Головний корпус Тернопільського національного медичного університету з перших тижнів війни перетворився на великий штаб і склад. Відповідальною за медичну частину є завідувачка кафедри фармакології з клінічною фармакологією, професорка Олександра Олещук. Зізнається, що залучення її до цієї роботи стало випадковим, але це допомогло їй відчути себе потрібною своїй країні, бути ефективною навіть під час воєнних дій.
– Йшов другий тиждень війни, – почала ділитися думками Олександра Олещук. – Я була у справах у проректора з наукової роботи Івана Кліща. Зайшов ректор Михайло Корда та сказав, що до нас їдуть великі вантажі з ліками й засобами медичного призначення, тому потрібно грамотно зорганізувати прийом і видачу, реєстрацію отриманого, розуміння того, який вантаж отримуємо й де його вміст знадобиться у військових шпиталях і лікарнях. Тоді дуже критичним було питання забезпечення якісними турнікетами, індивідуальними аптечками. Михайло Михайлович запропонував мені взятися за цю справу. Я сприйняла це позитивно, бо постійно слухати новини й нічого не робити було важко психологічно. І я вхопилася за ідею, як за можливість бути корисною. З того часу ми почали формувати основу нашої медично-фармацевтичної команди. Перші вантажі показали нам, що треба об’єднувати людей, які готові бути постійними членами команди. На початку долучилися багато викладачів з різних факультетів, кафедр. Вантажі були різні, здебільшого несортовані. І це було виправдано, бо люди в різних країнах розуміли, що в Україні критично необхідно все, зокрема ліки, засоби медичного призначення, гігієнічні вироби. У той час бої тривали біля Києва та в Київській області. Ніхто не знав, як розвиватимуться воєнні події, тому допомагали всім, чим могли.
Ми все це сортували в адмінкорпусі відразу біля входу. Тоді виникло питання: «Що з цього всього можемо використати для формування індивідуальних аптечок?». Була тривала дискусія, з чого вона повинна складатися. Ми почали прицільно цікавитися, якими мають бути аптечки стандарту НАТО. Завжди пам’ятатиму, як ми пройшли шлях від складання індивідуальної аптечки в одноразові пакети до вже укладання всього необхідного у спеціальні підсумки, пошиті за всіма військовими стандартами. За цей короткий час отримали величезний досвід і розуміння того, як усе має бути, що потрібно. На початках формували вміст індивідуальної аптечки з надлишковими складовими, не знали, де має бути турнікет, ізраїльський бандаж, щоб їх було зручно дістати. Потім ми відшліфували все й зараз наші аптечки цілком відповідають стандартам.
Спочатку пошиті підсумки приносили нам волонтери. Згодом ми вже почали вибирати ті швейні цехи, які виготовляють підсумки якісно та так, як це має бути. У перші дні своєї волонтерської діяльності ми також розпочали формування pillpack (набір піґулок для одноразового вживання під час поранення) для кожної аптечки на професійному рівні. Щодо її вмісту та доцільності тих чи інших препаратів радилися з нашими фахівцями центру симуляційного навчання, які зорганізовують тренінги з першої допомоги для військових, медиків і цивільних осіб. Обов’язковим є випробування й тестування турнікетів, які отримуємо від доброчинців. Ми приймали всі відгуки від бійців і враховували їхні побажання. Цей зв’язок залишається досі», – дуже спокійно розповідає Олександра Михайлівна. Її емоції видає сльоза, яка під час розмови тихо котиться щокою.
За її словами, уже після першого місяця війни з Міністерства охорони здоров’я України надійшов лист, що на загальнонаціональному рівні координуватимуть роботу волонтерських центрів, пов’язаних із забезпеченням ліками. ТНМУ був одразу під’єднаний до міністерської платформи MEDDATA.
«Це дуже серйозна річ, бо вона чітко допомагає зрозуміти потреби в ліках і засобах медичного призначення в усіх лікувально-профілактичних закладах, – твердить Олександра Олещук. – Цей дашборд був створений відразу з початком війни. Він інформує долучені до нього волонтерські центри про незадоволені потреби щодо лікарських засобів і виробів медичного призначення всієї системи охорони здоров’я. Сайт є динамічним щодо пріоритизації, актуалізації потреб та їх забезпечення. Нині він уже поєднаний із системою Державних медичних закупівель. Фактично це раціоналізація витрат державних коштів і спрямування їх туди, де волонтери не можуть забезпечити відповідними ліками та засобами медичного призначення.
Коли ми ставимо наші дані в MEDDATA, то вносимо інформації з трьох позицій: «в роботі», «відправлено» й лише після отримання підтвердження, що посилка дійшла до адресата, ставимо «отримано». Кожен розуміє, що під час війни відправлено ще не означає отримано. Особливо проблематично зорганізувати успішне доправлення на окуповані території чи на лінію вогневого фронту. Одним з напрямків нашої діяльності є забезпечення ліками та засобами медичного призначення військових шпиталів, лікарень. Інформацію лікарі і військові передають швидко та відразу контактують з нами. Інший напрямок – індивідуальні аптечки та наплічники бойових медиків. І в цьому напрямку ми ще стараємося забезпечити всім необхідним для підтримання здоров’я наших захисників. Наплічники для бойових медиків формуємо згідно з рекомендаціями МОЗ. Третій напрямок – логістика. Те, що в нас залишається на складі, також знаходить своє застосування. Ми відразу шукаємо військовий шпиталь, лікарню чи військову частину, де це потрібно.
По суті, ми на роботі зараз більше, ніж під час мирного життя. Працювати потрібно без вихідних з 9-ї ранку та до пізнього вечора. Вдячна своїй команді за їхню самовідданість. Це ті люди, які можуть прийти й серед ночі, бо всі усвідомлюють, що виконують важливу місію. Ліки сортують та обліковують Світлана Кучер, Анастасія Дуб, Любомир Криськів, Ігор Медвідь, Тетяна Кучер. Постійно допомагають студенти, зокрема Артем Маланчук, Ольга Гетун, Уляна Стефурак. За вироби медичного призначення відповідають Людмила Вронська, Марія Бородай, Лариса Федонюк, Ольга Денефіль, Анна Демид».
До слова, майже всі члени команди не люблять публічності. Їх важко впросити сфотографуватися, бо вважають, що добрі справи потрібно робити тихо. Через їхні руки проходять тонни медикаментів і засобів медичного призначення. Цікаво було спостерігати, як викладачі-волонтери брали до рук ноутбуки та відходили трохи далі в коридор, аби провести заняття. Після цього поверталися до сортування, складування та відправлення. Не раз вестибюль першого поверху адміністративного корпусу був закладений пачками чергового гуманітарного вантажу, а біля нього вже згуртувалася команда Олександри Олещук. До ранку величезну купу гуманітарної допомоги розсортували, облікували та біля чергового поскладали пачки для відправлення в шпиталі.
«Прозорість і звітність – це дуже важливо. Щоденно звітуємо щодо отримання та відправлення вантажів на сайті волонтерського центру ТНМУ. Ми долучені до міністерського чату, в якому спілкуються всі волонтери України, тому можемо порадитися чи поділитися досвідом. Ще важливим є той аспект, що нашими донорами є люди з практичної медицини або мають причетність до неї. Вони розуміють, що нам потрібно й знаходять усе чітко під наші запити. Наприклад, для шпиталів для надання першої медичної допомоги необхідно мати кровоспинні, знеболювальні засоби, антибіотики, кровозамінники, кристалоїди та інше. Працюємо також з лікарнями, де лікують травмованих військових, і забезпечуємо їх VAC-апаратами, засобами зовнішньої фіксації. Відчуваю себе причетною до великої загальнолюдської світової мережі, де цілком незнайомі та знайомі люди з Німеччини, Італії, Великобританії, США, Польщі та інших країн одразу відгукуються та допомагають.
Прагнемо зробити все максимально залежне від нас, щоб хлопці і дівчата на передовій були захищені, мали необхідне. Ми в тилу й безпеці, а вони ризикують своїм життям. Молимося, щоб усе, що передаємо, їм не знадобилося та було лише на здоров’я. Дуже хочемо, щоб це все допомогло врятувати якомога більше людей», – з надією каже професорка Олександра Олещук.
Яніна ЧАЙКІВСЬКА.
Світлини Миколи ВАСИЛЕЧКА