Жанна Антюк: «Ревматологічні недуги – підступні й часто люблять «маскуватися»

У ревматологічному відділенні університетської лікарні завжди багато пацієнтів. Особливо тих, хто лікується тут роками. Ревматологічні недуги – підступні й часто люблять «маскуватися», тому виявити їх відразу може не кожен лікар, лише ревматолог. Але часто-густо людині доводиться пройти чи не «сім кіл пекла», допоки її скерують саме на консультацію до ревматолога.

– Нині відбувається різке «омолодження» захворювань опорно-рухового апарату та системних захворювань сполучної тканини, що часто призводить до втрати працездатності в молодому віці та значно погіршує якість життя пацієнтів, – каже лікарка-ревматологиня, кандидатка медичних наук Жанна Антюк. – До ревматолога звертаються пацієнти зі скаргами на біль у суглобах та хребті. Але не завжди біль і припухлість в ділянці суглоба свідчать про локальне ураження, часто під цими симптомами маскується системне захворювання (скажімо, системний червоний вовчак, системні васкуліти тощо), а також зовсім «неревматичні» хвороби: онкогематологічні (лімфогранулематоз, мієломна хвороба), саркоїдоз, інфекційні (вірусні гепатити, туберкульоз, бореліоз, навіть СНІД). Тому ретельно зібраний анамнез (тобто скарги, послідовність появи симптомів хвороби, наявність ревматичних і певних неревматичних захворювань у близьких родичів), а також огляд пацієнта, часто «від голови до п’ят», є запорукою правильного діагнозу та вчасно розпочатого раннього лікування, що, за умови «невиліковності» ревматичних захворювань, може привести до повного одужання, запобігти хронізації хвороби та втрати працездатності.

Попросили Жанну Олегівну розповісти п’ять найцікавіших випадків з її медичної практики. За її багаторічну працю траплялося різне. Каже, що навіть одна й та ж недуга в кожного проявляється по-різному, тому потрібна неабияка пильність.

Випадок перший

– У відділення гематології шпиталізували 50-річного пацієнта з гарячкою, геморагічними висипаннями по тілу, змінами в загальному аналізі крові, які вказували на запальний процес з високою активністю. Але діагноз гематологічного захворювання в лікаря викликав сумнів, тому на консультацію були запрошені різні вузькі спеціалісти, в тому числі й ревматолог. При огляді: пацієнт – нормостенічної тілобудови, множинні геморагічні висипання на шкірі тулуба та кінцівок, при пальпації збільшені периферичні лімфовузли. Проте мою увагу привернула деформація обличчя – спостерігалася симетрична припухлість у ділянці привушних слинних залоз. При детальному, цілеспрямованому розпитуванні з’ясувалося, що пацієнт давно страждає сухістю в роті та очах, він регулярно лікується у стоматологів, з приводу агресивного карієсу проведено видалення майже всіх зубів і він, у свої 50 років, носить протези, його періодично турбують болі у суглобах, але він не звертав на це уваги. Такий симптомокомплекс у поєднанні зі специфічними змінами в аналізах дозволив безпомилково діагностувати хворобу Шегрена, агресивний перебіг із системними проявами та розпочати адекватне лікування, в результаті якого вдалося зберегти життя пацієнта.

Випадок другий

– Пригадую, на прийом звернулася молода дівчина 20-річного віку. Вона ледь стримувала сльози: «Я лікуюся вже майже чотири місяці у терапевта, отоларинголога, дерматолога, лікаря нетрадиційної медицини, та ніхто не знає, що зі мною, все призначене лікування дає короткотривалий позитивний ефект. Мені порадили ще звернутися до ревматолога». На час огляду в пацієнтки були папульозні висипання (почервоніння шкіри), які не супроводжувалися свербежем і з’являлися на тлі підвищеної температури (до 38 градусів) і різка припухлість та болючість у суглобах, внаслідок чого, вона практично потребувала сторонньої допомоги при пересуванні. При детальному розпитуванні з’ясувалося, що дебюту суглобового синдрому передували сильні болі в горлі, з приводу чого отримувала не один курс антибіотиків (лікувала ангіну – авт.), а висипання на шкірі було розцінено, як алергію на ліки, тому зверталася до дерматологів і лікарів нетрадиційної медицини. Діагноз ревматолога: хвороба Стілла в дорослих. Це один з різновидів ревматоїдного артриту, так званий серонегативний РА із системними проявами. В результаті вчасно призначеного патогенетичного лікування всі симптоми хвороби відступили, пацієнтка одужала та перебуває на шляху до повної відміни всіх призначених ліків.

Випадок третій

– Увеїт – це діагноз, відомий офтальмологічним пацієнтам. Проте мало хто з них знає, що часто ця хвороба є лише симптомом ревматичного захворювання – анкілозувального спондилоартриту. Тож без системного лікування локальна ін’єкційна терапія не принесе успіху. До мене, як до ревматологині, почасти потрапляють пацієнти-чоловіки з діагнозом «увеїт», завжди дуже дивуючись, що має ця спеціальність до їхнього діагнозу. Проте ще більший подив в них викликає те, що болі у спині, які їх турбують впродовж не одного року, пов’язані з ураженням очей та всі ці симптоми вкладаються в один діагноз і потребують комплексного лікування у ревматолога та офтальмолога.

Випадок четвертий

– У моїй практиці траплявся не один випадок, коли пацієнток з наявністю червоних болючих підшкірних вузлів на гомілках і стегнах, іноді й на руках, скеровували до ревматолога для лікування вузлуватої еритеми. Проте після проведення дообстеження – КТ ОГП, було діагностовано саркоїдоз внутрігрудних лімфовузлів, який і був причиною появи цих підшкірних вузлів. Після лікування у пульмонолога саркоїдозу, всі симптоми вузловатої еритеми регресували.

Випадок п’ятий

– Хочу розповісти читачам ще один цікавий та рідкісний випадок. Під час чергування по лікарні, я була запрошена на консультацію як черговий терапевт до молодого 34-річного пацієнта, який потребував шпиталізації у відділення судинної терапії з приводу гострого флеботромбозу. В приймальному відділенні на сидячій каталці я побачила виснаженого молодого чоловіка, який нещодавно був виписаний з офтальмологічного відділення, де лікувався з приводу складного ураження очей. У руках він тримав рентген-обстеження ОГК, де виявилися зміни – нагромадження рідини в плевральній порожнині та ще й новий діагноз – флеботромбоз. Пацієнт був втомлений та навіть агресивний. Проте в мене виникла підозра щодо системного захворювання. Я змусила його детально розповісти про початок хвороби та послідовність появи всіх симптомів. З’ясувалося, що пацієнта давно турбують рецидивувальні виразки в ротовій порожнині, а зараз він геть у розпачі – виразки з’явилися на статевих органах. Озвучені скарги геть розвіяли всі сумніви. Пацієнту був виставлений діагноз рідкісного системного васкуліту невідомої етіології – хвороби Бехчета. Замість судинної хірургії пацієнт був шпиталізований у ревматологічне відділення, де розпочали специфічне патогенетичне лікування, яке тривало не один тиждень… Але тепер – це молодий здоровий чоловік, який, по суті, забув дорогу до лікарні. Але він змушений постійно приймати підтримувальне протирецидивне лікування. Але, погодьтеся, кілька піґулок на день – це дрібниці! Адже за умови невчасно поставленого діагнозу та несвоєчасного лікування молода людина могла б цілком втратити зір, страждати від шлунково-кишкових, неврологічних розладів та найстрашніше – нелікований васкуліт часто призводить до смерті молодих пацієнтів.

Мар’яна СУСІДКО