середовище та… ніколи не вірте чуткам (усміхається). Побажати хочу, звичайно, Перемоги й миру. Ми неодмінно цього досягнемо та якнайкраще зможемо реформувати наше життя.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА