З нинішньою погодою, на жаль, прийшла й застуда. У когось горло болить, а комусь нежить дошкуляє, буває, що саме такої пори «прокидаються» хронічні недуги – бронхіт, гайморит, а то й взагалі грип може здолати. Впоратися із хворобою допоможуть спиртові настоянки, які можна приготувати самостійно або ж придбати в аптечній мережі. Натуропати стверджують, що в лікуванні деяких хвороб фітонастоянки справляють кращий ефект, ніж настої та відвари лікарських трав.
Усе про спиртові настоянки дізнавалися в завідувачки кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського, професорки Світлани Марчишин.
– Світлано Михайлівно, поясніть, будь ласка, що таке спиртова настоянка?
– Настоянка – це спиртова витяжка з лікарської рослини. Зазвичай її готують в умовах фармацевтичної фабрики, проте й вдома можна це зробити власноруч. Настоянки насичені різноманітними біологічно активними речовинами, саме це й зумовлює їх високу ефективність. Ще однією хорошою якістю настоянок є доволі тривалий період зберігання – зазвичай не менше 2-3 років. По суті, настоянка – це фітоконцентрат. І якщо настої та трав’яні чаї потрібно пити ложками, то настоянку – краплями. Фітонастоянки позитивно діють на загальний стан організму, зміцнюють імунітет, підвищують життєвий тонус. Їх з успіхом використовують для полоскання горла, компресів і розтирань у разі грипу чи ГРВІ.
– Які фітонастоянки рекомендували б тим, хто застудився або ж потерпає від ангіни, нежитю?
– Напевне, всім відома евкаліптова настоянка – це витяжка з листя евкаліпта. Використовують для полоскання горла. Ефірні олії, які містить ця рослина, спричиняють потужну антимікробну дію. А ще ця настоянка виявляє антисептичну активність, має протизапальну, болезаспокійливу, відхаркувальну дію та помірний седативний (заспокійливий) ефект.
Настоянку евкаліпта застосовують у лікуванні запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, носоглотки та ротової порожнини – трахеїтів, ларингітів, фарингітів, стоматитів. Помічний цей препарат у вигляді полоскань, промивань і парових інгаляцій. Приміром, для полоскань і промивань розводять 10-15 крапель настоянки евкаліпта у 200 мл теплої перевареної води.
Парові інгаляції проводять за допомогою інгаляторів будь-якого типу, використовуючи настойку евкаліпта нерозведеною або після попереднього розведення її водою.
Ще хотіла б звернути увагу читачів на лікувальні властивості настоянки прополісу. Взагалі сам прополіс як продукт бджільництва, має, можна сказати, чудодійні властивості, адже до його складу входять смоли й бальзами (55%), віск (30%), ефірні олії (10%), пилок (5%). Окрім того, прополіс багатий на органічні кислоти, амінокислоти, провітамін А (каротин), вітаміни групи В, С, Д та інші. В прополісі виявлені мікроелементи – кальцій, алюміній, залізо кремній, марганець, мідь та ін., а також поліфенольні сполуки. які сприяють швидкому загоюванню ран, стимулюють процеси регенерації кісткової тканини.
Однією з важливих властивостей прополісу є його доволі потужна антибактерійна дія. До того ж він має широкий спектр протимікробної дії, впливаючи на мікроорганізми. До складу прополісу входить понад 50 біологічно активних речовин, кожна з яких має свій механізм протимікробної дії.
З успіхом використовують прополіс при хронічному запаленні горла (фарингіт), синуїтах (запаленні приносових пазух), хронічному запаленні зовнішнього слухового ходу, гострому й хронічному запаленні середнього вуха, різних формах запалення гортані, хронічному тонзиліті та ринітах. Однією з найбільших переваг у застосуванні прополісу з лікувальною метою є те, що він майже не має побічної дії. Лише деякі повідомлення вказують, що можливе виникнення алергії. Хоча в аптеках продають 10-відсоткову спиртову настоянку прополісу, проте його можна приготувати і в домашніх умовах. Для цього грудочку (майже 20 г) прополісу подрібнюють, заливають 70-тиградусним етиловим спиртом (100 мл) і ставлять в темне місце на тиждень, щоденно збовтуючи. Після цього відстояний розчин зливають (він має колір міцного чаю) та використовують для лікування. Щоправда, перед застосуванням прополісу слід провести пробу на чутливість організму до препарату. Для цього ватним або марлевим тампоном, змоченим в розчині прополісу, змазують слизову оболонку (1х1 см) м’якого піднебіння й спостерігають 30 хв. При появі на місці аплікації пухиря або почервоніння чи ознак загальної алергічної реакції, лікування препаратами прополісу вважають протипоказаним. Для полоскань використовуйте 1 чайну ложечку настоянки, розчиненої у склянці теплої перевареної води.
Для розтирань у разі застуди згодиться настоянка перцю. Препарат має місцево подразнювальні властивості й при нанесенні на шкіру діє як гірчичник. Також настоянку перцю стручкового застосовують як місцевий подразнювальний та відволікаючий засіб за міалгій, невралгій, люмбаго, артритів, ревматизмі та інших захворюваннях.
Настоянкою розтирають болючі місця 1-2 рази на добу до появи в них відчуття тепла або легкого поколювання. Для посилення дії препарату рекомендують сухе зігрівальне закутування болючих місць. У деяких випадках при підвищеній чутливості шкіри до препарату можливі висипи на місці його нанесення, в такому разі препарат треба відмінити.
З народної медицини
Часниково-прополісна настоянка
Компоненти: 100 г часнику, 50 г меду, 30 мл 20% настоянки прополісу, 200 мл 70% спирту або 40% горілки.
Спосіб приготування. Часник подрібнюють на млинку для м’яса, змішують його з медом і настоянкою прополісу, потім додають спирт або горілку. Ставлять у темне місце на 10 днів.
Застосування. Приймають з метою зміцнення серцево-судинної, нервової, травної систем, а також як противірусний засіб тричі на день по 1 ч. л. за півгодини до прийому їжі. Курс лікування до використання бальзаму.
Тибетська настоянка
Компоненти: 1 листок алое (береться найбільший нижній листок рослини, якій не менше трьох років), 1 великий стручок червоного гіркого перцю, 1 ст. л. подрібненого сушеного чистотілу, 400 мл 70% спирту або 40% горілки.
Спосіб приготування. Перед уживанням алое не поливають протягом тижня, потім відрізають листок і подрібнюють його ножем. До нього додають порізаний перець і чистотіл, перемішують. Кладуть суміш у півлітровий слоїк, заливають спиртом або горілкою, закривають капроновою кришкою чи щільною тканиною й ставлять у темне місце. Настоюють три тижні, щодня збовтуючи.
Застосування. Тибетська настоянка – потужний протизапальний та антибольовий засіб. Її втирають у хворі ділянки тіла за артрозу, артриту, ревматизму. Вона дуже ефективна за лікування гаймориту. Для цього її втирають у ніс, починаючи із западини між бровами та рухаючись до кінчика носа. Найретельніше треба натирати носову перетинку, яка розділяє ніздрі. Після натирання настоянкою ніс потрібно вкрити на 30 хв. теплою тканиною (вовняним шарфом, рукавицею тощо) та полежати. Цю лікувальну процедуру проводять сім днів поспіль, бажано на ніч.
З появою найменших ознак ангіни тибетською настоянкою натирайте всю нижню частину обличчя, починаючи від підборіддя та закінчуючи мочками вух.
Лариса ЛУКАЩУК