Цей допис запропонував професор кафедри медичної реабілітації нашого університету Андрій Голяченко. Стосується ж матеріал дати відзначення Дня медичного працівника, яке в Україні зазвичай святкують третьої неділі червня.
Тему правомірності відзначення нашого професійного свята ми часто обговорювали з батьком – професором Олександром Голяченком, він був проти святкування Дня медичного працівника саме третьої неділі червня й мав на це суттєві аргументи. Не раз порушував це питання й у медичних колах. Заохочував до обговорення на професійних зібраннях, писав статті в засобах масової інформації, але позитивного відгуку медичної спільноти так і не знайшов. Гадаю, причиною цьому була низька поінформованість суспільства. Суттєво вплинули й радянські традиції, бо всі звикли, що перший місяць літа – це найкраща для святкування пора, коли й, справді, тепло, все цвіте та буяє, отож і потреби немає особливо замислюватися, а яка ж історія створення нашого професійного свята.
Цю статтю батько надиктував мені ще до повномасштабного рашистського вторгнення, в травні 2021 року. І це був, по суті, його останній меседж до своїх колег та медичної спільноти. Через пів року батька не стало, а в мене виникло бажання винести на загал його наукову розвідку з царини історії медицини та запросити всіх, кого зацікавила ця проблема, до обговорення. Найкращими для відзначення Дня медичного працівника в Україні батько вважав два можливих варіанти – дату пов’язану із життєвим шляхом Івана Горбачевського – першого міністра охорони здоров’я в світі або ж дату створення першого міністерства здоров’я України в уряді гетьмана Павла Скоропадського. Цікавий збіг обставин – життєвий шлях Івана Горбачевського розпочався й завершився в травні, перше міністерство здоров’я України було створено також у травні.
Якої ж ви думки, шановні читачі?
Перший міністр охорони здоров’я у світі
«Влітку 1917 року в Австро-Угорській імперії було створено міністерство здоров’я. Воно спеціалізувалося винятково на охороні здоров’я й було першим в Європі та світі. Його засновником і першим міністром став великий український вчений Іван Горбачевський (з 20 липня 1917 р. – до кінця жовтня 1917 р.) За проєктом розбудови та програми дії цього міністерства пізніше розбудувалися міністерства здоров’я Англії, Франції та інших держав.
Життєвий шлях І.Я. Горбачевського починається із с. Зарубинці Збаразького району неподалік Тернополя, де 15 травня 1854 року він народився у сім’ї священника. Вчився у Тернопільській гімназії, тут виявив великий хист і любов до знань. У гімназії став членом нелегального гуртка «Громада», який мав за мету будити в народі національну свідомість. Цю ідею Горбачевський проніс усе своє життя та передав у спадок численним учням і послідовникам. Велика тяга до знань, внутрішній поклик працювати для визволення народу вказали йому дорогу до Відня, а відтак – до Праги. Закінчив медичний факультет Віденського університету.
З 1883 до 1917 року Горбачевський працює професором кафедри медичної хімії Чеського Карлового університету в Празі, очолює кафедри фармакології та фізіологічної хімії. 1902-1903 рр. стає ректором Чеського університету. Він був не лише великим українським патріотом, але й великим громадянином Чехії, брав участь у створенні пам’ятника великому борцю за волю Чехії – Яну Гусу. Монумент Гусу було доручено відкрити українцеві Івану Горбачевському.
Великий внесок він зробив в організацію та становлення Українського лікарського товариства, створеного на основі Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, його обрано першим почесним головою. 1919 року він стає професором кафедри хімії щойно створеного у Відні Українського вільного університету, 1921-го – професором, а з 1923 р. – ректором Українського вільного університету в Празі. З 1923 року одночасно викладає хімію в Українській господарській академії у Подебрадах.
Наукову працю розпочав у молодому віці. Перша публікація вийшла 1875 року. Його праці стосуються переважно органічної та фізіологічної хімії. Він одним з перших виділив амінокислоти, встановив, що вони є тими цеглинами, з яких побудовані білки, еластин. Уперше у світі синтезував (1882 р.) сечову кислоту із сечовини та амінокислоти гліцину. 1886 року опублікував працю про синтез креатину, відкрив фермент ксантиноксидазу (1889-1891 рр.). Праці Горбачевського започаткували вивчення метаболізму азотистих сполук і патології пуринового обміну, зокрема подагри. Низку праць вченого присвячено загальній хімії, гігієні, епідеміології. Іван Горбачевський – кандидат на Нобелівську премію з фізіології та медицини 1911 року.
Всеукраїнська АН у Києві (1925 р.) обрала його дійсним членом. Помер Іван Горбачевський 24 травня 1942 року на 88 році життя, похований у Празі.
Перше міністерство здоров’я України
3 травня 1918 року у складі уряду гетьмана Скоропадського було утворено міністерство народного здоров’я та опікування, яке очолив Всеволод Любинський. І лише в червні 1918 року було видано ленінський декрет про створення наркомату здоров’я рсфр, який очолив Микола Семашко.
Саме третьої неділі червня на честь ленінського декрету у срср на основі Указу президії верховної ради срср від 1 жовтня 1980 року було прийнято рішення відзначати День медичного працівника. В незалежній Україні цю дату святкування підтверджено згідно з Указом Президента України «Про день медичного працівника» від 3 червня 1994 р.
Тоді я на сторінках «Української медичної газети» висловив думку про недоречність відзначати День медичного працівника в Україні на честь ленінського декрету. 1995 року на першому з’їзді сімейних лікарів у Львові я виступив з пропозицією підтримати мою ініціативу. Цікаві думки з цього приводу були висловлені завідувачами управлінь охорони здоров’я. Наведу деякі з них. Завідувач з Миколаєва, зокрема, сказав: «… а что плохого Вам сделал ленинский декрет об образовании наркомздрава?», «…. В этот день хорошо жарить шашлики на природе», – додала його помічниця. Тернопільський завідувач, який згодом став міністром охорони здоров’я України, дипломатично ухилився від відповіді. Вінницький завідувач, навпаки, підтримав мою пропозицію, за що невдовзі мав неприємності від свого керівництва.
Завершую свою розповідь словами письменника та лікаря Антона Чехова: «Слід по краплині вичавлювати із себе раба». Ми, медичні працівники, досі його не вичавили в такому, здавалося б, питанні, як відзначення дати свого професійного свята. Будемо сподіватися, що з часом це настане. Олександр ГОЛЯЧЕНКО, професор ТНМУ».
Матеріал надав
Андрій ГОЛЯЧЕНКО,
професор ТНМУ