Кафедрі онкологiї, променевої дiагностики i терапiї та радiацiйної медицини – 40!
«Чи могли собі уявити засновники кафедри онкологiї, променевої дiагностики i терапiї та радiацiйної медицини Iван Тимофійович Цилюрик і Микола Володимирович Скибенко, які були фронтовиками у 1941-1943 роках, що через 80 років після них представник нашої кафедри знову буде на війні? Втім, він виборює перемогу та захищає незалежність уже зовсім іншої держави, – зауважує професор Ігор Галайчук, який очолює кафедру онкологiї, променевої дiагностики i терапiї та радiацiйної медицини вже 17 років. – Так, наш доцент, онкохірург Мирослав Іванович Домбрович нині – капітан медичної служби Збройних сил України, з перших днів повномасштабного вторгнення на фронті. У 2015-2016 рр. він також служив в армії на посаді старшого ординатора 66-го військового мобільного шпиталю в зоні АТО. Пишаємося, що серед нас є така людина. Безмежно шануємо всіх, завдяки кому маємо можливість нині продовжувати працювати й навчатися».
Народилася кафедра 40 років тому, 1983 року, зі злиття двох курсів: курсу онкологiї (у 1970-1982 роках ним завiдував кандидат медичних наук, доцент М.В. Скибенко) та курсу рентгенологiї з медичною радiологiєю (з 1964 до 1982 року ним завiдував кандидат медичних наук, доцент І.Т. Цилюрик). Клінічною базою кафедри став Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер. Новостворену кафедру впродовж десяти років очолював онкохірург, доктор медичних наук Геннадій Сергійович Мороз. Завдяки Геннадію Сергійовичу хірургія обласного онкодиспансеру вийшла на значно вищий рівень. Під його керівництвом виконали свої наукові роботи чимало науковців, зокрема й теперішній завуч кафедри, доцент Ігор Мирославович Леськів.
Упродовж 1994-2006 років кафедру очолював доктор медичних наук, професор Володимир Іванович Дрижак. Його докторська дисертація на тему «Вміст статевих гормонів у крові хворих на рак молочної залози та їх прогностичне значення» ще 1992 року заклала підвалини гормонотерапії раку молочної залози. Під керівництвом професора Володимира Дрижака колектив кафедри виконав низку вагомих наукових досліджень і захистили свої дисертації, зокрема, нинішні працівники кафедри Мирослав Іванович Домбрович і Ніна Оксентівна Загурська. Кафедра була тим осередком, з якого виросло багато провідних фахівців.
2006 року на кафедрі онкологiї, променевої дiагностики i терапiї та радiацiйної медицини відбулася зміна поколінь. Очолив її професор Ігор Йосифович Галайчук, який, власне, формувався та зростав на цій кафедрі як фахівець, загалом присвятив їй уже понад 30 років і виплекав не одне покоління студентів.
«Раніше з нагоди ювілейних дат ми організовували конференції, на які з’їжджалися онкологи, запрошували колег з інших університетів, проводили засідання обласного товариства онкологів. Цього року у зв’язку з війною урочистості, звісно, не проводимо. Але відзначаємо 40-річчя кафедри працею, – каже професор Ігор Галайчук. – Саме до цього ювілею підготували ілюстративний посібник для іноземних студентів «Рак товстої кишки». Серед наших творчих здобутків упродовж останніх п’яти років також масштабні підручники «Онкологія» – і українською, і англійською мовами, долучилися й до перекладу американського посібника «Клінічна онкологія», перекладу англійського видання «Медицина за Девідсоном». Щодо останніх напрямків наукових досліджень, то саме в мене була зацікавленість щодо мікробіологічного спектра злоякісних пухлин, який ми досліджували при меланомі та при раку молочної залози. Виявляється, що мікроби можуть відігравати певну роль у сприянні розвитку злоякісних пухлин. Здавалося б, якийсь абсурд! Але так є насправді. З кафедрою мікробіології ми провели пробні дослідження, маємо відповідні публікації, працюємо далі над цією темою».
Кафедра онкологiї, променевої діагностики i терапії та радiацiйної медицини має належну базу, що повною мірою забезпечує навчальний процес. Професором кафедри є генеральний директор Тернопільського обласного онкологічного диспансеру Леонід Шкробот. «Попри всі реформи, що роз’єднують навчальну та практичну медицину, ми співпрацюємо в товариській робочій атмосфері, – зауважує Ігор Галайчук. – Генеральний директор дуже потужно забезпечує лікарню новітнім обладнанням. Значно виріс рівень хірургічного забезпечення, зокрема активно почали впроваджувати лапароскопічні операції. І наші студенти також можуть цьому вчитися».
Як зауважує генеральний директор Тернопільського обласного онкологічного диспансеру Леонід Шкробот, нині довірений йому заклад має можливість за підтримки МОЗ України оснащувати диспансер найсучаснішими технологіями. Це не лише піднімає на значно вищий рівень надання допомоги онкохворим, а й суттєво впливає на навчальний процес, адже кафедральні працівники можуть знайомити студентів з найновітнішими методами діагностики та лікування злоякісних пухлин. Зараз за території онкодиспансеру добудовують бункер для встановлення лінійного прискорювача, завдяки чому буде забезпечено сучасний технологічний рівень променевої терапії злоякісних пухлин. До кінця року також очікують новий апарат для брахітерапії. За словами Леоніда Шкробота, завдяки НСЗУ заклад нині має можливість закуповувати інструменти для лапароскопічних операцій та вже цього року тут ексклюзивно виконали лапароскопічні операції при пухлинах ободової та прямої кишки. Цих операцій зроблено вже десятки. Виконано також першу лапароскопічну резекцію шлунка – й це лише початок, у планах активно розвивати цей напрямок хірургічних втручань.
«Ми плідно співпрацюємо як з кафедрою онкології, променевої діагностики і терапії та радіаційної медицини зокрема, так і з усіма підрозділами університету загалом, – зауважує генеральний директор Тернопільського обласного онкологічного диспансеру Леонід Шкробот. – У нас проходять навчання та практику багато студентів різних факультетів, намагаємося допомогти їм усіма можливими методами й залучити до роботи на етапі підготовки до фахового становлення. Враховуючи, що я є керівником закладу та водночас на погодинній основі працюю на кафедрі, стараюся активно підтримувати університет, зокрема, забезпечуючи студентам можливість відвідувати операційну й надаючи їм широкий доступ до пацієнтів. Зважаючи на те, що онкологія нині є серйозною проблемою і в Україні, і в усьому світі, вважаю, завдяки спільній роботі онкодиспансеру та ТНМУ ми вносимо позитивні зміни у свідомість людей, в їхню обізнаність про передракові стани та ракові захворювання. Так, нині такий діагноз вже практично не викликає паніки, люди розуміють, що рак виліковний, якщо його діагностувати на відповідних стадіях, коли можна надати кваліфіковану допомогу із залученням усіх необхідних методів лікування. Тож широкий доступ наших студентів до клінічної роботи в онкодиспансері, до спілкування з пацієнтами сприяє їхньому професійному розвиткові. З нагоди 40-річчя кафедри бажаю їй розквіту, витримки, нових звершень і хороших студентів».
Серед побажань колегам до ювілею рідної кафедри доцент Ігор Леськів наголошує на зміцненні клінічної бази та плідній лікувальній роботі, адже саме за таких умов діяльності і можуть формуватися справжні лікарі. На кафедрі Ігор Мирославович з 1990 року, з нею пов’язане його фахове становлення, наукова робота в напрямку радіології, крім того, він – завуч кафедри. «На жаль, доводиться констатувати, що через реформи наша лікувальна робота іноді страждає, – зауважує Ігор Леськів. – Хотілося б, аби її було більше, адже ми не просто педагоги, а лікарі з педагогічним нахилом. Наша кафедра охоплює досить велику вибірку і українських, і іноземних студентів. На медичному факультеті тут вивчають предмети: 3-ій курс – «Радіологія», 5-ий курс – «Онкологія та радіаційна медицина» та курс за вибором «Актуальні питання паліативної онкології», 6-ий курс – «Клінічна онкологія». На стоматологічному факультеті: 3-ій курс – «Радіологія», суміжна дисципліна «Хірургія з радіологією», 4-ий – «Хірургія з онкологією та нейрохірургією». На нашій кафедрі також лікарі-інтерни проходять підвищення кваліфікації з онкології та радіології».
«Так, наша кафедра супроводжує студентів чотири роки», – приєднується до колеги професор Ігор Жулкевич. Ігор Валентинович – лікар-онкогематолог. Кафедрі онкології присвятив уже понад 20 років. Він єдиний в Україні, хто досліджує кісткову систему в онкохворих. Запропонував методику оцінки та прогнозування змін мінеральної щільності кісток при лімфомах і хворобі Ходжкіна. Своєю любов’ю до науки запалює й інших. «Наша кафедра активно займається науковою роботою й утілює результати наукових досліджень у практику насамперед Тернопільської та сусідніх областей, – каже Ігор Жулкевич. – Нині колектив кафедри виконує дві науково-дослідні роботи: другий рік триває робота, присвячена радіологічним проблемам діагностики раку легень і неходжкінських лімфом, і перший рік ми виконуємо наукові дослідження з питань онкокардіології. Завершили торік науково-дослідну роботу, присвячену коморбідним станам –супутньої патології, що найбільш часто супроводжують онкохворих старшого віку, зокрема при патології раку гортані, товстої кишки, шлунка, неходжкінських лімфомах.
На кафедрі працює науковий студентський гурток. На XXVII конгресі студентів і молодих учених «Майбутнє за наукою», що відбувся 10-12 квітня, було представлено три науково-дослідні роботи, присвячені геопросторовому аналізу захворюваності на рак шлунка, рак ободової кишки та рак молочної залози в межах Тернопільської області за останніх 25 років. Наші студенти отримали призові І, ІІ і ІІІ місця. Наприкінці квітня Анна та Анастасія Шкробот, студентки відповідно 5-го і 3-го курсу медичного факультету, взяли участь у 5th RECOOP International Student and 18th RECOOP Bridges in Life Sciences Conferences, що відбулася в Будапешті. Вони представили доповідь на тему «Індекс коморбідності як прогностичний маркер виживаності в чоловіків, хворих на рак гортані». Це наукова конференція рівня дорослих, тож місця там не визначають, проте доповідь наших студенток мала багато позитивних відгуків колег з Будапешта та зацікавленість онкологічної спільноти. Працюємо далі! Бажаю студентам і колективу кафедри натхнення й успіхів».
Доцент Юрій Угляр зізнається, що за 26 років праці на кафедрі жодного разу не пошкодував, що доля його привела саме сюди. «Я – виходець із загальної хірургії, для мене онкологія – це щось було нове, – каже Юрій Васильович. – Цікаво було комбінувати хірургічні методи лікування, якими я вже добре володів, і в онкології їх використовували менше. Такий системний підхід з включенням хірургічних методик і методик хірургічної онкології дав позитивні результати, зокрема щодо лікування хворих на злоякісні пухлини шлунково-кишкового тракту, біліарної системи та інших локалізацій. Усім, що вмію та знаю, ділюся з нашими студентами. З нагоди 40-річчя кафедри бажаю всім співробітникам мирного неба, творчих здобутків у лікувальній та науковій сфері й усіх благ, які можна побажати людям з доброю душею. В нас же працюють саме такі люди».
12 років практичної роботи та 30 років праці на кафедрі онкологiї, променевої діагностики i терапії та радiацiйної медицини – такий вагомий трудовий стаж асистентки кафедри, кандидатки медичних наук Ніни Загурської. Її напрямок – радіологія. Працювати зі студентами обожнює. Найважче, як зізнається сама, було під час пандемії. «Дистанційне навчання – це зовсім не те, принаймні особисто для мене. Інша річ, коли спілкуєшся безпосередньо. Ну і війна… – Ніна Оксентіївна намагається зупинити сльозу. – Даруйте, виступають сльози, бо ми з Мирославом Івановичем Домбровичем у цьому кабінеті з першого дня. Серце болить за нього й усіх, хто на фронті. Важко зараз щось святкувати. Та навіть у ці сумні часи тішать звістки про досягнення наших студентів, яких дуже добре пам’ятаєш. Багато з них підтримують зі мною зв’язок. Нещодавно мені навіть написав наш випускник, який живе на крайній північній точці в росії. Його мама з Волочиського району, але доля закинула її в росію ще молодою, він народився там. Закінчив наш університет і повернувся назад. Привітав мене з Днем матері та попросив вибачення за всі ті жахіття, що коїть зараз країна, в якій він живе… Бажаю всім, щоб в Україну нарешті прийшов мир, ми здобули Перемогу. Що ж до нашої кафедри, то впевнена, все у нас буде добре. Приходять до нас молоді спеціалісти – здібні, працьовиті, наполегливі, сучасні, отже, майбутнє нашої кафедри в надійних руках».
Молоде покоління кафедри онкологiї, променевої діагностики i терапії та радiацiйної медицини – асистентки Тетяна Угляр, Оксана Карашівська (обидві на кафедрі з 2010 року) та Лариса Нітефор (на кафедрі з 2017 року). Чому обрали саме цей напрямок? «Найбільше мене цікавить онкопроктологія, пухлини шкіри, пухлини молочної залози, лімфоми, хіміотерапія всіх локалізацій. Вважаю, що онкологія – це галузь медицини, яка зараз розвивається найстрімкіше з усіх, – каже Тетяна Угляр. – З’являються й нові хіміотерапевтичні засоби, й прогресивні методи лікування. Цей напрямок не стоїть на місці, тому тут є куди зростати й допомагати людям. Принагідно хочу звернутися до всіх і нагадати, що рак нині – не вирок. Його треба лікувати, не боятися йти до спеціалістів. Рада, що цього року в нас такий чудовий ювілей. Бажаю всім колегам процвітання, здоров’я, адже в нас непростий напрямок роботи, а студентам – наснаги до навчання й упевненості у виборі майбутнього фаху».
Спеціалізація Лариси Нітефор – онкохірургія. Вона лікарка-мамологиня, займається діагностикою та лікуванням захворювань молочних залоз, а також онкодерматологією. «Завжди на першому занятті з новою групою розповідаю, для чого необхідно отримати знання з предмета та як вони зможуть використати їх у своїй роботі лікаря. Ділюся випадками з практики, в онкології вони доволі цікаві, змушують залучати клінічне мислення, співставляти зібраний анамнез, скарги, симптоми, результати обстежень. Як сказав один студент, чимось наша робота нагадує роботу детектива, – усміхається Лариса Василівна. – Люблять наші студенти бувати в операційній, де коментую їм етапи операції, навчаю самообстеження молочних залоз та обстеження пацієнток і пацієнтів. Дуже важливо, щоб студенти пам’ятали про онконастороженість, яку б спеціалізацію вони не вибрали. Спілкування з хворими часто спонукає студентів обговорювати з викладачем і морально-етичні теми, адже професія лікаря – не просто фах, це спосіб мислення, спосіб життя і стан душі».
Оксані Карашівській зі студентських років були до вподоби вузькі профільні дисципліни, особливо онкологія. З величезною цікавістю працювала у студентському науковому гуртку, нині досліджує хіміотерапію злоякісних пухлин. «Наука мені завжди подобалася і поступово вона із захоплення переросла в роботу, – зауважує Оксана Степанівна. – На кафедрі ми завжди маємо нові дослідження, нові проєкти, намагаємося йти в ногу з часом, не відставати, займаємося навчальною роботою та стараємося максимально мотивувати студентів. На жаль, на навчальний процес нині вплинули багато негативних факторів, насамперед пандемія й війна, вони дуже пригнітили студентів, та, попри те, більшість з них усе ж цілеспрямовані та наполегливі. Бажаю їм здобути цінні знання й використати їх на практиці. Стати справжніми лікарями. У нас з колегами є багато планів, нових ідей, які обов’язково втілюватимемо. Дуже хочеться, щоб у нас було якомога більше якісних науковців, які б принесли Україні нові здобутки. Та головне нині – здобути Перемогу. Натхнення нам усім і віри в краще!».
«Найцінніше, що у нас є на кафедрі, – наш колектив, – підсумовує завідувач кафедри, професор Ігор Галайчук. – Кожен наш науковець – це ціла енциклопедія, яку не охопиш в одній публікації. Шануємо пам’ять кожного, хто доклався до становлення нашої кафедри й уже відійшов у вічність, цінуємо всіх, хто нині щедро вкладає власну працю в її розвиток. Вітаю всіх з нашим 40-річчям!».
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА