Дізнавалися про історію створення Медичної служби УПА

Викладачі кафедри фізіології з основами біоетики та біобезпеки разом з кураторськими групами 2 курсу медичного факультету відвідали в обласному краєзнавчому музеї виставку, присвячену УПА. Завідувач кафедри, професор Степан Вадзюк відрекомендував студентам організатора експозиції, краєзнавця Володимира Пукача, який розповів про історію створення Української повстанської армії та її системи охорони здоров’я.

Завідувач кафедри, професор Степан ВАДЗЮК, асистентка Тетяна ЛЄБЄДЄВА, краєзнавець Володимир ПУКАЧ і студенти 2 курсу медичного факультету

Як зазначив Володимир Пукач, УПА мала свою медичну структуру, яка здійснювала медико-санітарну опіку бійців: займалася лiкуванням поранених і доглядом за хворими. Лікарі працювали в двох напрямках. Медики, які були у відділах УПА, в умовах бойових дій надавали першу допомогу пораненим, часто виносячи їх з-під обстрілу. Інші ж лікарі працювали при підпільних шпиталях, куди привозили важкопоранених, зокрема й мирних громадян.

Однією з найважливіших проблем Медичної служби було кадрове питання, яке вирішували різними шляхами. Налагодила цю службу УПА та створила мережу підпільного Українського Червоного Хреста Катерина Зарицька, яка й очолювала її. З березня 1945 року вона виконувала обов’язки особистої зв’язкової Головного командира УПА Романа Шухевича. Тож надалі систему охорони упівців очолювала Галина Дидик, уродженка села Шибалин, що біля Бережан.

Великий внесок у діяльність Медичної служби УПА зробили медики, які легально практикували й водночас співпрацювали з українським підпіллям: Матвій Лотович, Юрій Липа, Тома Воробець, Дмитро Каптан, Василь Сефурак, Максим Тимків, Андрій Чеховський та інші. Матвій Лотович був особистим лікарем Шухевича. Були у Санітарній опіці й медики інших національностей, які співчували та активно допомагали упівцям. Це, серед інших, євреї Абрагам Штерцер, Самуель Найман, Варм Шай Давидович, німці Вільгельм Вельніке, Гельмут Кравзе, полячка Сікорська, а також грузини. Багатьох лікарів кидали в тюрми НКВД.

Працівники Українського Червоного Хреста через специфіку своєї діяльності були змушені більшість часу проводити в криївках-«шпитальках» і схронах. Криївка не мала стандартної форми – все залежало від винахідливості повстанців, які займалися її облаштуванням. Працювали в них 1-2 лікарі та 2-3 санітари. Найчастіше їх будували під землею. Медичний пункт складався з приміщення на 10-15 ліжок, кухні та канцелярії. Деякі криївки використовували для зберігання ліків, санітарного матеріалу, продуктів харчування, запасів зброї. «Шпитальки» зорганізовували також у будинках і господарських спорудах місцевих мешканців.

Під час конструювання підземних сховищ передусім зважали на дотримання конспірації, забезпечення вентиляції й обладнання виходка. Також однією з важливих вимог до криївки було забезпечення її водою. Тому їх намагалися будувати поблизу потічків, від яких різними способами доправляли воду. Часом щастило натрапити на підземне джерело, що становило велику цінність для санітарного приміщення. Взимку топили сніг. «Шпитальки» було нелегко освітлювати та опалювати. Можна лише здогадуватися, яких зусиль докладали лікарі, аби в таких умовах виконувати хірургічні операції, перев’язки та впорядковувати ліки.

Єдиною нагородою для медиків та санітарів УПА було почуття виконаного християнського й професійного обов’язку. Документи, публікації спогадів, статей про УПА та її системи охорони здоров’я, що знайшли своє висвітлення на виставці в музеї, неабияк зацікавили викладачів і студентів.

Тетяна КАЩАК,

асистентка кафедри фізіології з основами

біоетики та біобезпеки ТНМУ