Епідеміологічні загрози та здоров’я населення: вчора, сьогодні, завтра

Професорка Ольга Федорців взяла участь у конференції «Епідеміологічні загрози та здоров’я населення: вчора, сьогодні, завтра», яку організували кафедра соціальної медицини та охорони здоров’я Варшавського медичного університету й Польського товариства соціальної медицини та громадського здоров’я.

Ректор Варшавського медуніверситету, професор Збігнев Гаціонг виступив з привітальним словом і побажав усім плідної праці та приємного спілкування.

Професор Альфред Овоц, голова Польського товариства соціальної медицини та громадського здоров’я, коротко зупинився на історії виникнення й діяльності цієї громадської організації. Створене товариство ще 1905 року, хоча активно функціонувати почало 1916 року, як Польське товариство со-ціальної медицини. Професор зупинився на діяльності товариства, розвитку співпраці з іншими країнами Європи, зокрема з українськими медиками. 2016 року професору Альфреду Овоцу було присвоєно звання почесного професора ТНМУ.

Професорка кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією ТНМУ Ольга ФЕДОРЦІВ і професор, голова Польського товариства соціальної медицини та громадського здоров’я Альфред ОВОЦ

Виступ професорки Лідії Бридак (Національний центр грипу) був присвячений пандеміям грипу та їхнім наслідкам для людства: 1918 рік – «Іспанка» A/H1N1 (кількість смертей 50-100 млн.), 1957 рік – «Азіатський грип» A/H2N2 (кількість померлих 1-4 млн.), 1968 рік – «Гонконг» A/H3N2 (кількість померлих 1-4 млн.) Чому вірус грипу є таким заразним? Тому що дуже швидко змінює свої властивості, мутує. Доповідач зупинилася на сучасних методах діагностики (ПЛР) і контролю за грипом. Небезпечними є ускладнення грипу: пульмонологічні, кардіологічні, загострення хронічних захворювань, нефрологічні, гінекологічні, виникнення нових хронічних захворювань, особливо небезпечні неврологічні ускладнення. Тому надзвичайно важливо проводити профілактичні щеплення від грипу. В Польщі нині існує три чотиривалентних вакцини: три інактивованих (типу split з розщепленим віріоном, типу subunit, а також жива вакцина, отримана з coldadapted вірусів грипу (чотиривалентна). Основні методи боротьби з грипом: профілактика та лікування. Професор перерахувала групи пацієнтів дитячого й дорослого віку, яким обов’язково слід проводити профілактичні щеплення від грипу. За статистичними даними, від 5 до 10% дорослих і 20-30% дітей хворіють на грип, помирає від грипу від 290 до 650 тис. осіб, від 3 до 5 млн. гострих випадків, витрати, пов’язані з грипом складають 1,5 млрд. злотих. На питання, яке ставить собі кожна людина: вакцинуватися чи ні, професорка відповіла словами професора Збігнєва Шаварського: «Людина розумна не робить собі власної шкоди, людина розумна не робить шкоди власним дітям, людина розумна не робить шкоди своєму суспільству».

Професор Ярослав Пінкас з центру післядипломного медичного навчання (школа громадського здоров’я) виступив з доповіддю «COVID на осі часу в контексті громадського здоров’я». Він зупинився на етапах поширення інфекції: 31 грудня 2019 р. – мiська кoмісія здоров’я в Ухані (Китай), поінформувала ВООЗ про виявлення випадків запалення легень невідомої етіології, пов’язаних з ринком продуктів моря. 9 січня 2020 р. – Китайський центр контролю і профілактики захворювань передав інформацію, що етіологічним чинником 15 з 59 випадків запалення легень був нoвoвідкритий коронавірус (спочатку названий 2019-nCoV). 13 січня 2020 р. – зареєстровано перший лабораторно підтверджений випадок інфікування новим коронавірусом за межами Китаю (Тайланд). 20 січня 2020 р. – підтверджено трансмісію нового коронавірусу з людини на людину. 24 січня 2020 р. – констатовано перший випадок інфікування коронавірсуом в Європі (Бордо, Франція). 29 січня 2020 р. – в TheNew England Journal of Medicine (NEJM) oпубліковано наукову статтю, в якій описано інфікування вірусом 2019-nCoV перших 425 oсіб. Середній вік хворих – 59 років. 56% становили чоловіки. Більшість випадків (55%), які виникли перед 1 січнем 2020 р., були пов’язані з ринком в Ухані, на якому продавали морепродукти. Середній інкубаційний період хвороби становив 5,2 дні. 30 січня 2020 р. – ВООЗ oголосила стан загрози громадському здоров’ю в міжнародному масштабі. 11 лютого 2020 р. – Miжнародний комітет тaксономії вірусів надав новому коронавірусу oфіційну назву «кoронавірус SARS-CoV-2», a ВООЗ визначила одиницю захворювання, викликаного новим коронавірусом, як COVID-19.

13 лютого 2020 р. – відповідно до оцінки Європейського центру запобігання та контролю хвороб (ECDC) ризик інфікування SARS-CoV-2 для популяції UE/EOG i Великобританії в Європі визнано низьким. 29 лютого 2020 р. ВООЗ oпублікувала перші вказівки щодо карантину людей, які перебували в тісному контакті з інфікованим.

11 березня 2020 р. ВООЗ визнала COVID-19 за пандемію. 220 країн було охоплено цією інфекцією. Доповідач підкреслив, що єдиним шляхом боротьби з вірусом є вакцинація. Але вчені багатьох країн зіткнулися з таким явищем, як деніалізм, що означає відмову від наукових висновків, заперечення фактів, створення альтернативної, конкурентної реальності, на відміну від того, що ґрунтується на наукових доказах і фактах, використання неправильних аналогій та логічних помилок як мети довести заздалегідь обрану тезу. Це насамперед стосується вакцинації. Дослідження показали, що основним джерелом знань про вакцинацію були матеріали, який підготували медичні працівники, значний відсоток населення (майже 50%) дізнається про вакцинацію з телевізора. Було встановлено, що лише 22% поляків заявили, що не бояться вакцинації. Основні причини тривоги щодо щеплення були пов’язані з виникненням побічних явищ (48,4%) та виникненням анафілактичної або іншої серйозної алергічної реакції (33,2%), а також невідомими довгостроковими наслідками вакцини (41,1%). Підсумовуючи свою доповідь, професор Пінкас констатував, що пандемія COVID-19 призвела до інтеграції медичної спільноти та узгоджених зусиль щодо надання наукових доказів на підтримку протиепідемічних зусиль щодо COVID-19 (приблизно 250 наукових праць).

Головний санітарний лікар Польщі Ізабела Кухарська представила правову ситуацію в Польщі у сфері епідеміологічного нагляду за внутрішньолікарняними інфекціями та небезпечними мікроорганізмами. Відповідно до щорічних вказівок головного санітарного інспектора щодо планування та функціонування Державної санітарної інспекції, OE WSSE зобов’язані подати до Головної санітарної інспекції: до 15 лютого – звіт про виникнення епідемічних спалахів у суб’єктах, які здійснюють медичне обслуговування, за попередній рік; до 25 квітня – щорічний звіт про внутрішньолікарняні інфекції та тривожні факти за попередній рік.

Торік у Польщі шпиталізовано 7 116 861 пацієнтів, 56,87% усіх зареєстрованих ліжок було використано. Загалом у 100 935 пацієнтів було діагностовано інфікування небезпечними агентами, в тому числі 48 550 інфекцій, виявлених протягом 72 годин після надходження до лікарні, що становить 48,10% усіх інфекцій, викликаних небезпечними збудниками. Відповідно до чинних положень законодавства, керівники медичних установ зобов’язані надати державному санітарному лікарю: початковий звіт – упродовж 24 годин після підозри або підтвердження епідемії, остаточний звіт – протягом 30 днів після закінчення спалаху епідемії.

2020 року було значно збільшено кількість скринінгових тестів пацієнтів для підтвердження або виключення інфекції під час спалаху (98%) порівняно з попередніми роками. З 2800 спалахів епідемій, повідомлених органами державної санітарної інспекції, 2265 спалахів були спричинені вірусом SARS-CoV-2, що становить 81% усіх повідомлень. 535 спалахів викликали інші фактори (19%).

Другим за частотою етіологічним чинником, що викликав спалахи інфекції в лікарнях, була Gram (-) Klebsiellapneumoniae. Торік Kleb-siellapneumoniae стала причиною 112 із 535 спалахів, що становило 21% зареєстрованих спалахів. Підсумовуючи, міністр зазначила, що нозокоміальні інфекції становлять великий виклик для сучасної медицини, і розуміння важливості цього питання працівниками медичних установ шляхом постійного моніторингу, постійного навчання персоналу дозволить міні-мізувати ризик зараження пацієнтів і персоналу та покращити якість медичних послуг, що надають. у лікарнях. Це особливо важливо в зв’язку із зростаючою проблемою опірності мікроорганізмів до наявних у всьому світі антибіотиків, а також збільшенням кількості пацієнтів, інфікованих багаторезистентними патогенами, як-от Enterobacteriaceae, яких важко вилучити з лікарняного середовища.

Дуже цікавою та повчальною була доповідь Анни Ягельської (кафедра соціальної медицини та громадського здоров’я), присвячена проблемам стійкості до антибіотиків у Польщі та у світі в минулому й нині. Відомо, що стійкість мікроорганізмів до антибіотиків існувала ще до впровадження антибіотиків: до масового застосування першого антибіотика – пеніциліну був виділений штам золотистого стафілокока (Staphylo-coccusaureus), що продукує пеніциліназу (бета-лактамазу), фермент, що обумовлює його стійкість до пеніциліну. В середині 1950-х років внаслідок масового застосування пеніциліну понад 50% золотистих стафілококів вже були стійкими до пеніциліну. Антибіотикоопірність – це глобальна проблема. Згідно зі звітом, замовленим урядом Великобританії та організацією Wellcome Trust, майже 700 тисяч людей щороку помирають від інфекцій, спричинених стійкими до антибіотиків бактеріями. Доповідач наголосила: якщо не вжити відповідних запобіжних заходів, то ця цифра зросте до 10 мільйонів у 2050 році. Без швидких та ефективних дій до 2050 року смерть від інфекцій, спричинених стійкими до антибіотиків мікробами, може бути більш поширеною, ніж смерть від раку. Досі антибіотикостійкі бактерії були виявлені переважно в групах пацієнтів відділень інтенсивної терапії, пацієнтів, які проходили лікування хронічних уражень шкіри та з тривалою катетеризацією сечового міхура. Поява карбапенемази, що продукує Klebsiellapneumoniae, кардинально змінила картографування мікробів з небезпечними механізмами резистентності, поставивши на перше місце відділення внутрішньої медицини. Безпрецедентний ризик для здоров’я людини цього мікроорганізму пов’язаний з трьома його особливостями:

1) стійкість до всіх або майже всіх антибіотиків; визначається штамами, які стійкі до всіх антибіотиків, та штамами, чутливими лише до колістину, гентаміцину та іноді ко-тримоксазолу;

2) здатність переносити гени стійкості до інших видів мікробів (наприклад, кишкова паличка) завдяки локалізації генів на плазмідах і транспозонах генетичного матеріалу;

3) величезний потенціал для поширення у лікарнях, зокрема у відділеннях внутрішньої медицини.

Як можна запобігти цьому? Виникла концепція «Одне здоров’я». Однією з найбільших проблем цієї концепції є підтримка ефективності протимікробних речовин. Лікарю постійно треба ставити собі запитання: чи завжди потрібно включати антибіотикотерапію при бактеріальних інфекціях в умовах фактичної стійкості патогенів до багатьох лікарських засобів?

(Зліва направо): доцентка Львівського національного медуніверситету імені Данила Галицького Оксана БАЗИЛЕВИЧ, професорка кафедри дитячих хвороб з дитячою хірургією ТНМУ Ольга ФЕДОРЦІВ, профессор Гродненського університету ім. Янки Купали Андрій ШПАКОВ, професорка Аннета НІТСХ-ОСУХ – керівниця департаменту соціальної медицини та громадського здоров’я, педіатр, епідеміолог, спеціаліст громадського здоров’я

Aлiція Верціньська-Драпало з кафедри інфекційних і тропічних хвороб та гепатології Варшавського медичного університету зупинилася на проблемах ВІЛ-інфекції, СНІДу в Польщі під час пандемії. Підтримка послуг для ВІЛ-інфікованих пацієнтів була одним з дуже важливих завдань під час пандемії COVID-19. Майже всі інфекційні відділення були перетворені на палати для хворих на COVID. У ковідний період діагностика людей, інфікованих ВІЛ, була серйозною проблемою, а саме: з діагностикою захворювань, що передаються статевим шляхом, з діагностикою супутніх захворювань – інфіковані пацієнти мають ризик гіпертонії, серцево-судинних захворювань, діабету, раку, особливо, якщо пацієнт користується телепорадами. В такий період вся увага лікарів зосереджена на COVID-19. Скоротилося тестування на ВІЛ – деякі центри анонімного тестування все ще зачинені. Проблемою стала попередня експозиційна профілактика. Своєчасне виявлення ВІЛ-інфекції та якнайшвидший початок антиретровірусного лікування є важливим не лише для інфікованої людини, а й для зменшення поширення ВІЛ. Профілактика до та після експозиції відіграє дуже важливу роль у запобіганні передачі ВІЛ. В епоху посилення пильності щодо COVID дуже важливо точно оцінити симптоми в пацієнтів з ВІЛ, щоб не пропустити опортуністичні інфекції та, навпаки, важливо пам’ятати про можливість діагнозу ВІЛ-інфекції в пацієнтів з COVID-19.

Професор Анджей Слівчинський (м. Лодзь) виступив з доповіддю «Забезпечення великої клінічної лікарні обладнанням, необхідним для лікування пацієнтів, які страждають на COVID-19. Власний досвід». Основні висновки виступу:

  1. Необхідні зміни в законі про державні закупівлі для медичного сектора (запровадження можливості замовлення поза законом про публічні закупівлі в разі збереження життя та/або здоров’я);
  2. Або дотримуючись статті 6а. – (Контракти на послуги чи матеріали, необхідні (для збереження життя або здоров’я) для протидії COVID-19 – виключення застосування положень про державні закупівлі);
  3. Визначення правил зберігання резервів і правил огляду та ремонту апаратури;
  4. Створення мережі великих суб’єктів охорони здоров’я, що підтримують запаси медичного обладнання та медичних матеріалів у разі кризи та створення можливості позичати їх між медичними закладами.

Йоанна Перадзинська (кафедра епідеміології та біостатистики, Варшавський медичний університет) виступила з доповіддю «Вакцинація дітей та дорослих –майбутнє програми вакцинації в Польщі». У виступі переконливо показано необхідність вакцинації дітей та дорослих. Доповідачка зазначила, що інфекційні хвороби завжди становили й становитимуть загрозу для здоров’я людини. Прикладом є пандемія COVID-19. Патогени можуть з’явитися та вплинути на людство у світовому масштабі дуже швидко. Інфекційні захворювання викликають майже 40% зафіксованих смертей у світі. Досягнення в технології вакцин мають основне значення в обмеженні та запобіганні розвитку інфекційних захворювань. У майбутній боротьбі з інфекційними захворюваннями людство буде використовувати, крім уже відомих, нові вакцини, створені на основі нових технологій. Низку вакцин використовуватимуть у лікуванні захворювань неінфекційного походження: аутоімунних, онкологічних, алергічних. Сучасними викликами вакцинології є: великі кошти для розробки вакцин, небажання людей щепитися, більш суворі вимоги безпеки, суспільні очікування – 100-відсоткова ефективність, необхідність утримання відповідного температурного режиму, зростаючі вимоги до ефективності однієї дози препарату, потреба швидкого реагування на глобальну епідемію, обмежена кількість виробників вакцин (час розробки продукту зазвичай складає майже 10 років), низька ефективність деяких ліцензованих вакцин, популяція, яка старіє й слабо реагує на вакцини та ін. У продукції сучасних вакцин велике значення мають ті, що опираються на геном без культивування вірусу, але з використанням послідовності геномів, наявних у загальнодоступних базах даних. Доповідач зупинилася на сучасних технологіях виробництва вакцин. Вакцини майбут-нього – це вакцини, які базуються на mRNA: проти малярії, туберкульозу, вірусного гепатиту В, муко-вісцидозу. Багато вакцин вимагають введення шляхом ін’єкцій, що створює психологічний бар’єр. Тому науковці працюють над створенням вакцин на основі харчових матеріалів (рослин), пластирів на шкіру, введення мікроголками. Важливим напрямком створення нових вакцин є подолання внутрішньолікарняних інфекцій, Staphylococcusaureus, Klebsiellaspp i Pseudomonasaeru-ginosa. Напрямками досліджень є покращення методів доправляння антигенів. Ліпосоми, полімеразні та неорганічні частинки, імуностимулювальні комплекси, білкові наночастинки. На завершення доповідачка наголосила, що негайна потреба у вакцинах проти COVID-19 пришвидшила час, який необхідний для розробки вакцин і доступність потужних технологій.

Крім цікавої, корисної та необхідної інформації, отриманої на конференції, була можливість спілкування та обговорення спільних проблем щодо діагностики, лікування, вакцинопрофілактики населення з науковцями Варшавського медуніверситету, головними лікарями великих клінік Польщі та гостями з інших країн. Зокрема, обговорили можливість співпраці з Варшавським медичним університетом з приводу проблем вакцинації населення від COVID-19. В розмові з деканом Варшавського університету Маріушем Гуйським було обговорено основні напрямки спільних досліджень і можливості їх реалізації.

Ольга ФЕДОРЦІВ,

професорка кафедри

дитячих хвороб з дитячою хірургією ТНМУ