З українським дипломом – на роботу до польської аптеки

Не таємниця, що потрапити на роботу до зарубіжного фармацевтичного закладу не так легко, але знаходяться сміливці, які долають цей шлях та отримують ліцензію працювати фармацевтом, скажімо, в тій же Польщі. Сьогодні власними міркуваннями ділиться колишня випускниця фармацевтичного факультету нашого університету, а нині магістр польської фармації Юлія Романів.

– Пані Юліє, ви приїхали до Польщі вже маючи диплом провізора та досвід роботи в українській аптеці. Чи швидко знайшли роботу за фахом?

Юлія РОМАНІВ

– Я закінчила фармацевтичний факультет Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського й влаштувалася на роботу до однієї з аптек, де пропрацювала впродовж двох років. Навіть у мріях чи планах не було працювати за кордоном, але вийшла заміж і переїхала до чоловіка у Вроцлав (Польща). Уже в цій країні в мене виник задум спробувати власні сили в їхньому фармацевтичному закладі. Так загорілася бажанням працювати в польській аптеці, що почала дізнаватися, що ж для цього потрібно. Аби український диплом був чинним в країні Євросоюзу, його потрібно нострифікувати. І тут почалися перші митарства. Зібрати та перекласти необхідні документи польською мовою виявилося доволі трудомісткою та й недешевою справою. Коли склала необхідний пакет документів, то подала їх на розгляд спеціальної комісії до медичного університету у Вроцлаві. Щоб «зрівняти» кількість навчальних дисциплін українського та польського вишу, мені довелося скласти ще вісім іспитів, і це уявіть, за один рік. Інколи й сама не вірила, що пройду ці випробування, бо на руках була ще й маленька дитина, але не можу сказати, що це непосильна справа. Тож усім, хто намірився й собі спробувати, порадила б не розчаровуватися, бо у страху лише очі великі. Впевнено ідіть до власної мети й все буде гаразд! Звісно, було дуже важко, бо ніхто на твої клопоти тут не звертає уваги й жодних поблажок нікому не робить. Є завдання –виконуй, і коли перед тобою п’ять питань, мусиш дати п’ять правильних відповідей, а не три чи чотири. Отож вимоги доволі високі. Я це добре усвідомлювала, розуміючи що це мій єдиний шанс і якщо я його проґавлю, то фармацевтом у Польщі мені не бути. Дивно, але ця установка спрацювала та виявилася найкращою мотивацією. Іспити я склала успішно, а відтак отримала підтвердження, що мій український диплом прирівнюється до польського зразка. Згодом склала мовний екзамен у Головній палаті фармацевтів і як завершальний етап – реєстрація в реєстрі фармацевтів. Для мене був надзвичайно пам’ятним той день, коли отримала право на практику, печатку та звання фармацевта в Польщі. Маючи титул магістра фармації, я розпочала роботу, але помічником аптекаря, щоб краще ознайомитися з тонкощами польської аптечної справи. Приймала та розкладала товар, детально знайомилася з асортиментом ліків, вчилася працювати з касовим апаратом, спеціалізованими інтернет-програмами, вивчала рецепти польських лікарів. Лише після такої скрупульозної практики я вже могла ставати до першого столу як магістр фармації.

– Розкажіть про ваше нинішнє місце роботи? Які головні відмінності польської та української аптеки?

– Наразі я вже працюю як магістр фармації в мережевій аптеці, вона є приватною. Щодо відмінностей української та польської аптек, то це цілком інший вимір. Коли я працювала в українській аптеці, такого поняття як рецепт, по суті, не існувало, всі знали, як вони виглядають, але видати ліки за ним було незвично. У польській чи будь-якій іншій аптеці Євросоюзу рецепт є чи не головним атрибутом фармацевта й клієнт чітко знає, що є ліки, які можна придбати тільки за рецептом. Люди усвідомлені, чому, скажімо, антибіотик не можна придбати без рецепта. Ще однією відмінністю я б назвала деяку захищеність фармацевта, зокрема, від помилок лікаря та можливої побічної дії препарату в тому сенсі, що він завжди має змогу визначити адекватну дозу лікарського засобу, яка не завдасть шкоди пацієнту. Ми персонально добираємо найменшу, безпечну дозу препарату, яка зареєстрована на ринку й в такий спосіб захищаємо також себе від можливих інсинуацій. У Польщі ведеться доволі жорсткий контроль фармацевтичних закладів, тому фармацевти вже на підсвідомому рівні намагаються убезпечити себе від помилок у видачі ліків. Ми можемо приділити одному пацієнту півгодини, незважаючи на чергу, але детально проінструктуємо, як приймати препарати, все перевіривши, щоб не допуститися помилок. Ще один пріоритетний напрямок фармацевтичних закладів у Польщі – це екстемпоральне виготовлення ліків, треба буде добре потрудитися, аби знайти аптеку, де їх не виготовляють. Аптеки навпаки намагаються продукувати власні фармацевтичні засоби, бо це реальне джерело прибутку. Взагалі ж мені довелося чимало витратити часу на адаптацію, бо в польській аптеці кардинально інша модель – і зонування торгівельної зали, і порядок сортування товару, локації медичних препаратів та багато іншого.

– Ким себе більше відчуваєте в польській аптеці – працівником охорони здоров’я чи продавцем ліків і чому? Чи може польський провізор оспорювати призначення лікаря, якщо вони йому здаються неправильними?

– Безсумнівно, в польській аптеці я відчуваю себе працівником охорони здоров’я, бо не просто видаю пацієнтові ліки, а володію всім спектром інформації щодо тих препаратів, з якими він повертається додому. Рекомендую також найкращі комбінації препаратів, вичерпно пояснюю, як їх приймати, консультую щодо хвороби, допомагаю обрати помічні фітозасоби. Високий рівень провізора тут залежить не так від кількості реалізованого товару, як передусім від якості наданої послуги. Тут доволі висока конкуренція між магістрами – щоб стати кращим ти повинен мати кращі від інших знання. Так фармацевт стає значнішим, ніж продавець ліків.

Чи може польський провізор оспорювати призначення лікаря? Такий досвід американських колег для Польщі поки що неприйнятний. Професійний контакт відбувається іноді через пацієнта, скажімо, у випадках, коли фармацевт помітив у рецепті якусь помилку чи неточність у маркуванні, то може завбачливо попросити з’ясувати це в лікаря. Взагалі ж на рецептах є номер телефону лікаря та адреса лікарні, тому ми завжди можемо зателефонувати, аби щось уточнити. Якщо з’ясовується, що ліки можуть зашкодити пацієнту, то негайно шукаємо контакт з цією людиною, аби убезпечити від небажаних наслідків.

– Соціальний статус провізора в Польщі. Наскільки добре оплачується ця робота?

– Соціальний статус магістра фармації в Польщі доволі високий та й у країнах Євросоюзу – це престижна професія, з привабливими перспективами. Особливо це продемонструвала ситуація нинішньої пандемії, коли всі заклади були на карантині, аптечні не припиняли своєї діяльності. В повсякденному житті, коли мене запитують про професію, то з неабияким подивом сприймають мою відповідь. Підтвердити диплом у Польщі непросто, та й працювати за цим фахом вдається не кожному. Я, напевне, ніколи не забуду, як змінився вираз обличчя моєї завідувачки, коли я поклала перед нею нострифікований диплом з усіма «перепустками» до праці в польській аптеці. Вона, очевидно, не сподівалася, що дівчина з України в змозі здолати фармацевтичний польський рубікон. Це доволі престижна професія ще й тому, що одна з найбільш оплачуваних, і якщо в інших сферах у Польщі ще й досі виплачують зарплатню в конвертах, то у фармацевтичній усі гроші легалізовані. Власник не приховує наших заробітків від держави, і це великий плюс, який в майбутньому гарантуватиме гідне пенсійне забезпечення.

– Чи часто в польські аптеки беруть на роботу іноземців? Вихідцям з яких країн віддають перевагу та чому? Чи можливо громадянинові іншої держави стати власником аптеки?

– З мого власного досвіду можу дійти висновку: головний критерій під час прийому на роботу до польського аптечного закладу є професійні якості фахівця. А вимог до апліканта чимало – це і знання суто фармацевтичного спрямування, менеджерська жилка та, безсумнівно, добре володіння польською та ще й іноземною мовами. Перелік цих вимог до фахівця можна продовжувати, а от вік, стать, соціальний статус чи національність ролі не грають. Не має значення, з якої країни людина, головне – чи відповідає вона вимогам як фахівець. Стосовно того, чи може іноземець стати власником аптеки, то так, якщо у нього є диплом магістра фармації. Ще кілька років тому такої вимоги не існувало, але закони тут доволі часто оновлюються й доки я складала іспити та нострифікувала диплом, то з’ясувалося, що з’явилися нові правила. Взагалі ж якісь додатки до законодавства чи підзаконні акти в Польщі змінюють доволі часто, можливо, й кілька разів на рік, тому нас постійно інформують, а ми тримаємо руку на пульсі новин.

Лариса ЛУКАЩУК