Заходи від ТНМУ для громадської організації «Центр «Мій світ»
Джаз, весна та поезія, а ще – тепло сердець наповнили затишну читальну залу бібліотеки ТНМУ, що зібрала шанувальників музики й віршованого слова.
«Весна – особлива пора року. Вона здебільшого настає тоді, коли хоче. Поступається зимі, коли хоче. Повертається назад, коли хоче. І завжди впевнено робить те, що вважає за потрібне. Вона – спонтанна та завзята. Вільна у власних діях: і погодних, і настроєвих. Саме тому їй багато в чому відповідає джаз – музика, яка за своїм духом реалістична та чесна й водночас чуттєва та настроєва. Музика, яка спонукає нас усіх глибше відчувати, жити більш повно. І, напевно, цим джаз схожий з поезією, яка так само наполегливо переконує нас, що в житті є місце почуттям, емоціям, спонтанності та змінам», – розпочала зустріч авторка віршів, що в її власному виконанні лунали впродовж дійства, й ведуча концерту Олена Лайко.
Весна і сніг – поняття несумісні,
Хоча все так відносно в порах року…
Коли ж від сталих берегів життя відносить
І кидає безжально в різні боки,
Сніг в березні сприймається нормально,
Як просто опади з дощем наперемішку.
З таким пейзажем так доречна кава
Й зішкрябана з капоту мокра сніжка.
У концертній програмі, присвяченій джазу, мов найвишуканіше мереживо, гармонійно перепліталися ліричні рядки Олени Лайко та відомі джазові композиції у виконанні Муніципального Галицького камерного оркестру під керівництвом Андрія Аркуші.
Година поетично-джазового спілкування подарувала присутнім безмір естетичної насолоди та чудового настрою. Того вечора на концерт завітали не лише студенти й викладачі нашого університету, а й підопічні громадської організації «Центр «Мій світ». Їм творча зустріч принесла особливо неповторні та незабутні емоції.
З громадською організацію «Центр «Мій світ» ТНМУ співпрацює вже певний період. Під опікою цього об’єднання перебувають 15 осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Вони потребують постійного нагляду з боку інших людей, зазвичай своїх рідних, а також співучасті довколишніх – саме це найбільше й додає їм життєвої сили. Торік Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського організував для підопічних ГО «Центр «Мій світ» відпочинок та оздоровлення на базі навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина». Вони та їхні опікуни мали можливість відвідати тренінги з першої допомоги, лекції на тему «Здоров’я», майстер-класи з арт-терапії, музикотерапії та лікувального масажу. Голова організації Марія Пишко зауважує, що відпочинок у «Червоній калині» її діти з яскравими емоціями згадують й досі. Так лагідно вона завжди називає всіх своїх підопічних, хоча їм від 25 до 54 років. Адже вони справді немов діти – щирі, відкриті й сонячні.
Уже цьогоріч цікаве дійство з нагоди відзначення Дня людей з синдромом Дауна для ГО «Центр «Мій світ» підготували працівники центру виховної роботи та культурного розвитку ТНМУ, доцентки Марта Руденко й Галина Габор, а також студенти-волонтери медичного факультету Світлана Лобазова, Ольга Половчук, Софія Задорожна, Артем Бойцун, Богдана Довгалюк, Вікторія Рябко й Світлана Товтин.
«Ці світлі люди так потребують спілкування, уваги, душевного тепла й чиєїсь сонячної усмішки у відповідь! – наголошує керівниця центру виховної роботи та культурного розвитку Марта Руденко. – Під час заходу гості, викладачі та студенти познайомилися, провели майстер-клас з виготовлення янголів-оберегів для військових. Яскраві кольори тканин, стрічок дуже захопили та надихнули всіх учасників дійства, нагадали, що ми всі кожним своїм благодійним вчинком наближаємо Перемогу. Чудове музичне свято для наших гостей організували учасники «Творчого колективу ТНМУ» під керівництвом Світлани Лобазової. Діти із захопленням підспівували та пританцьовували. Прості рухи легко їм вдавалися та дуже сподобалися. Вдячна нашим творчим студентам-волонтерам, які зуміли організувати відповідну програму, що задовольнила потреби підопічних ГО «Центр «Мій світ».
І ось чергова тепла зустріч у медичному університеті – запрошення на концерт від Муніципального Галицького камерного оркестру. Відразу після нього відбувся ще один захід – виготовлення прикраси до великоднього кошика. Майстер-клас з витинкарства провела умілиця з Тернополя Галина Дудар. Пані Галина – учасниця всеукраїнських конкурсів, обласних виставок майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Її роботи зберігаються в Національному музеї Литви, Національному музеї народного мистецтва в Польщі, приватних колекціях у Німеччині й, звичайно, у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею. Перший досвід співпраці з ТНМУ Галина Дудар мала торік у червні. Тоді вона розповідала про витинанки та ділилася власним умінням з внутрішньо переміщеними особами, які перебували в доволі важкому психологічному стані, адже саме в той час їхні рідні міста залишалися під страшним натиском російських військ. «Мені назавжди закарбується в пам’яті та зустріч, – зізнається пані Галина. – Я запропонувала витинати невеличкий оберіг. Люди зосередилися над ним, я ж спостерігала, як у процесі творення світліли їхні обличчя. З тієї зустрічі всі пішли окрилені. Як, власне, і тепер. Мистецтво справді здатне зцілювати!».
Провести майстер-клас для підопічних ГО «Центр «Мій світ» Галині Дудар було не складно, позаяк вона вже мала чималий досвід творчої роботи як із зовсім маленькими «сонячними» дітками, так і зі старшими в «Карітасі», при церкві, в реабілітаційному центрі, куди її не раз запрошували. Педагогиня за фахом і з вагомим досвідом, вона швидко знаходить до них підхід. «Ці люди дуже відкриті, хочуть спілкування, мені з ними комфортно й легко, – каже пані Галина. – Вони такі дорослі діти – світлі та щирі. Вирізають пташку, малюють їй очка – й у них самих очі світяться радістю. Вони так уміють тішитися! Від проведення цього майстер-класу і я отримала задоволення, і вони. Сто відсотків позитиву!».
Громадська організація «Центр «Мій світ» утворилася два роки тому. Її основна мета – щоб її підопічні (серед яких не лише особи із синдромом Дауна, а й з епілепсією та з хворобою Паркінсона) якомога краще адаптувалися та соціалізувалися у суспільстві, тому такі зустрічі для них надзвичайно важливі. «Що найбільше потрібно таким дітям? Спілкування, – наголошує голова організації Марія Пишко. – Не будемо говорити про лікування, бо про нього, звичайно, дбає кожна мама, а от забезпечити спілкування значно важче. Проте зустрічі, різноманітні майстер-класи, поїздки також мають величезний лікувальний ефект. Чим більше таких заходів – тим мої діти більше розвиваються. Особливо люблять спілкуватися з людьми, яких ще не знають. Кожна нова зустріч – новий виток в їхньому розвитку. Зараз же, в час війни, в них дуже великий стрес, діти почали багато плакати, не знають, що з ними коїться та як їм поводитися. А під час таких зустрічей вони відволікаються й, повірте, стають здоровішими».
Пані Марія додає, що від концерту та майстер-класу з витинкарства вони з донькою отримали чудові враження та безліч емоцій. «Моя донька Соломійка дуже любить і співати, і танцювати, – з усмішкою каже Марія Пишко. – Коли вона ще відвідували школу на вул. Сахарова, обожнювала танцювати. Тож якщо нам випадає нагода відвідати якийсь концерт, діти з нашої організації йдуть залюбки, бо вони це дуже люблять. Щиро вдячна за запрошення медичному університету. Ці заходи чудові! Дякувати Богу, що в нас на шляху зустрілися такі добрі теплі люди. Дуже вдячні всім, хто долучається та допомагає. Це дуже для нас важливо».
За умов соціальної ізоляції люди з інвалідністю втрачають інтерес до соціального життя в громаді та стають нездатними боротися за власне життя. Тож передусім їм потрібна соціальна реабілітація та адаптація в суспільстві.
Як зауважує Марта Руденко, для дітей з інвалідністю нині реалізовують достатньо різних проєктів, а ось для дорослих їх, по суті, немає. «Тож вони шукають усі можливі способи, де зможуть взяти участь в якихось заходах і матимуть нагоду вийти, як мовиться, між люди, – додає Марта Ігорівна. – Вони всі дуже контактні, люблять співи, танці. Найголовніше ж для них – спілкування. Межі помешкання, звісно, забезпечити його не дозволяють, а самостійно виходити в місто не можуть, їх постійно мусить хтось супроводжувати. Тож тому так і цінують ці зустрічі. У найближчих наших планах для ГО «Центр «Мій світ» – кулінарні майстер-класи та спеціально розроблена арт-терапія від кафедри психіатрії, наркології та медичної психології, з якою ми вже маємо попередню домовленість. Тож сподіваємося на подальші зустрічі, адже плануємо їх зробити регулярними й таким чином здійснити важливий внесок добра й радості у світ «сонячних» людей!».
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА