Курс на сучасні інноваційні технології

Теребовлянська центральна районна лікарня не так давно постала в статусі комунального некомерційного підприємства. Побувати в усіх відділеннях, ясна річ, не змогли, але одне таки відвідали – хірургічно-травматологічне.

Якщо головна заповідь лікаря – «Не нашкодь», то головна заповідь хірургічно-травматологічного відділення – все для пацієнта. Про це свідчить, як добротно, за європейським зразком облаштовано його внутрішнє оздоблення. Затишок і домашню атмосферу створює медичний персонал. Особливо подбали тут про комфортні умови для пацієнтів. У кожній палаті – нові сучасні функціональні ліжка, телевізор, холодильник, туалетна кімната, душова. Біля кожного ліжка є кнопка виклику персоналу, сигнал з якої подається на медсестринський пост. Доброзичливе ставлення, привітний персонал у поєднанні з високим професіоналізмом приваблює не лише місцевих, але й мешканців сусідніх областей.

Екскурсію хірургічно-травматологічним відділенням провів колишній випускник ТНМУ, а нині хірург Теребовлянської районної лікарні Богдан КУЛІКОВСЬКИЙ.

– Найперше, Богдане, розкажіть як у вас справи, чому обрали саме цю лікарню, і як розпочали тут свій професійний шлях?

– 2016 року закінчив ТНМУ, доволі добре навчався, займався громадською діяльністю, отож потрапив в першу десятку рейтингу під час розподілу, де було місце хірурга в Теребовлянській районній лікарні. До слова, Теребовля моє рідне місто. З дитинства мріяв стати лікарем, а хірургія захопила вже в університеті, отож я обрав нашу районну лікарню для проходження інтернатури, а згодом й залишився тут працювати.

Богдан КУЛІКОВСЬКИЙ, хірург Теребовлянської районної лікарні

Теребовлянська лікарня за останні п’ять років кардинально змінила свій імідж. Чи не всі відділення облаштовані за єврозразком, насичені необхідним обладнанням. Тому я вважав, що це доволі непоганий варіант для того, аби розпочати свій професійний шлях. Наразі працюю на посаді ургентного хірурга, але також ще два рази на тиждень їду до Микулинецької лікарні, де надаю консультації для амбулаторних пацієнтів.

Щодо хірургічно-травматологічного відділення, то тут надають планову та ургентну допомогу мешканцям Теребовлянської та навколишніх громад. У складі колективу 40 медпрацівників, з них – 10 лікарів.

Колектив у нас молодий, останніми роками оновилася команда хірургів, що сприяє здоровій конкуренції та мотивує до розвитку, самовдосконалення. Кожний хірург, незважаючи на молодий вік, має вже за плечима чималий багаж власного досвіду, встиг побувати на різних стажуваннях і в Україні, і за кордоном. Відтак виникає багато цікавих ідей, колеги навчаються один в одного нових методик хірургічних втручань, які згодом втілюють у практику. В такий спосіб нам вдалося запровадити останніми роками методи малоінвазивних втручань, так звані операції без розрізу. Для пацієнтів вони вигідні тим, що малотравматичні й дозволяють залишити лікарняну палату вже наступного дня після втручання. Ми закупили дві лапароскопічні стійки й проводимо за допомогою цього методу оперативні втручання на черевній стінці – це і ургентні, і планові операції. Розвинули сучасні стратегії лікування в сфері флебології, зокрема, практикуємо втручання на венах – ендовенозну лазерну абляцію, ендовенозне електрозварювання вен, мініфлебектомію, склеротерапію. Люди задоволені таким лікуванням, бо операції минають безболісно, з щонайменшим дискомфортом і швидко можна повернутися до активного життя.

– Яку саме спеціалізацію ви обрали?

– Маю на меті провадити свій подальший розвиток в судинній хірургії, але не обмежуватися лише операціями на венах, а вправлятися в тих методиках, які допоможуть людям позбутися проблем з артеріями. Цей напрямок мене захопив ще під час інтернатури. Я зауважив, що чимало нині пацієнтів з хронічними ранами, які дуже погано гояться й лікуватися такі хворі можуть роками. Чимало часу знадобилося на те, аби вивчити цю проблему. Пригадую, як гори літератури перевернув, вивчав досвід українських колег, в інтернеті вишуковував інформацію з позитивними випадками й довідався, що допомогти таким пацієнтам можуть лише новітні методики. А які в районних лікарнях технологічні можливості? На це не зважав і вирішив спробувати, хоча б з чогось, але розпочати. І тут мені сама доля допомогла. На моєму шляху зустрівся висококласний хірург, родом з Теребовлі, він працює у відділенні судинної хірургії в лікарні Державного управління справами, яке входить до «трійки» найтоповіших в Україні за рівнем надання меддопомоги. Ми сконтактували й він запросив мене на стажування до Києва. Хочу зауважити, що й увесь колектив цього відділення мене надзвичайно тепло прийняв. Більше того, мені навіть дозволили асистувати під час операцій. Зранку я допомагав хірургам, а ввечері разом зі своїм наставником ми «розкладали по поличках» чи не кожен випадок, він пояснював мені техніку виконання таких втручань, я з’ясовував якісь невідомі нюанси, щось малювали на папері, розглядали на картинках слайдів. До Теребовлі я повернувся з великою валізою знань, певних напрацювань і мої колеги вже запозичували цей столичний досвід, а я з радістю ним ділився. Так ми поліпшили в нашому відділенні лікування пацієнтів з ранами, які довго не загоюються й нині уже на високопрофесійному рівні розв’язуємо проблеми пацієнтів з патологією вен та артерій.

Щодо наших стосунків із судинними хірургом – Олегом Івановичем Наболотним, так звуть мого наставника, то вони вже давно переросли етап «вчитель і учень» й ми стали щирими друзями, я дуже пишаюся цим. Коли перебував на навчанні в цій столичній клініці, з’ясувалося, що є вакантне місце в аспірантурі, тож вирішив вступити й тепер там навчаюся.

– Як виникла ваша ідея «просувати» медичний заклад у соціальних мережах?

– Зауважив, що люди потребують консультацій щодо профілактики їхніх захворювань та й здоров’я загалом. А де краще можна проінформувати, як не на інтернет-ресурсах. От я й вирішив у себе на сторінці в Фейсбук викладати цікаву інформацію на тему здоров’я, але без жодних натяків щодо того, як лікувати хворобу чи займатися самодіагностикою. Далі – більше. Познайомився з командою теребовлянського медіацентру, який забезпечує комунікацію між мешканцями та громадою міста, й разом з його керівником вирішили зорганізувати прямі ефіри. Так ми долучили до цієї справи лікарів-спеціалістів нашої лікарні, які розповідали про певні недуги, лікування, профілактику, головне, що створили можливість онлайн-спілкування. Я ж був у ролі ведучого, аби скеровувати в потрібне русло цей процес. Наразі такі ефіри надзвичайно популярні у теребовлянців.

Маємо вже власну сторінку лікарні у соцмережах, ще більше просуваємо наш бренд. Люди часто шукають відповіді на нагальні питання, бо зараз не так просто потрапити до спеціаліста, а до інтернету завжди є шлях. Це відкрита та доступна ніша контакту з пацієнтами: наш фахівець розповідає про конкретну хворобу, дає рекомендації, розповідає про профілактику. Бажаючі мають можливість поставити запитання та одразу ж отримати відповідь. Найголовніше, що ця інформація достовірна, з перших уст, та від доказового лікаря, як це нині люблять наголошувати відвідувачі соцмереж.

– Які завдання ставите на найближчу перспективу?

– І надалі розвиватимемо площину судинної хірургії. Ендоваскулярні оперативні втручання на сто відсотків засвідчили свою ефективність, малотравматичність, що дуже актуально у сучасній хірургії. В районній лікарні це цілком можливо, бо чимало нині є людей з цією патологією та не всі мають можливість дістатися столичних клінік. Щодо моїх особистих планів, то на часі робота над дисертацією, наукові пошуки.

– Яке ваше ставлення до того, що наш потенціал, кращі молоді лікарі виїздять зараз за кордон, розвиваючи у такий спосіб їх охорону здоров’я?

– Зреалізувати себе у професійному вимірі молодим фахівцям надзвичайно важко. Лише незначна кількість молодих лікарів, до яких і я належу, потрапляє в гарні умови, розвинені медичні заклади, де дають можливості професійного розвитку, навчають, з радістю діляться досвідом і головне – створюють можливості «набити руку», тобто відточити мануальні навички, що в професії хірурга – найголовніший чинник. Якщо постійно, з дня у день не вправлятися, то добрих результатів досягти важко, я в цьому переконаний, але це залежить й від твого оточення – колег, керівництва відділення, з яким мені дуже поталанило. Певна річ, не всім так щастить, тому й молодь шукає кращої долі у закордонних клініках, а якщо до цього додати такий фактор, як заробітна платня, то стає зрозуміло, чому молодь залишає країну.

– Що побажали б студентам, лікарям-інтернам, зокрема, й тим, хто ще в пошуку?

– Мріяти. Не бійтеся й плекайте свою мрію, якою нездійсненною вона б вам здавалася. Не здавайтеся та вірте, що обов’язково зреалізуєте себе, адже насправді можливостей є дуже багато, потрібно лише не лінуватися та діяти. Студентській молоді пораджу не поспішати за швидкими результатами, бо лікування – це справді мистецтво, яке потребує багато часу, сил, терпіння, зусиль. Потрібно працювати в поті чола, щоб досягти хоча б невеличкого результату. І читати професійну літературу, до того ж щодня, лише тоді можна сподіватися на якісні зміни.

– Як відпочиваєте? Чим займаєтеся на дозвіллі?

– Люблю читати добротну літературу, зокрема розмаїту художню літературу, твори з серії «Життя відомих людей». Друге улюблене заняття, яким захопився останніми роками, до речі, запропонував мій наставник Олег Іванович, це – фотополювання. Ходимо лісом, на околицях Теребовлі надзвичайно мальовничі місцини, створюємо приманки й фотографуємо усіляку звірину та пташину на фотопастки. Це не тільки такий вид відпочинку, але й природознавча місія. Маємо на меті створити статистичну базу популяції птахів і звірів у і Теребовлянському лісництві, а в подальшому – заповідник. Будемо пропагувати бережне ставлення до природи та її ресурсів.

Лариса ЛУКАЩУК