Доцентка кафедри педіатрії №2 Вікторія Фурдела навчає іноземних студентів та опікується в Тернопільській області дітками, хворими на цукровий діабет. Нині вона очолює штаб з надання допомоги хворим на цю недугу.
«Дуже добре пригадую перший день великої війни – 24 лютого. В мене якраз було заняття в іноземних студентів. Відбувалося воно в онлайн-режимі, бо багато студентів у той час через тривожні новини покинули Україну, але також чимало ще залишалося в Тернополі. Неможливо було думати про щось інше, бо всі переживали, читали новини. Ті студенти, які не встигли виїхати, просили їх відпустити, щоб вони могли владнати власні справи та їхати до кордону для евакуації.
Пізніше прийшло розуміння того, що сидіти та нічого не робити – не вихід з ситуації. Бездіяльність і читання новин призводило до важкого психологічного стану. Я вирішила зайнятися активною діяльністю, щоб відволікти свою увагу від новин і бути корисною. Оскільки працюю з дітьми з цукровим діабетом, то отримала багато звернень від батьків, які не могли знайти інсуліну в аптеках», – розповідає Вікторія Богданівна.
Упродовж тижня їй вдалося зініціювати гуманітарну допомогу для хворих на цукровий діабет. Насамперед вона написала тим студентам, які вже повернулися додому, а саме полякам. Вікторія Фурдела звернулася до майбутніх медиків 4-6 курсів, щоб вони на місцях зібрали допомогу для діток з цукровим діабетом.
«Усі вони мали практичні заняття та практику в школі цукрового діабету, якою я опікуюся. Вони добре орієнтувалися в цій темі та потребах хворих. Коли я звернулася, то була приємно здивована, як активно відгукнулися студенти. Найбільший вантаж передав Пьотр Островський, який є нашим випускником. Зараз він проходить резидентуру в лікарні міста Щецін. Пьотр налагодив контакт з головою Щецинсько-Староградської громади українців у Польщі Іваном Сирником. Спільними зусиллями вдалося зібрати необхідну допомогу для військових і для діток. Саме тоді ми отримали найбільшу партію інсуліну. Приємно, що представники цього осередку оплатили доправлення вантажу до дверей нашого університету.
Я була втішена цій допомозі, але постало питання приміщення та зберігання. Тоді я звернулася до проректора з науково-педагогічної та лікувальної роботи Степана Запорожана, щоб створили умови для діяльності. На кафедрі медичної біохімії нам виділили навчальний клас, поставили два холодильники. Це все було зорганізовано дуже швидко. До роботи долучилися активні матусі дітей хворих на ЦД з ГО «Діа-ДІМ» Тернопіль Наталія Сапсай, Ірина Горошко, Алла Подоляк, і штаб допомоги хворим на цукровий діабет запрацював», – додає Вікторія Фурдела.
Почала надходити допомога від інших студентів. Зокрема, до доброї справи долучилися Юстина Охал та Аркадіуш Лесняк-Мочук, Мацей Мечніковський, Войтек Вавчик, Хуберт Мікоша. Сестри Дагмара-Єва та Патріція-Діана Мруз разом зі студентським активом з м. Ополе (Польща) з IFMSA-Poland Opole Local Comittee зорганізували збір понад 10 пакунків допомоги для наших інсулінозалежних пацієнтів, ліків для новонароджених і засобів медичного призначення для військових.
Допомагати зголосилася також Світлана Дуда з Італії, уродженка Тернопільської області, яка свого часу захворіла на цукровий діабет. Вона впродовж 25 років живе в цій країні й добре розуміє потреби дітей з цукровим діабетом. Від початку війни Світлана з волонтерським центром DeeBee Italia та Gruppo Farmacie IGEA SRL передали понад 300 кілограмів медичних засобів для пацієнтів з діабетом (інсуліни, глюкометри, тест-смужки, інсулінові ручки та голки до них, ланцети тощо). Частину передач з перев’язувальним матеріалом, турнікетами, антибіотиками, знеболювальними, левотироксином, медикаментамии невідкладної терапії, термоковдрами та іншими медичними засобами неодноразово передавали у волонтерський центр в університеті, що забезпечує допомогою воїнів на передовій та військових шпиталів.
«Ця жінка й до війни допомагала нам, а з початком повномасштабного вторгнення організувала громаду Рима. Кожного тижня вона надсилала нам декілька ящиків ліків і засобів медичного призначення. У посилках було все потрібне не лише для діабетиків, а й турнікети, перев’язувальні матеріали, термоковдри. Коли запрацював штаб діабетичної допомоги, то батьки маленьких пацієнтів самі зголосилися допомагати мені. Ми донині отримуємо допомогу й відразу роздаємо. За цей період кількасот дітей Тернопільської області та ще стільки у всій Україні отримали від нас допомогу з рук в руки або поштою. Багато внутрішньо переміщених осіб скористалися допомогою штабу, отримавши в нас інсуліни, смужки, глюкометри та інше.
Допомагали не лише наші студенти, відгукнулися також мої закордонні друзі та колеги й почали надходити нам передачі від благодійних організацій з Польщі: Fundacja Dla Dzieci z Cukrzyc№ та Nakarm Cukrzyka, з Чехії: DIA maminky a nej tatнnkovй – DIAMANT та України: благодійний фонд «Допомога учасникам АТО Тернопілля».
Ми й досі отримуємо прохання та звернення про допомогу. Телефон постійно «гарячий». Коли запрацював штаб, то прийшло розуміння, що виконую власну місію та допомагаю своїй країні, пацієнтам, армії. Я відчуваю свою причетність до чогось важливого – і це допомогло впоратися із шаленим стресом. Поступово ситуація в Тернополі налагодилася, але перший місяць війни був шоковим для людей, для медицини, була зламана логістика, постачання. Відповідно наші доброчинці допомогли впоратися з проблемою, за що їм дуже вдячні», – каже Вікторія Фурдела.
Звичайно, доки триватиме війна й доброчинці зможуть нас підтримати, допомога хворим на цукровий діабет надходитиме до родин, що її найбільше потребують.
Яніна ЧАЙКІВСЬКА.
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА