«Любов, яка ніколи не минає»

Зустріч з Галиною Навроцькою в бібліотеці ТНМУ з нагоди Всесвітнього дня поезії

Майже півтори години справжньої терапії поетичним словом подарувала шанувальникам художньо-образної словесності творча зустріч у бібліотеці ТНМУ, присвячена Всесвітньому дню поезії. Її гостею стала поетка Галина Навроцька, яка представила дві поетичні збірки – «Я просто Жінка» та «Я малюю щастя дивоцвіти». В обидвох – глибока філософська лірика про призначення людини на Землі, про любов і дружбу, про сенс буття. Нещодавно вийшла друком й третя збірка поезій Галини Навроцької «Янгольські струни осінь золотили», репрезентація якої відбудеться незабаром.

Поетка Галина НАВРОЦЬКА та співак, композитор, педагог Ігор ВОВЧАК

Звертаючись до публіки, пані Галина насамперед подякувала Збройним силам України, завдяки мужності яких ми нині можемо продовжувати працювати, навчатися, зустрічатися, творити, читати поезії й, власне, бути на Землі. Разом з київською композиторкою Наталією Крівець, яка водночас є й виконавицею їхніх спільних пісень, вона представила в запису романс «Повертайся живим». Він присвячений жінці, яка чекає з війни свого чоловіка, брата, тата, сина чи онука. Твір був створений на 20-ий день від початку повномасштабної війни – просто крик душі вилився в пісню…

«Дякуємо нашим захисникам, завдяки яким можемо жити й говорити нині про поезію, – продовжила думку гості бібліотекарка відділу обслуговування та зберігання фондів Галина Галат. – Поезія – це мистецтво, що вірує в правду і любов, радощі і страждання, зустрічі і розлуки. Вона могутня, як політ фантазії, мерехтлива думка, яка може за секунду облетіти весь всесвіт і повернутися до серця рядочками вірша… Як стверджує Галина Навроцька, «бути щасливою так просто – щастю чужому радіти, душі людські зігрівати, цей неповторний світ любити». У нелегкий нині для нашої країни час нам допомагають єдність, любов, взаємоповага та підтримка одне одного, а втіху знаходимо в художньому слові. Незважаючи ні на що, пишуться нові вірші й романи, лунають нові пісні, друкуються нові книги, а Слово стало своєрідною зброєю добра проти сатанинської орди».

Я – просто жінка. Та, що поруч йде завжди.

Я – мати. Я – кохана. Я – дружина.

Я – джерело, з якого сили дістаєш

Для щастя й боротьби. Я – Україна…

Я горда й вільна, як у синім небі птах,

Пишаюся корінням свого роду.

Шаную віру й звичаї своїх батьків.

Плекаю мову рідного народу.

Я – просто Жінка!

Ці рядки талановита поетка Галина Навроцька присвятила всім українським жінкам. Упродовж творчої зустрічі у виконанні авторки лунало багато ліричних зворушливих поезій, більшість з яких про те, як це – кохати та бути коханою. Власне, першу свою збірку «Я просто Жінка» пані Галина присвятила коханому чоловікові. Збірка «Я малюю щастя дивоцвіти» – для вірних друзів, з деякими з них, як зізнається сама, теплі стосунки пов’язують вже понад п’ятдесят років!

Народилася Галина Навроцька в мальовничому містечку Скалат на Тернопільщині, де й минуло її дитинство. Невдовзі родина переїхала до Тернополя. Навчалася у ЗОШ № 14, ТНПУ ім. Гнатюка, після закінчення якого працювала вихователькою, методисткою, вчителькою-дефектологинею у спеціалізованому дитячому навчальному закладі.

Як вона почала творити й що її надихає? Як зізнається сама пані Галина, її поезії написані серцем, в якому стільки любові, що, коли б вона змогла вихлюпнутися вся, то ожили б усі пустелі землі. «Цю Любов я несу крізь десятки прожитих зим і весен, і чим більше майстер Час відлічує їх мені, тим сильнішою та прекраснішою вона стає. Що для мене є найважливішим понад усе на світі? Звісно ж, Любов… – зізнається Галина Навроцька. – Це любов до Творця. Йому, Небесному Батькові та Вчителю завдячую всім, що маю. Це любов до отчого краю, що подарував мені синє небо й рідну землю. Тут я народилася, зростала та мужніла. Це любов до рідних і близьких мені людей, до друзів, без яких не уявляю власного життя. Це любов до того, єдиного, без якого я б ніколи не стала такою, як є тепер. До того, хто разом зі мною пройшов крізь усі нелегкі випробування, які не раз посилала мені доля, хто надихав і надихає мене писати вірші-сповіді закоханої жінки».

На зустріч завітав також відомий український співак, композитор, педагог, тернополянин Ігор Вовчак. У його творчому доробку – сотні пісень, музику до більшості з яких він написав сам. Ігор Михайлович є автором музики й до поезій Галини Навроцької. Під власний акомпанемент на гітарі Ігор Вовчак виконав три пісні, написані на слова Галини Навроцької. Одна з них, присвячена матерям, прозвучала вперше.

На запитання, чи має шкідливі звички, пані Галина жартома відповідає, що так: лягати о другій годині ночі й пізніше, а вранці о шостій чи сьомій уже прокидатися. Саме тоді їй найкраще твориться.

На завершення зустрічі в бібліотеці нашого університету Галина Навроцька запропонувала, як висловилася сама, провокацію: заспівати разом мантру любові. «Я люблю слухати мантри: мантри, що зцілюють, мантри любові, мантри для здоров’я. Хоча я за віросповіданням греко-католичка, ходжу до церкви, співаю в церковному хорі, але одне іншому мені не заважає, – зауважує поетка. – Адже все, в чому є любов, близьке моєму духові та моєму серцю».

Читачам пропонуємо кілька віршів Галини Навроцької.

 

Ти

Ти – промінь сонця

На росі ранковій,

Ти – моє серце,

Сповнене любові.

Ти – моя ніжність,

Як пелюстки дивоцвітів,

Ти – сила та,

Що надихає жити в світі.

Ти – моя радість,

Що ніколи не минеться,

Ти – тихий смуток,

Що в душі віршем озветься.

Ти – ясне ,чисте

І безкрайнє небо,

Ти – моє «хочу»,

«Можу», «буду», «треба»…

Ти – посмішка, що,

Наче сонце, сяє,

Ти – та любов,

Яка ніколи не минає…

***

Не відкладай свого щастя на потім,

Життя дуже швидко минає,

У клопотах різних, турботах

Так стрімко воно пролітає.

 

А знаєш, є щастя у всьому:

У сонці, що з неба сміється,

У затишку рідного дому,

В тій пісні, що з серденька ллється.

 

У тому, що ти є на світі,

В Творця вчишся світ цей любити,

У посмішці щирій, привітній,

В умінні за інших радіти.

 

Бо щастя – у миті, в хвилині,

Далеко не треба шукати,

Живе воно в тобі, Людино,

Зумій лиш його розпізнати.

 

Не відкладай свого щастя на потім…

***

І знову яблуні цвітуть в саду,

Бентежить душу цвіт рожево-білий,

П’янкий чарує серце аромат –

Такий прекрасний, ніжний і…несмілий .

Мені здається, наче то в Раю

Убрались Ангели у білі шати

 

Й на крилах своїх линуть із Небес

У сад, що біля маминої хати.

Вони сюди літають щовесни

Трудитись – яблуні у цвіт вбирати

І прикрашати непростий цей світ,

Щоб вранці яблуням в цвіту

Всміхалась Мати…

Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА