Два роки тому в Тернопільській лікарні швидкої допомоги запрацювало сучасне, оснащене найновішою апаратурою відділення гемодіалізу. Вісім апаратів штучної нирки не втомлюються працювати й нині рятують пацієнтів нашої громади, в яких власні органи, на жаль, вже втратили ці функції.
Ниркова патологія набирає дедалі більше обертів. Тому відкриття такого відділення на теренах міста було чи не рятівною соломинкою для людей з хронічною нирковою недостатністю – мешканців Тернопільської громади.
Працює відділення у три зміни – з восьмої до 22 години . Наразі тут є змога приймати тридцять хворих. Нове відділення має «на озброєнні» вісім апаратів, німецької фірми Бібраун, з них сім – із серії Dialog+, а один – Dialog IQ для проведення процедури згідно з міжнародними стандартами. Тут подбали також про сучасну систему очищення води та підготовки її до діалізу. Адже належне очищення води є не лише запорукою безпечності процедури, але й суттєво впливає на якість та тривалість життя пацієнтів.
Сучасні апарати, багатоступенева очистка води та кваліфікований медичний контроль і супровід сприяють тому, що пацієнти після проведеної процедури почувають себе добре, можуть користуватися громадським транспортом, відвідувати місце праці, займатися звичними побутовими справами, жити повноцінним життям з незначною кількістю обмежень.
Наразі у відділенні обслуговують мешканців Тернопільської громади, але є й внутрішньо переміщенні особи. Зараз це шість осіб із Луганської, Донецької та Миколаївської областей, які перебувають у діалізному центрі понад рік. Лікарі кажуть, що вже пристосувалися до роботи в умовах воєнного часу й працюють практично з перших днів повномасштабного вторгнення. Всі пацієнти відділення потрапили сюди з діагнозом «термінальна стадія ниркової недостатності». Зазвичай це ті, хто проходив цю процедуру в інших медичних закладах, але є й такі, які вже тут розпочали первинний діаліз. Цих недужих скеровують сюди з ВАІТу або ж стаціонарного терапевтичного відділення, де вони перебували на лікуванні, є й такі, які ургентно шпиталізовані.
Очолила відділення гемодіалізу Ольга Нюнькіна. Десять років вона набувала досвіду в терапевтичній галузі. Робота терапевтки їй дуже подобалася, але службове підвищення дало змогу розкрити свій професійний потенціал, удосконалити та набути нові навички, та й, зрештою, в новому вимірі зреалізувати фахову мрію – допомагати людям. «Не гадала стати нефрологом, але коли занурилася в цю сферу, то зрозуміла, що це цікава наука, яка останніми роками активно розвивається, – розповідає очільниця відділення. – 2020 року пройшла спеціалізацію за цим напрямком. Практичний досвід здобувала на базі Київського міського центру нефрології та діалізу. Тут навчалася чи не вся наша команда».
У складі відділення троє лікарів – два нефрологи, лікар-анестезіолог, який, до слова, зараз надає допомогу нашим військовим на передовій, чотири кваліфіковані медсестри. Є два інженери, які стежать за тим, аби водоочисна система та апарати злагоджено працювали – проходили вчасно техогляди, заміну фільтрів, калібрування апаратів для максимально точних даних і високоефективного діалізу. Три молодші медсестри надають сервісні послуги та допомагають у догляді пацієнтів.
«У кожного з наших пацієнтів – особливий діагноз та своя історія хвороби, яка змінює й переформатовує все їхнє життя, – ділиться думками Ольга Нюнькіна. – Тому, крім цієї життєво необхідної процедури, для них як повітря потрібне добре слово. І повірте, не так легко знайти ті влучні слова, які б допомогли людині піднятися над недугою. Тому й для нас ця робота дуже важка психологічно».
Пацієнти, які вперше приходять сюди, вважають, що з діалізом життя вже закінчилося, лікарі ж мають їх переконати, що насправді воно продовжується, хіба в дещо іншому руслі. Тут їх вчать адаптуватися в нових умовах, розповідають, як подолати цей психологічний бар’єр. Більшість пацієнтів стоїть на листку очікування в Львівському центрі трансплантології. Пацієнтів, які приходять вперше, ознайомлюють з процедурою трансплантації, мовлять про всі ризики та переваги. Так, в Україні щороку трансплантації нирки потребує 2,5 тисяч громадян, але нині в усіх центрах трансплантології країни і виконують значну кількість пересадок.
Крига нарешті скресла й є надія, що й пацієнти відділення гемодіалізу Тернопільської лікарні швидкої допомоги потраплять до числа тих, кому трансплантують нову нирку. Про це тут щоразу нагадують своїм відвідувачам.
«Недуга об’єднала всіх нас в одну велику родину й тому, як у великій сім’ї, ми радіємо разом, сумуємо, ділимо навпіл наші тривоги. Але як лікарі ми маємо бути сильними, щоб вселяти надію недужим і вірити, що найголовніша основа ліків – це любов», – каже завідувачка Ольга Нюнькіна.
Коментар
Директор Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги Ярослав ЧАЙКІВСЬКИЙ:
«В умовах тотальної комерціалізації медицини створення гемодіалізного відділення, на перший погляд, видається не цілком «правильним» вибором, бо ми витрачаємо всі кошти, які нам надає Національна служба здоров’я на цей вид допомоги, практично нічого не залишаючи в лікарняній скарбниці. Це не той випадок, коли щось можна відкласти на розвиток, придбання обладнання чи інші потреби, позаяк «гемодіаліз» є доволі затратною медичною послугою. Забезпечуємо витратні матеріали для цієї процедури, закуповуємо препарати на симптоматичну терапію, бо це доволі важкі пацієнти, й у «сухому» залишку, по суті, нічого не залишається. Але ми свідомо відкривали це відділення, не розглядаючи гемодіаліз, «як дуже дорогий вид лікування» чи ж бізнес, на якому можна заробляти кошти, а метод, який дає змогу зберігати людям життя.
Не для всіх тернополян був можливий доступ до цієї процедури, а кількість мешканців міста з хронічною нирковою недостатністю доволі значна. І коли міський голова звернувся до нас з пропозицією вивчити цю потребу та знайти можливість для жителів громади з цією патологією отримувати нирковозамісну терапію, то ми охоче погодилися. Відтак стали єдиними з міських лікувальних закладів Тернополя, де його мешканці можуть отримати процедуру гемодіалізу належної якості. Тепер пишаємося своїм відділенням, бо тут і сучасний ремонт, який провели за кошти скарбниці громади та власного бюджету, й сучасні діалізні машини 2020 року виготовлення. З часу створення нового медичного підрозділу, певна річ, розширився й контингент пацієнтів – це і пацієнти з різних куточків області, внутрішньо переміщені особи, але майже 70 відсотків відвідувачів, це все-таки мешканці Тернопільської громади».
Лариса ЛУКАЩУК
Світлина Миколи ВАСИЛЕЧКА