Листкові овочі: смачні та корисні

На присадибних ділянках садівники вже збирають врожаї листкових овочів. Додавши спецій, лимонного соку та олії з них можна приготувати смачне кришиво. Найголовніше, що вітамінів у такій страві – багато, а нітратів – найменше.

Шпинат подарує молодість і красу

Шпинат використовують для приготування перших і других страв, але особливо корисно вживати його у сирому вигляді як салат. Він посилює перистальтику кишківника, чинить легку проносну дію. Високий вміст фенольних сполук (флавоноїдів і фенолокислот) зумовлює капілярозміцнювальні, протисклеротичні й протизапальні властивості шпинату. Використовують його як засіб для профілактики захворювань (анемії, авітамінозі тощо). Корисно вживати шпинат дітям, вагітним та ослабленим недужим, хворим на гіпохромну анемію, діабет і гіпертонію, при гіпоацидному гастриті й ентероколіті. Також при порушеннях секреторної функції щитоподібних залоз і наднирників, при схильності до кровотеч, сильного головного болю, розладах зору та нервової системи, альвеолярній піореї з кровоточивістю ясен і фіброзним руйнуванням зубної пульпи, а також при м’язово-суглобовому ревматизмі з больовими відчуттями й набряками нижніх кінцівок. У вигляді супів-пюре його призначають при ожирінні. Як джерело вітамінів шпинат використовують у дієтотерапії та при так званому весняному лікуванні. В народній медицині настій з листків шпинату вживають при недостатній перистальтиці кишківника та метеоризмі. При нирковокам’яній хворобі, нефритах, подагрі, захворюваннях печінки, жовчного міхура та підшлункової залози вживати шпинат у великих кількостях протипоказано. Оскільки листки шпинату містять велику кількість солей щавлевої кислоти, азотистих речовин, які сприяють утворенню сечової кислоти та її солей.

Внутрішньо вживають настій із свіжих листків (10 г сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки чотири рази на день.

Народна медицина пропонує застосування свіжого шпинатного соку, отриманого методом пресування листків, який містить велику кількість фізіологічно активних речовин, мінеральних солей та вітамінів. Рекомендують застосовувати свіжий шпинатний сік у суміші зі свіжовичавленими соками інших овочевих рослин (моркви, селери, петрушки, огірка, ріпи, зеленого перцю, буряка, водяного крес-салату та ін.) при анемії, цинзі, неврастенії, стенокардії, кропивниці, пародонтозі, хронічному тонзиліті, ревматизмі, метеоризмі, болях кісткової тканини зубів. Сік шпинату не викликає дегенеративних змін слизової оболонки кишківника.

Салат допоможе стати стрункішим

Салат (латук посівний (Lactuca sativa) – однорічна трав’яниста овочева рослина родини Айстрових (Asteraceae). В Україні салат є одним з основних культивованих видів, які вирощують у відкритому та закритому ґрунтах.

Салат посівний має високі дієтично-лікувальні властивості, є джерелом вітамінів, мінеральних солей, органічних кислот, пектину, йоду, лактуцину. Щорічно споживання салату мешканцями Європи складає понад 10 кілограмів на особу, в Україні ж – не перевищує 0,2-0,3 кілограма. У вигляді салату рослину корисно вживати при ожирінні, особливо, що супроводжується діабетом, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, анеміях, туберкульозі, вагітним жінкам і виснаженим хворим.

Салати малокалорійні, але багаті мінеральними речовинами та вітамінами групи B, PP, каротином, а вітаміну С в ньому майже стільки ж, як і в яблуках. Крім того, у салаті міститься більше, ніж в інших овочах, вітамінів Е і К.

Рукола оздоровить організм

Рукола (індау посівна чи ерука посівна) – дворічна трав’яниста рослина, типовий представник родини капустяних. Вона дуже популярна в країнах Близького Сходу, Центральної та Південної Європи, особливо у Франції та Італії.

Рослина має досить давню історію, її згадували як овочеву культуру ще в часи Стародавньої Греції та Римської імперії. В Англії особливу популярність рукола набула за часів правління Єлизавети.

Рослина є джерелом потрібних для організму речовин. Тому вона корисна тим, хто прагне зберегти своє здоров’я, й тим, хто хоче відновити його. Рукола сприяє нормалізації обміну речовин, має виражені діуретичні (виводить надмірну воду з організму), гепатозахисні (поліпшує функції печінки), протицинготні, антибактеріальні, протикашльові, лактогенні, властивості; запобігає розвитку виразкової хвороби; є природним енергетиком, імуномодулятором. Індійські цілителі застосовують насіння руколи як засіб для лікування шкірних хвороб, сік – для лікування виразок, гематом, носоглотки.

Руколу посівну використовують для приготування перших і других страв, але особливо корисно вживати її у сирому вигляді як салат. Гострувато-пряний смак і тонкий аромат руколи добре комбінуються з іншими овочами. Її можна додавати у перші страви, до тушкованих овочевих гарнірів. Цілі листки – оригінальний гарнір до м’ясних і рибних страв.

Завдяки харчовим волокнам і клітковині рукола позитивно впливає на процеси травлення: значно підвищується вироблення шлункового соку, посилюється перистальтика кишківника, процес перетравлення їжі прискорюється. Особливо слід звернути увагу на неї тим, хто хворіє на виразку шлунка. Американські лікарі цілком офіційно використовують її в дієтичному харчуванні, рекомендованому при цій хворобі.

Рукола цінна й для здоров’я судин. По-перше, тому що змінює співвідношення між «поганим» і «добрим» холестерином на користь останнього, а по-друге, тому що зміцнює судинну стінку. А це – надійний захист від пошкодження судинної стінки атеросклеротичними бляшками.

Корисна ця рослина для шкіри та волосся. В народній медицині вживають сік рослини, який здатний зменшити пігментацію шкіри, позбавити від мозолів. Відвар насіння у вигляді примочок використовують для розсмоктування гематом і прискорення загоєння ран.

Рукола є природним антисептиком завдяки високому вмісту фітонцидів та ефірних олій. Вони ефективно борються з вірусами й бактеріям. Завдяки високому вмісту антиоксидантів, рукола має помітну дію проти старіння та профілактує онкологічні захворювання.

Слабка сечогінна дія руколи нормалізує водно-сольовий баланс, виводить надлишок рідини, токсини та шлаки, тож вживання такого продукту – чудове очищення.

І все ж до вживання цього продукту є низка протипоказань. По-перше, вчені довели шкоду руколи за сечокам’яної хвороби. По-друге, небезпечно вживання цієї зелені при індивідуальній непереносимості.

Оскільки рукола містить великий відсоток вітаміну К, тому потрібно бути обережним тим, у кого підвищене згортання крові та не їсти її при прийомі препаратів, що розріджують кров. Ще можливою загрозою для організму людини може бути нагромадження в рослині нітратів. Тому необхідно бути обережними при прийомі серцевих ліків, як-от нітрогліцерину, лікарських препаратів при стенокардії.

Мангольд – комора вітамінів

Мангольд (буряк листковий) – родини лободові. Це – дворічна рослина, яка утворює невеликий дерев’янистий коренеплід, розетку великих листків з м’ясистими черешками. Батьківщина мангольду – Середземномор’я. Грецький філософ Арістотель писав про мангольд ще в IV столітті до н.е. Стародавні греки, а пізніше римляни, цінували мангольд за його цілющі властивості. Страви з мангольду вважають традиційними в кухні Швейцарії, Італії та Туреччини. В Італії ж листковий мангольд (шніт-мангольд) називають «римської капустою». Це – вітамінна та декоративна рослина.

Мангольд рекомендують застосовувати в їжу при підвищеному артеріальному тиску, для зміцнення імунітету. Сік цієї рослини нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту, є ефективним проносним і сечогінним засобом, має антиоксидантні та протизапальні властивості, позитивно впливає на здоров’я серцево-судинної системи. В наукових іноземних джерелах є дослідження, які доводять ефективність вживання мангольду при онкологічних захворюваннях і цукровому діабеті.

Іванна КЕРНИЧНА,

доцентка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою Тернопільського

національного медичного університету ім. Івана Горбачевського