Декан фармфакультету Дмитро Коробко: «Дбаємо про високу якість освіти»

Двадцять років з часу заснування відзначає цього року фармацевтичний факультет нашого університету. Незважаючи на доволі молодий вік, він має власну славну історію, яскраву плеяду науковців і випускників, талановитих студентів. Факультет може пишатися високопрофесійним кадровим потенціалом, найсучаснішою матеріально-технічною базою, вагомим вкладом у науку та визнанням на вітчизняному й світовому ринку праці. Про історію створення фармацевтичного факультету, нинішнє життя, досягнення та успішні проєкти – у розмові з його деканом, доцентом Дмитром Коробком.

Дмитро КОРОБКО, декан фармацевтичного факультету, доцент

– Сьогоднішній вік факультету – двадцять років. Здається, не так вже й багато, але для ваших викладачів – це знаменна дата, до якої вони йшли через напружену працю, недоспані ночі й, поза сумнівом, вагомі досягнення. Розкажіть, Дмитре Борисовичу, як народжувався фармацевтичний факультет у ТНМУ?

– З погляду історії, це й справді небагато – лише два десятиліття. Але ми за цей час встигли чимало. Весь цей період відбувалося становлення, зростання нашого факультету. Часи його народження припали на кінець 1990-х, бо до цього, коли ще був СРСР, провізорів готували усього три факультети – в Запорізькому, Львівському медичних інститутах й Харківському фармацевтичному інституті. Коли Україна здобула незалежність, з’явився попит на контрактну форму навчання, бо це дозволяло закладам вищої освіти якось виживати. Відтак в українських ЗВО, де ніколи не готували провізорів, почали створювати фармацевтичні факультети. Відбувалася відповідна процедура ліцензування й МОЗ України схвалювало відкриття таких навчальних структур. За подібним принципом розпочали набір абітурієнтів у Вінницькому, Івано-Франківському медичних університетах. А згодом та сама ситуація трапилася й у нас. Щоправда, відмінною перевагою відкриття нового факультету в ТНМУ були правильно розставлені пріоритети, які полягали у виваженій кадровій політиці. Коли було прийнято це доленосне рішення, почали формувати кадровий потенціал і першою, кого запросили для організації нового університетського підрозділу, була Світлана Михайлівна Марчишин – фармацевт за освітою, тоді ще кандидат фармацевтичних наук, яка на той час працювала в педагогічному університеті. Власне, Світлана Михайлівна й готувала пакет документів для ліцензування. Відтак після проведення всіх організаційних процедур, 1 вересня 2000 року розпочався навчальний процес. Першого року набрали 70 студентів. Пригадую, що тоді в нас була започаткована й така цікава річ, як подвійне навчання, тобто студенти два роки заочно навчалися в тодішній ТДМА, а потім продовжували здобувати знання в Харківській фармацевтичній академії. Був і такий період в нашій історії, але швидко закінчився, і ми згодом відкрили свою повноцінну заочну форму. До речі, відразу два напрямки – фармацію та клінічну фармацію, а через рік Світлана Михайлівна запропонувала започаткувати напрямок парфумерно-косметичних засобів. Факультет тоді ще був цілком молодий, але ми відразу налаштували роботу за всіма канонами фармацевтичної науки та освіти. Набори на клінічну фармацію та технологію парфумерно-косметичних засобів були меншими, але все одно були часи, коли на клінфармації ми випускали понад 60 молодих спеціалістів. Хоча маємо визнати, великих випусків так і не досягли, а от на спеціальність «Фармація» в нас з року в рік набори зростали. Тоді керівництво університету вишукувало можливості залучати до роботи відомих вітчизняних фахівців фармацевтичного напрямку. Першим у факультетську викладацьку команду влився професор Тарас Андрійович Грошовий, якого запросили з «Галичфарму», з Харківського фармацевтичного університету прийшла світлої пам’яті Людмила Володимирівна Соколова. Мене покликали до Тернополя, коли я працював у Запорізькому державному медичному університеті. Лідія Петрівна Яворська та Володимир Іванович Гнідець були запрошені з Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького. Так формували кістяк викладацького колективу фармацевтичного спрямування. Керівництво університету розуміло, що потрібно залучати тих людей, які є профі в цій царині. Чому я так на цьому загострюю увагу, бо в інших навчальних закладах, до того ж – дуже поважних, на посадах деканів чи завідувачів кафедр і досі працюють люди з непрофільною освітою. Не сперечатимуся, можливо, вони чудові фахівці, відмінні організатори, але у своїй сфері. І ніколи не погоджуся з твердженням, що фармацевтичний факультет може очолювати, скажімо, клініцист, а не фармацевт. Тому на нашому факультеті ми були «заточені» на те, що маємо готувати провізорів: якісних, висококласних, і головне – сучасного рівня підготовки. Дуже нам у цьому сприяло тодішнє керівництво ТНМУ, все, що просили, було виконано й що важливо – у стислі терміни. Скажімо, вийшло з друку перше видання фармакопеї України, а ректорат уже домовився з Фармакопейним центром про те, щоб нам дозволили зробити ксерокс цього видання. Так 40 фармакопей потрапило в Тернопіль. В інших ЗВО такого зроблено не було. Нам усіляко сприяли, аби ми працювали в тому напрямку, що був суголосний розвитку фармацевтичної освіти. Другий важливий момент: керівництво вишу завжди підтримувало своїх випускників. Маю на увазі те, що половина наших нинішніх викладачів – це наші випускники різних років, які виконали магістерські роботи, кандидатські. Наголос ставили на власний кадровий потенціал. Більше того, наші випускники після закінчення пішли в інші університети й там під керівництвом наших викладачів здобули наукові ступені. Наші науковці нині є керівниками дисертаційних робіт і допомагають колегам з інших вишів України. Тому від часу заснування факультету та донині зберігся цей ланцюжок наступності поколінь, можливо, це пафосно звучить, але ми намагалися та створили власні традиції. Ми вирізняли кращих і робили все для того, щоб вони у нас залишилися, бо це особистості, яких ми виховали й яким не потрібно щось розказувати чи доводити, це наші однодумці, які мислять, працюють, діють в одному з нами ключі, враховуючи ті засади та постулати, на яких базуємо свою роботу.

– За двадцять років, певна річ, відбулося багато змін. Чого досягли в навчальному процесі, якою є концепція діяльності факультету?

– Наразі на фармацевтичному факультеті навчається понад 1000 осіб, більше 250 з них – це студенти денної форми навчання, а понад 700 навчається заочно. На денній формі навчання здійснюємо підготовку лише магістрів фармації, промислової фармації, а на заочній – взимку в нас відбудеться останній випуск спеціалістів. У подальшому продовжуватимемо готувати майбутніх магістрів фармації, промислової фармації. Щодо спеціальностей «Клінічна фармація» та «Технологія парфумерно-косметичних засобів», то наразі завершили випуск цих фахівців. Останніми роками потік абітурієнтів на дані спеціальності значно зменшився, отож не було сенсу розвивати цей напрямок, тим більше – з прийняттям законодавчих актів, багатьом ЗВО немедичного спрямування дозволили готувати таких спеціалістів, отож ми активніше просуваємо та працюємо над спеціалізацією «Фармація».

Утім, найцінніше досягнення нашого факультету – це, поза сумнівом, викладачі, науковці, люди, які своєю невтомною працею творили його славетну історію й сьогодення. За двадцять років нам вдалося створити потужну науково-педагогічну школу. Майже тридцять фахівців нашого факультету – кандидати фармацевтичних наук.

Одним з фундаторів фармацевтичної справи в Україні по праву можна вважати професора, доктора фармацевтичних наук Тараса Андрійовича Грошового, який очолює на нашому факультеті кафедру управління та економіки фармації з технологією ліків. Це відданий своїй справі науковець, який є вже частинкою історії та творцем сучасності факультету. Всі, хто працює на цій кафедрі, мають науковий ступінь, і що найважливіше – зі званням кандидата саме фармацевтичних наук. Певна частина дисертаційних робіт викладачів стосується питань технології та розробки відповідних лікарських форм, деякі викладачі захистили власні роботи за напрямком «управління та економіка» й продовжують наукові висліди в цьому руслі. Це суттєвий показник. Це дуже важливо, коли людина, яка викладає певну дисципліну має й дисертаційну роботу, й певні напрацювання саме в тій сфері, яка відповідає напрямку діяльності кафедри.

Перший декан фармацевтичного факультету та, по суті, його засновниця, професорка, доктор фармацевтичних наук, а нині завідувачка кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою Світлана Михайлівна Марчишин. Вона нині разом зі своїми однодумцями представляє його на вітчизняному освітньому просторі. І варто зазначити, доволі успішно. У Світлани Михайлівни понад двадцять виплеканих нею учнів-дисертантів, більшість з яких працює на цій кафедрі та є висококваліфікованими спеціалістами в галузі фармакогнозії.

Кафедру фармацевтичної хімії в нас очолює наймолодший доктор фармацевтичних наук Лілія Святославівна Логойда. Її ім’я нещодавно стало відомим не лише в науковому світі, а й прозвучало з високостей найпрестижнішого медичного конкурсу, де вона отримала відзнаку «Медаль Святого Пантелеймона» в номінації «За наукові розробки в медицині». Свою докторську дисертацію Лілія Святославівна захистила в 31 рік і, що важливо – у сфері фармацевтичної хімії, тобто тієї науки, яку вона зараз і викладає.

На кафедрі загальної хімії в нас навчають фармацевтичних дисциплін студентів усіх факультетів ТНМУ, це також доволі відповідальна ланка роботи. Призначаючи завідувача цієї кафедри, керівництво університету ставило за мету, аби до її стерна став кваліфікований фахівець саме в галузі хімії. Нині її очолює кандидат хімічних наук, доцент Григорій Ярославович Загричук, який викладає дисципліну «органічна хімія».

Особливу увагу хочу привернути до матеріально-технічного забезпечення факультету. З перших днів заснування й донині керівництво університету дбає про те, аби студенти навчалися в затишних аудиторіях і мали всі можливості займатися наукою. Пригадую, як 2014 року ми оновлювали свій навчальний корпус, починаючи з внутрішнього дворика та завершуючи найнепримітнішими куточками лабораторій. І нині кожен, хто побував на вулиці Руська, 36, не може не кинути поглядом на будівлю нашого корпусу, який з архітектурної пам’ятки перетворився у візитівку і нашого університету, і файного міста. Наповнили наш факультет не лише ззовні, але, як мовиться, й внутрішнім змістом – усією необхідною апаратурою для лабораторій, технічними ресурсами, реактивами, витратними матеріалами. Керівництво вишу в усі часи забезпечувало нас повною мірою, бо від цього залежить якість навчального процесу. Скажімо, коли на кафедрі фармакогнозії виникла потреба в роторному випарювачі, керівництво університету придбало цей прилад. Науковці кафедри, аспіранти, пошукачі мають тепер можливість у своїх стінах проводити дослідження, не витрачаючи час на пошуки обладнання. На кафедру фармацевтичної хімії придбали нещодавно спектофотоментр японського виробництва вартістю майже 380 тисяч гривень, бо мали потребу в проведенні якісних досліджень на сучасному обладнанні. На цьому обладнанні зараз вже працюють науковці кафедри. Створюючи можливості нашим вченим для наукового зросту, й результати маємо чудові – публікації в престижних виданнях і також й у тих, які індексуються базою даних Scopus та Web of Science. От і виходить, що у теперішньому науковому світі без сучасного обладнання не обійтися, бо, власне, в практичних дослідженнях й відкривається науковий пошук, новизна та затребуваність наукових ідей. Правильність такої стратегії підтверджують і десятки патентів на винаходи, понад тридцять патентів на корисні моделі, монографії та авторства в написанні національних підручників, а кількість публікацій у всеукраїнських і регіональних професійних виданнях іде на сотні.

– Щорічно скарбничка наукових здобутків студентів фармацевтичного факультету та їх наукових керівників поповнюється дипломами й грамотами на студентських олімпіадах. Як вам вдалося досягти таких результатів?

– Якщо повернутися спогадами в історію нашого факультету, то старт у цій справі дала участь у першій олімпіаді за спеціальністю «Фармація», яка не була предметною, це вже останніми роками почали їх розмежовувати, а раніше вона вбирала в себе всі профільні дисципліни. І ось ми 2004 року розпочали делегувати студентів на ці олімпіади. Першим був майданчик Львівського медичного університету, де відбувалися ці змагання, кілька років поспіль. Тоді наші студенти здобули призове місце в певній дисципліні, здається, з аптечної технології ліків. Вже з другого візиту привезли два призи – з технології, аптечної та промислової й дуже пам’ятне третє місце, яке зайняв нині вже випускник Андрій Гінка в особистому заліку, тобто став третім в Україні. Згодом олімпіади перебралися до Харкова, і там наші студенти займали призові місця в особистому заліку. 2011- 2012 років мали за честь приймати учасників Всеукраїнської олімпіади за спеціальністю «Фармація» в нашому університеті, ми стали єдиним, не брендовим ЗВО, якому доручили таку відповідальну місію. Цікаво, що впродовж цих двох років наші студенти ставали переможцями, ми мали перші місця в особистому заліку, а відтак – і переможців у командному заліку. Згодом олімпіада переїхала до Запоріжжя, а потім перебралася знову до Львова й нижче 5 чи 7 місця в особистому заліку представники нашого факультету ніколи не спускалися. Завжди утримували доволі високі позиції, це означало, що ми завоювали, точніше, заробили авторитет, пошанівок наших колег, що для нас доволі значимо.

– Мовлячи про здобутки ваших студентів, варто, напевно, розповісти й про здобутки ваших випускників…

– Тішуся, що вони стали висококласними фахівцями, досягли професійних висот не лише в нас на Батьківщині, але й отримали визнання в зарубіжному світі фармацевтики. Пригадалося, як за сприяння доцентки Лідії Петрівни Яворської наша випускниця Оксана Швидків, яка вже тоді працювала на одному з тернопільських фармпідприємств, поїхала на стажування до Ірландії, а згодом захистила дисертацію та отримала PhD- статус в Євросоюзі. Нині вона працює на менеджерській посаді фармпідприємства, що належить до відомого в Німеччині та Європі концерну Menarini. І таких випадків, коли наші випускники захищають наукові роботи за кордоном, нострифікують дипломи, публікуються у відомих зарубіжних виданнях, досягають наукового визнання, чимало. Тобто вони є цілком конкурентноспроможними на світовому ринку праці. Знаєте, намагаємося так виховувати наших студентів, аби вони були адаптовані до сучасного фармацевтичного світу. А його кейс останніми роками став доволі наповненим, значно оновилася й сама постать аптекаря, який нині вже не просто провізор, а фармацевт у дещо вищому вимірі цієї спеціальності. Тому я часто повторюю їм, що класичний постулат радянських часів « фармація – це аптека» вже давно канув у Лету. І хоча аптека й надалі залишається колискою фармацевтичного простору, але нині з’явилися нові можливості – працювати не лише в аптечних установах, але й в інших закладах фармацевтичної сфери. І наші випускники там працюють, до прикладу, в Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Тернопільській області, медичними представниками обласного, регіонального рівня, серед наших випускників багато топ-менеджерів провідних фармацевтичних компаній. Нещодавно мав зустріч з нашими випускниками, один з яких – керівник зі стратегічного розвитку однієї з провідних зарубіжних компаній, інший заступник голови представництва «Юрія-фарм» у Київській області. Продакт-менеджер відомої вітчизняної фармацевтичної марки «Фармак» також наш випускник. Не слід забувати й тих наших вихованців, які працюють у виробничій фармації, зокрема, на підприємствах «Тернофарм», «Артеріум», «Київмедпрепарат», у відділах розробки лікарських засобів та інших. Тішить, що вони не забувають альма-матер, приїздять до своїх наставників, телефонують, діляться успіхами, розповідають про світ, фармацевтичні новини. Це нас надихає, бо не розривається той ланцюжок наступності поколінь випускників, а, навпаки, все міцнішає. За двадцять років ми випустили не одну тисячу спеціалістів. І яких успіхів вони досягнули!

Зараз відновлюємо давнішню традицію, коли студенти працювали в аптеках. Знаєте, вони із задоволенням туди ідуть після занять чи на канікулах. Це і є один з елементів виховного процесу, зокрема, впровадженої у нас багато років тому Z-системи навчання, коли студентові не потрібно «розжовувати теорію», бо він це вже побачив на практиці. Навіть дискусія чи розмова з викладачем за таких умов відбувається вже на значно вищому рівні.

– Ювілей – це своєрідний старт для нових досягнень, успіхів. Що нині у ваших планах?

– Маємо чимало задумів, хочемо щоб наш факультет дедалі більше набував рис європейськості. Щоправда, деякі наші плани «відкорегувала» пандемія ковіду-19. Тому змушені були освоїти ази дистанційного навчання, і студенти другого та п’ятого курсів вчитимуться наразі за цією формою. Зазнала змін і платформа, на якій здійснюватиметься тепер підготовка, тісніше відбуватиметься спілкування викладача зі студентом, університет наразі вдосконалює ці програми й ми активно долучаємося. Звичайно, намагатимемося, щоб студенти, незважаючи на дистанційну форму подачі матеріалу, все-таки якомога більше опанували практичними навичками. Мовлячи про майбутнє факультету, основне наше завдання на наступний рік – пройти акредитацію магістратури. Днями відбулася акредитація PhD – це програма підготовки докторів філософії з фармації, гарантом цієї освітньої програми виступила професорка Світлана Михайлівна Марчишин, вона в онлайн-режимі спілкувалася з членами експертної комісії. А нас це чекає впродовж цього навчального року, ми вже подали заявку й зараз на етапі підготовки. Це для нас першочергове завдання, бо, пройшовши акредитацію, дамо можливість отримати дипломи першим магістрам і забезпечимо можливість отримання цього диплома наступним випускникам. Продовжуватимемо роботу викладачів і студентів за певними науковими напрямками, не можемо зупинятися на досягнутому, маємо розвивати наукові програми, залучати новітні технології в навчальний процес. На меті також удосконалення й модернізація матеріальної бази. На початку цього року відкрили технологічну лабораторію, яку й надалі насичуватимемо сучасним обладнанням. Коли в нас буде фармакогностичний, аналітичний, технологічний та організаційний блок, зможемо в реальному часі продемонструвати студентові всі етапи – від зародження ідеї фармапрепарату до його виходу у світ. Це дозволить створити найкращі умови для практичної підготовки фармацевтів у нашому університеті, здатних ефективно навчатися та плідно працювати задля престижу української вищої фармацевтичної школи у світовому медичному просторі.

Лариса ЛУКАЩУК