Михайло Джус: «З ТНМУ й надалі активно співпрацюватимемо задля благополуччя та розвитку служби екстреної меддопомоги»

2020-ий рік минув під знаком пандемії COVID-19, яка зачепила всі сфери нашого життя, але найбільше – охорону здоров’я. На першій лінії боротьби – служба екстреної медичної допомоги. І вдень, і вночі вона не припиняє свою рятівну місію. Як зорганізував свою роботу в ці непрості для вітчизняної медицини часи Центр екстреної медичної допомоги Тернопільщини, розповів його очільник, заслужений лікар України Михайло Джус.

– Михайле Ярославовичу, яким був для медиків швидкої минулий рік? Як позначилася пандемія на роботі вашого колективу?

Очільник Центру екстреної медичної допомоги Тернопільщини, заслужений лікар України Михайло ДЖУС

– 2020-ий став для нашої команди часом змін і випробувань, бо вперше віч-на-віч довелося зіткнутися зі страшним ворогом – COVID-19, досвіду боротьби з яким не мали. Це був рік найбільшого професійного виклику, але ми навчилися тримати удар. Зараз маємо незначне «потепління», але в листопаді та на початку грудня наша диспетчерська служба буквально «палала» від дзвінків – майже сотню викликів «швидкої» до людей з ознаками коронавірусної інфекції фіксували щодня. Критичних пацієнтів доводиться шпиталізовувати, комусь надаємо допомогу вдома. Позначилася ситуація з COVID-19 й на здоров’ї наших медиків: за час пандемії перехворіли понад 200 працівників. Отож засоби індивідуального захисту – понад усе, а це – ізоляційні комбінезони та халати, маски, медичні респіратори, рукавички, окуляри. Наприкінці минулого року ми їх закупили в достатній кількості. Їх нам вистачить ще на січень та лютий, а далі будемо орієнтуватися на епідемічну ситуацію – проводити нові розрахунки на тендери.

– З першого квітня минулого року для служби екстреної медичної допомоги фактично розпочалося нове життя – за законом реформи. Тернопільський Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф був чи не першим в Україні, де відбулося реформування. Що вдалося втілити й наскільки відповідає реальна картина духу проголошених перетворень?

– Головна мета, на яку, власне, й спрямовувалося реформування, це підвищення якості надання медичної послуги. Шлях для служби екстреної допомоги був той же, що й для усіх інших закладів – стати комунальним некомерційним підприємством, обов’язково зареєструватися в електронній системі охорони здоров’я та на належному рівні бути забезпеченим машинами, медобладнанням і кадрами. Якщо перші дві вимоги змогли виконати, то з наступними були певні проблеми, пов’язані передусім з фінансуванням. Хоча ситуацію вдалося врегулювати за рахунок «ковідних» коштів. Наразі ми є окремою структурою і Центр екстреної медичної допомоги – єдиний для обласного центру та всієї області.

– Диспетчерська служба Тернополя – одна з найкращих в Україні. Як вдалося зорганізувати її роботу?

– Прийом викликів нині сконцентрований у Тернополі, де діє єдина оперативно-диспетчерська служба. Для забезпечення стандартів доїзду та якості надання екстреної медичної допомоги наша програма під’єднана до електронної системи охорони здоров’я «Централь 103» в МОЗі. Це була одна з вимог Національної служби здоров’я України, яка, власне, нас і фінансує. Кожен виклик, який фіксують наші диспетчери, автоматично надходить до Києва, де ведеться спостереження за розмовами наших диспетчерів з пацієнтами в ОДС, є можливість споглядати переміщення наших машин, відстежити виїзні картки. Вже цього року розпочнемо оформляти виїзні картки лише в електронному вигляді, а не в паперовому, як це було раніше. Давно працюємо за територіальним принципом: яка бригада ближче до виклику, ту й спрямовують на місце події. Це економить час, рятує життя та здоров’я пацієнтів.

– Скільки авто у вашому центрі відповідають вимогам для надання екстреної медичної допомоги? Де плануєте шукати кошти для оснащення інших?

– Одне з останніх надбань – 42 нові автомарки «Сітроен». Торік нам передали ще чотири машини за сприяння благодійного фонду Рината Ахметова. Це дозволило списати 30 УАЗів, які морально та фізично застаріли. Щоправда, двадцять все-таки залишили. Ці машини здатні проїхати ґрунтовими дорогами глибинки, селами, хуторами, де таке бездоріжжя, яким «Сітроеном» не дістатися. В користуванні маємо також 37 автомобілів «Пежо», які були закуплені ще сім років тому. Звісно, ці машини вже трохи застарілі, зносилися пульсоксиметри, дефібрилятори, ЕКГ-апарати. За «ковідні» кошти наразі закуповуємо все необхідне й сподіваємося невдовзі укомплектувати їх новим медичним обладнанням. У перспективі плануємо придбати нові машини, щоб поступово замінити «Пежо». Ще одне, дуже важливе завдання – закупити п’ять реанімобілів на кожну нашу станцію: у Тернопіль, Бережани, Теребовлю, Кременець і Чортків. Наразі маємо два реанімобілі, але їх замало.

– З нового року запрацює ще одне нововведення – телеметричний центр. Чому виникла необхідність його створити?

– Ще наприкінці минулого року ми запустили в дію 50 «Юкардів» й навчили наших фахівців з ними працювати. Телеметрія – це дистанційна передача даних ЕКГ. А вже з першого січня телеметричний центр запрацював повноцінно. Ми створили спеціальний телеметричний кабінет, в якому цілодобово перебуває лікар-кардіолог, розшифровує ЕКГ пацієнтів, що надходять з різних куточків області, та надає консультацію. Всі наші бригади забезпечені «Юкардами».

Проблема полягала в тому, що віддалені райони області в нас обслуговують фельдшерські бригади. І раніше, коли фельдшер потребував консультації кардіолога, то не завжди мав змогу вчасно з ним сконтактувати. З новою технікою це відбувається практично миттєво. Віддалена кваліфікована ЕКГ-діагностика проходить в режимі реального часу: запис ЕКГ передається на монітор і кардіолог, який перебуває в нашому центрі, інтерпретує дані та консультує фельдшера. Опрацьовується та аналізується кардіограма завдяки оригінальному програмному забезпеченню. Особливого значення телеметрія набуває, коли в людини трапився серцевий напад та її потрібно доправити до лікарні в межах терапевтичного вікна. Затримка в часі несе реальну загрозу пацієнтові, який може померти або ж залишитися інвалідом. Завдяки високим технологіям ми створили можливість допомагати людям.

– В який спосіб підвищують кваліфікацію лікарі ЕМД?

– На наших теренах діє навчально-тренувальний центр, який очолює Олена Євгенівна Шильман. Є лікарі, фельдшери, які пройшли стажування та тренінги й за кордоном, і в Україні. Вони й проводять різні вишколи, а тепер і онлайн-заняття для медпрацівників нашого закладу. Готова також проєктно-кошторисна документація на добудову навчально-тренувального центру для подальшого розвитку у сучасних умовах. Маємо вже манекени та певні програми, міжнародний досвід, який можемо втілювати у себе й вчити інших. На добудову центру потрібно майже сім мільйонів гривень, тому звертатимемося з проханням щодо його фінансування до обласної влади. Сподіваюся, цього року нам вдасться втілити цю ідею.

– З першого січня цього року набувають чинності нові критерії виклику швидкої медичної допомоги. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю інновацію.

– Кабінет Міністрів України вже затвердив постанову, що несе зміни в надання екстреної медичної допомоги вже з цього року, щоправда, наразі ми в очікуванні цього нововведення. Отож звернення пацієнтів до служби «103» поділили на чотири категорії: критичні, екстрені, неекстрені, непрофільні.

До категорії критичних належать такі звернення, де хворі або потерпілі перебувають у невідкладному стані, потребують реанімаційних заходів, є загроза їхньому життю. Також – це пацієнти, в яких відсутнє дихання або є кровотеча. Крім того, до цієї категорії підпадають і пацієнти з будь-яким видом травм, з ураженням електричним струмом, блискавкою, інтоксикацією, отруєнням, гострими та хронічними захворюваннями.

Екстрені виклики стосуються пацієнтів, які перебувають у невідкладному стані, є загроза їхньому життю та здоров’ю, може бути різке погіршення стану в разі несвоєчасного надання допомоги. Крім того, в пацієнта є порушення свідомості, кровотеча, ознаки гострого коронарного синдрому (прим. – коли є підозра на гострий інфаркт міокарда), ознаки гострого мозкового інсульту, розлад дихання.

Неекстреними вважають виклики, коли стан пацієнта не належить до невідкладних, а відстрочка надання медичної допомоги не призведе до погіршення стану, але пацієнт потребує оцінки свого стану медиком.

Непрофільні звернення – це виклики щодо потерпілих або хворих, стан яких не є невідкладним. Хворий не потребує оцінювання стану на місці. Диспетчер порекомендує звернутися до лікаря, що надає первинну медичну допомогу, з яким укладено декларацію.

Також зміниться час прибуття бригади швидкої медичної допомоги на місце події. Якщо стан критичний – норматив прибуття становить 10 хвилин з часу надходження звернення до диспетчера. Якщо звернення належить до категорії екстрених, то доведеться чекати 20 хвилин.

– Упродовж багатьох років Центр екстреної меддопомоги співпрацює з нашим університетом. Які спільні точки дотику такого співробітництва?

– Напевне, вже більше десяти років триває наше ділове партнерство з Тернопільським національним медичним університетом ім. Івана Горбачевського. Ще 2007 року в навчальний процес кафедри військової підготовки вперше в Україні був впроваджений курс медичного рятівництва, а через п’ять років зорганізована кафедра екстреної та невідкладної медичної допомоги, яку очолив професор ТНМУ Микола Іванович Швед. Клінічною базою цього навчального підрозділу й став наш центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Такий приклад співробітництва навчально-наукової та практичної сфери й нині чи не єдиний на теренах України, отож без перебільшення набув позитивних відгуків не лише в нашій державі, але й далеко за її межами. Студенти, перебуваючи на заняттях у нас, опановували не лише теоретичний матеріал, але й освоювали практичні навички на манекенах та різноманітному медичному обладнанні, здійснювали виїзди до хворих у складі бригад екстреної медичної допомоги. Це створювало можливість активно знайомитися з повсякденною роботою «швидкої», а також в реальних умовах долучатися до надання екстреної та невідкладної дошпитальної медичної допомоги. Щоправда, через пандемію така практика нині припинилася, аби не наражати студентів на небезпеку, але, сподіваюся, коли відмінять карантинні обмеження, відновимо спільні виїзди. Хочу також зазначити, що впродовж останніх п’яти років у Тернополі зорганізовують обласний чемпіонат бригад ЕМД. Організатори цих змагань – ЦЕМД, викладачі кафедри екстреної та невідкладної медичної допомоги, які водночас є суддями конкурсу, а студенти наукового гуртка кафедри – його позурантами. Також команди екстреної меддопомоги Тернопільщини активно беруть участь у всеукраїнських і міжнародних змаганнях бригад «швидкої», постійно займаючи високі призові місця. Переконаний, що спільно з медуніверситетом й надалі активно співпрацюватимемо задля благополуччя й розвитку служби екстреної меддопомоги та медицини катастроф.

Останніми днями року, що минув, Михайло Ярославович Джус отримав високу нагороду – орден Святого Архістратига Михаїла ІІ ступеня за заслуги перед Православною церквою України та українським народом. Вручаючи відзнаку, владика Нестор щиро подякував йому за величезну працю з порятунку життя й здоров’я тернополян, допомогу волонтерам, громадську роботу. Втім, Михайло Ярославович вважає таку високу відзнаку не лише своєю заслугою, але й усього великого колективу служби екстреної меддопомоги. Що ж, нехай щастить їм у цій нелегкій, але такій потрібній нашому суспільству місії – рятувати життя людей.

Лариса ЛУКАЩУК