Катерина Будзівула: «Все залежить лише від нас самих»

Катерина Будзівула – студентка фармацевтичного факультету ТНМУ. Комунікабельна, активна та цілеспрямована дівчина розповідає про менторську роботу, її специфіку, про те, як вірити в себе та долати труднощі, власні страхи.

– Катерино, що вам найбільше подобається в обраній професії?

– Багатогранність. Можливість використовувати здобуті знання для того, щоб надати кваліфіковану фармацевтичну допомогу людям. Не зупинятися на тому, що вже вивчено, та досліджувати нові напрямки розвитку фармацевтичної діяльності .

– Що спонукало стати менторкою?

– Бажання допомогти студентам, які щойно зробили новий, важливий крок у власному житті. Навчання в школі дещо відрізняється від університетського, тому першокурсникам важко адаптуватися до нових умов. У цей час важливо, щоб поруч була людина, яка може допомогти, порадити, заспокоїти, вмотивувати у потрібний момент. Усвідомлювала, що можу бути цією людиною.

– Що розповідаєте та чого навчаєте першокурсників?

– Якщо викладачі розказують про те, як має бути, ментор – як є насправді. Пояснюю, яким чином організована система навчання, як і звідки краще готуватися до семінарів, практичних занять, про систему оцінювання, форми підсумкового контролю, відпрацювання, матрикули. Звісно, не слід забувати, що, крім навчання, можна реалізувати себе в наукових гуртках кафедр, у творчому колективі університету, відвідувати спортивні секції, різноманітні заходи. Не втрачати мотивацію, ентузіазм, насолоджуватися студентським життям та йти до своєї мети!

– З якими проблемами до вас звертаються студенти та чи завжди вдається їм допомогти?

– У період дистанційного навчання більшість питань стосуються лише навчального процесу. Завжди вдається допомогти, адже ще зовсім нещодавно сама була на їхньому місці, добре пам’ятаю, як проходило навчання в нас і розумію, які труднощі можуть виникати.

– Які очікування у вас від проєкту? Чи були страхи й переживання?

– Ні, страху не було. Знала, що першокурсникам зараз необхідна допомога в незрозумілих для них ситуаціях. Вважаю, що в цьому разі, маючи досвід навчання в нашому університеті, всі питання можна вирішити. Якщо не самостійно, то звернутися до викладачів, працівників деканату.

– Що порадите студентам, залученим до проєкту?

– Будьте відкритими до нових знань і знайомств. Не бійтеся труднощів, які можуть трапитися на вашому шляху. Вірте в себе та свої здібності! Без скромної, але розумної впевненості у власних силах, не зможете бути успішними та щасливими.

Соломія ГНАТИШИН