«Лікарю, скільки драглів мені з’їсти?»

«Студентів навчаю онлайн, а пацієнтів консультую здебільшого телефоном. Такі тепер карантинні реалії. Але вони нас навчили цінувати звичайні, як ми вважали на той час, цілком буденні речі», – каже лікар-ревматолог Максим Франчук.

Пів року тому ревматологічне відділення університетської лікарні облаштували для лікування хворих на коронавірус, тож робота ревматологів дещо переформатувалася.

Лікар-ревматолог Максим ФРАНЧУК

– Ревматологічні недуги потребують довготривалого, в більшості – пожиттєвого лікування та постійного моніторингу стану пацієнтів. Тож наші хворі стають для нас, як рідними. Ми весь час з ними на зв’язку, консультуємо. Вони часто приїжджають на огляд, а от зі стаціонарним лікуванням у карантинний час дещо складніше. Шкода, але сподіваємося пандемію вдасться здолати. Тішить те, що пацієнти дуже відповідально ставляться до візитів і не порушують зазначену схему лікування. Постійно телефонують, радяться, вносимо корективи, – твердить лікар.

Продовжив династію лікарів

Максим Франчук – лікар ревматологічного відділення. Кілька років тому захистив дисертацію, але науковою роботою не перестає займатися. Він переконаний, що сучасний лікар має весь час навчатися, опрацьовувати нову медичну літературу, прогресувати. Медицина довго не стоїть на місці, а розвивається шаленими темпами.

Після закінчення 4-го курсу медичного університету Максим Франчук працював на швидкій допомозі. На 5-6 курсах навчання відвідував науковий гурток з ревматології й зрозумів, що це та галузь, в якій хотів би працювати. Чим більше занурювався у вивчення дисципліни, тим більше вона йому подобалася. Це дуже вузька галузь медицини, більшість пацієнтів мають вузькоспецифічні захворювання, які потребують тривалого лікування із суворими дотриманнями протокольних рекомендацій. Саме за прищеплену любов до ревматології дякує своїй викладачці та наставниці, професорці Світлані Іванівні Сміян.

«Основне завдання ревматолога – зупинити прогресування хвороби на тому етапі, на якому її виявили та досягнути тривалої ремісії», – каже пан Максим.

У родині Максима всі лікарі. Дружина – акушерка-гінекологиня, мати – невропатологиня, батько – судово-медичний експерт, дідусь з бабусею – стоматологи.

– Я бачив як це непросто, – розповідає Максим Франчук, – батьки часто вдома обговорювали складні випадки з практики. Це, звичайно, не могло не захоплювати. Зростаючи в такій атмосфері, не міг обрати іншої професії. Що може бути для людини ціннішим здоров’я? Яка професія ще може допомагати людям одужувати та повертати до повноцінного життя?

Хвороби люблять «маскуватися»

Лікар зазначає, що одні й ті ж симптоми можуть мати різні недуги. Ділиться найцікавішими випадками зі своєї практики:

– Одна з недуг, яка часто маскується, – анкілозивний спондиліт (хвороба Бехтерєва). Це системне захворювання, яке вражає крижово-клубові зчленування та хребет. Найчастіше зустрічається в молодих худорлявих чоловіків. Спершу проявляє себе болем у попереку. Втім, на нього мало хто зважає. Це почасти списують на перенапругу, мовляв, забагато сидів/ходив/тренувався у спортзалі чи підняв щось важке… Найперше чомусь за допомогою звертаються до вертебролога, аби «вправив диски», але це не допомагає, лише шкодить. Тим часом недуга продовжує прогресувати.

Хворобу Бехтерєва найкраще діагностувати за допомогою біохімічних аналізів крові та МРТ. У моїй практиці був випадок, коли чоловіка турбував біль у попереку майже 20 років. Недуга призвела до викривлення хребта, він не міг дивитися прямо, лише в підлогу. Обстеження показали, що в нього остання рентгенологічна стадія анкілозивного спондиліту. Зарадити вже не можна нічим. Якби пацієнт не задавнив хворобу та вчасно звернувся по допомогу саме до ревматологів, це б не мало таких сумних наслідків. Хочу звернути увагу читачів: біль у попереку, який не минає впродовж трьох місяців, є сигналом до обстеження.

Якщо мовити про ревматологічну патологію, яка найбільш прикметна для жінок, це, напевне, ревматоїдний артрит – хронічне запальне захворювання з ураженням дрібних суглобів кистей та стоп; також – системний червоний вовчак – захворювання сполучної тканини, що уражає низку органів і систем. Вони невиліковні, але сучасні ліки допомагають досягти вираженої ремісії.

Усміхнулася фортуна лікарю Максимові ФРАНЧУКУ під час риболовлі

Дуже важливо діагностувати хворобу на ранньому етапі, так зване «вікно можливостей». Чим швидше, тим легше їй зарадити. Звичайно, структурні ураження ми не зможемо вилікувати, а от зняти больовий синдром і зупинити прогресування недуги – так. Трапляється, люди зволікають з візитом до лікаря, прикладають до суглобів листки капусти, втирають жир бобра, їдять желе та драглі, начебто це позитивно впливає на хрящову тканину. Один пацієнт мене запитував: «Лікарю, а скільки мені треба з’їсти тарілок драглів на день? Чи двох буде достатньо?». Як бачите, всіляке трапляється. Зараз кількість ревматологічних хворих невпинно зростає. Не те, щоб їх колись стільки не було, просто більше з’явилося новітніх методів діагностики. Тому тішить, що можемо виявляти недуги на ранніх етапах.

Цікавлюся в лікаря, як можна запобігти розвитку ревматологічної патології.

– У переважній більшості ревматологічні хвороби мають спадковий характер, але це не означає, що їх розвиток неминучий. Проте люди, в яких у сімейному анамнезі присутні ревматологічні недуги, мають пильніше стежити за своїм здоров’ям. Суттєво зменшує ризик розвитку цієї патології здоровий спосіб життя, контроль маси тіла, збалансоване харчування, фізична активність та регулярні профілактичні огляди в лікаря.

Лікар і вдома, і на роботі

У лікарській професії, як переконаний наш інтерв’юер, немає такого, що зняв халат, повішав його на вішалку і спокійно можна повертатися до власних домашніх справ.

– Якщо обрав таку професію, то треба залишатися їй відданим до кінця, – каже Максим. – Скільки всіляких випадків трапляється в побуті, на відпочинку… Я не раз ставав свідком, коли люди втрачали свідомість на вулиці, в закладах відпочинку. Було таке, що доводилося надавати допомогу незнайомій бабусі на Провідну неділю на цвинтарі. Ніколи не шкодував, що обрав лікарський фах.

Відходимо від теми професії, запитую Максима про захоплення. Виявляється він любить кататися на сноуборді й грати у футбол з друзями. А ще – затятий риболов. Його рекорд – шестикілограмовий короп.

– Риболовля – наша родинна справа, – каже Максим Франчук, – Часто беру дружину із сином, батьків. Вважаю одним з найкращих різновидів відпочинку. Дуже заспокоює, допомагає впорядкувати думки. І звісно ж, люблю гори. Що може бути кращим за свіже чисте карпатське повітря? Всім раджу!

Мар’яна СУСІДКО