Відмова від медичного втручання: баланс права пацієнта та обов’язку лікаря рятувати життя

Рубрику веде

Наталя КАЛИНЮК,

доцентка кафедри педагогіки вищої школи та суспільних дисциплін Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, кандидатка юридичних наук, адвокатка, членкиня Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатури України

У правовідносинах, що виникають між лікарем і пацієнтом може мати місце дисбаланс прав пацієнта та обов’язку лікаря. Непоодинокими в медичній практиці є випадки, коли пацієнт бажає відмовитися від медичного втручання, адже останнє є елементом свободи людини при здійсненні вибору щодо надання інформованої згоди на медичне втручання чи відмову від лікування. Водночас лікар, покликанням якого є збереження життя людини, досить часто завдяки відмові пацієнта від медичного втручання може опинятися на роздоріжжі: або поважати право пацієнта щодо відмови або ж рятувати його життя незалежно від його згоди.

Досліджуючи ці аспекти, насамперед необхідно виходити з критеріїв повноліття та дієздатності особи. Адже лише повнолітня особа, яка має повну цивільну дієздатність, спроможна розуміти, усвідомлювати, аргументувати та визначатися зі своїм вибором. Відповідно до ч. 4 ст. 284 Цивільного кодексу України, повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. У ч. 4 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачено, що пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності й усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Оскільки норми Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» є спеціальними, то відповідно, їх і треба застосовувати при розгляді питання відмови від медичного втручання. Це дає підстави стверджувати, що в Україні відмовитися від медичного втручання мають право і неповнолітні особи, які набули повну цивільну дієздатність до досягнення повноліття (наприклад, особа, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором; неповнолітня особа, яка записана матір’ю або батьком дитини; особа, яка досягла шістнадцяти років та яка бажає провадити підприємницьку діяльність; особа, яка досягла повноліття, у разі реєстрації шлюбу).

Право пацієнта відмовитися від медичного втручання має у своїй основі первинний принцип особистої автономії. Принцип особистої автономії гарантує особі право ухвалювати рішення відповідно до його особистих поглядів і цінностей. При цьому ні лікар, ні інші особи можуть не погоджуватися з цією позицією та вважати її нераціональною або ж недалекоглядною. Свобода вибору, яка гарантована повнолітньому, дієздатному пацієнту між наданням згоди чи відмовою на медичне втручання, є фундаментальними складовими життя. Ст. 26 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенції про права людини та біомедицину (4 квітня 1997 р.) не дозволяє накладати жодних обмежень щодо здійснення прав і положень про захист, гарантованих Конвенцією, крім тих, що передбачені законом або є необхідними в демократичному суспільстві. Необхідність у демократичному суспільстві характеризується відповідністю нагальній соціальній потребі та пропорційністю досягнутій легітимній меті, причому причини повинні бути актуальними та вичерпними (наприклад, примусова вакцинація в період епідемії, що проводиться в інтересах громадської безпеки, захисту здоров’я населення тощо) (Рішення ЄСПЛ у справі «Релігійна громада Свідки Єгови м. Москва та інші проти РФ», 2010).

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод у п. 1 ст. 8 закріплює право кожного на повагу до свого приватного та сімейного життя. Це положення дає підстави стверджувати, що відмова від медичного втручання, якщо ж вона надається психічно здоровою особою, може призвести й до летального завершення, однак нав’язування лікарем лікування без згоди цієї особи, навіть якщо лікар і діє відповідно до свого обов’язку рятувати життя, є нехтуванням фізичною недоторканністю цього пацієнта та порушує вищезазначене його право. Відмова від лікування повинна надходити від особи, яка здатна ухвалювати рішення. Адже, наприклад, неповнолітні особи або ж повнолітні особи, які мають психічні захворювання, не можуть самостійно приймати таке рішення. Лікар перед прийняттям від пацієнта відмови від медичного втручання в силу його обов’язку рятувати життя зобов’язаний встановити, чи його пацієнт дієздатний (управомочений) ухвалити усвідомлене рішення щодо лікування (Рішення ЄСПЛ у справі «Арская проти України», 2013).

Законні представники або уповноважена особи чи представник органів влади має право прийняти рішення про відмову від медичного втручання щодо особи, яка не може самостійно надати цю згоду, але лише дотримуючись певних правил. Насамперед законні представники повинні отримати достовірну інформацію про наслідки та можливі ризики такого втручання. Як особа з повною дієздатністю, так і законний представник особи, яка не може самостійно надавати згоду, мають право відмовитися від наданої раніше згоди. Водночас слід наголосити, що Україна ще не ратифікувала Конвенцію про права людини та біомедицину (1997) й, відповідно, попередні директиви чи прижиттєві волевиявлення не враховує лікар під час надання медичної допомоги особі, яка перебуває у стані неспроможності висловити свої побажання та потребує невідкладної медичної допомоги. При цьому у ч. 5 ст. 284 Цивільного кодексу передбачено, що в невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» вказує на підставу для здійснення медичного втручання без згоди як наявність ознак прямої загрози життю пацієнта і/або неможливість отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання компетентної особи. Таким чином, у національному законодавстві України передбачено прямий обов’язок лікаря рятувати життя, якщо є пряма загроза життю пацієнта і лікар, з об’єктивних причин, не може отримати об’єктивної інформованої згоди або ж відмови від медичного втручання (Зразок інформованої добровільної відмови пацієнта від медичного втручання додається).

 

Додаток № _____ до медичної карти

стаціонарного (амбулаторного) хворого № _______

 

Інформована добровільна відмова пацієнта від медичного втручання

 

Прізвище, ім’я, по батькові пацієнта___________________________________________________

Заклад охорони здоров’я _____________________________________________________________

відділення__________________________________________________________________________

Дата народження «_____» __________________року.

Я, __________________________________________, відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції

(прізвище, ім’я, по батькові)

України, п. 2 ст. 285 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про інформацію», п. «е» ст. 6, ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я, Рішення Конституційного Суду України (справа К. Устименка) від 30.10.1997 р., отримав(ла) правдиву і об’єктивну інформацію про: запропоноване медичне втручання; його мету (причини); тип і характер; поточні ризики та користь; прогноз запропонованих маніпуляцій та можливих ускладнень й побічних ефектів; альтернативи пропонованим процедурам; право на отримання висновку від іншого спеціаліста. Обсяг наданої мені інформації вважаю достатнім та достовірним.

            Відповідно до п.4 ст. 284 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я, я, ______________________________________________________

                                                                                                (прізвище, ім’я, по батькові)

усвідомлюючи значення своїх дій і керуючи ними, відмовляюсь від медичного втручання, а саме: ___________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ .

            Мені особисто була надана інформація про стан мого здоров’я, у тому числі про діагноз, особливості перебігу мого захворювання і результати обстеження; прогноз можливого розвитку захворювання, зокрема про наявність ризику для життя і здоров’я.

            Я поінформований(а), що відмова від запропонованого медичного втручання може призвести до тяжких для мене наслідків, незважаючи на проведення наступних лікувальних, діагностичних чи профілактичних заходів.

            Я усвідомлюю та повідомляю, що відмова від запропонованого медичного втручання не означає відмову від лікування взагалі і погоджуюся на інші, прийнятні для мене як пацієнта методи лікування.

            Я ознайомлений(а) з усіма пунктами цього документа і погоджуюсь з ними. Підписуючи цей документ, я відмовляюся від запропонованого мені медичного втручання і прошу лікуючого лікаря і весь медичний персонал закладу охорони здоров’я про повагу до такого способу реалізації конституційного права на особисту недоторканність та наступного уточнення індивідуального Плану лікування пацієнта.

 

«__»____ 20__ р.                               _________                             _______________

(дата підписання документа)          (підпис)                                                             (П.І.П.)

 

З інформованою добровільної відмовою пацієнта від медичного втручання ознайомлений:

           

Лікуючий лікар                                 _________                             _______________

                                               (підпис)                                                        (П.І.П.)

 

«__»____ 20__ р.