Американський письменник і журналіст Шелбі Фут зазначав: «Університет – це лише група будинків, зібраних навколо Бібліотеки… Бібліотека – це є Університет». І якщо бібліотека – серце університету, то читальна зала – серце бібліотеки. Саме вона є тією оазою, де найбільше сконцентровані знання, за якими, власне, й приходять до університету.
Уже понад 20 років берегинею цієї оази в бібліотеці Тернопільського національного медичного університету ім. Івана Горбачевського є Світлана Шпунар. Разом з дружною командою фахівців вона робить усе для того, аби читальна зала університетської книгозбірні жила й збирала якнайбільше відвідувачів.
– Пані Світлано, як доля поєднала вас з бібліотекою?
– Це, мабуть, була випадковість, яка, втім, стала справою мого життя. Я народилася на Збаражчині, сім років навчалася в Луцьку, здобула дві спеціальності – вчитель початкових класів та соціальний педагог, тобто з бібліотекою нічого спільного. Після заміжжя, оскільки мій чоловік тернополянин, ми вирішили жити в Тернополі. Тоді переді мною постало питання пошуку роботи. Наприкінці 1990-их і на початку 2000-их знайти її було надзвичайно важко. Цілком випадково познайомилися з тодішньою директоркою бібліотеки Тернопільської державної медичної академії (нині – ТНМУ) Наталею Юріївною Григор’євою. Вона сказала, що в читальній залі є вакантне місце й запропонувала мені спробувати. Я погодилася. Книжки любила завжди, з раннього дитинства. Тоді не було інтернету, ґаджетів, ми багато читали, ходили в бібліотеку. Тож я уявляла, що це таке – робота бібліотекарки. Прийшла, спробувала – й залишилася. Зрозуміла, що можу та хочу тут працювати.
– Пригадуєте ваш перший день роботи в бібліотеці нашого вишу? Які він залишив враження?
– Уже минуло багато часу, тож саме перший день згадати, на жаль, не зможу. Але загалом пригадую, які вирували думки й почуття. Це був вересень 2000-ого, початок навчального року. Читальна зала тоді розташовувалася на першому поверсі морфологічного корпусу. Перше враження: дуже багато студентів і надто багато книжок. Основна думка – як з тим усім дати раду? Але поступово впоралася. Спочатку всі мені допомагали, підказували, поступово вивчала фонд, з часом вникла в роботу.
– Які особисті якості та професійні навички ви набули, працюючи тут?
– Бібліотека – це робота з інформацією: з книжками, фондом, документами. Надзвичайно важливо, щоб усе тут було на своєму місці. Для цього потрібні зосередженість та уважність. Не можна взяти книжку й поставити її потім будь-де. Оскільки постійно працюємо з людьми, то повинна бути емоційна витримка, адже ситуації трапляються різні. Тож треба бути стриманим, делікатним. І обов’язково – посидючим. Адже дуже часто наша робота монотонна: кожну книжку, кожен документ треба взяти в руки, внести інформацію про них у базу даних. Для цього потрібні і терпіння, і посидючість, і уважність, і звичайно, знання, щоб ту книжку правильно описати. Гадаю, всі ці риси притаманні моєму характерові, адже більш імпульсивна людина хтозна чи могла б це виконувати. А ось набути мені вдалося організаторських здібностей. Принаймні про це мені кажуть колеги (усміхається). Разом з ними шукаємо різні цікаві ідеї, втілюємо їх у життя, активно залучаємо до наших заходів студентів. Тішимося, що в нашій читальній залі завжди людно, що вона жива. Мені доводилося бути в читальних залах бібліотек інших вишів, де під час навчального процесу працюють 2-3 студенти. Незважаючи на сучасне технічне оснащення тих залів, студентів там немає. В нас же студенти є завжди! Багато студентів! І якби їм не нагадували о 20:45, що треба закінчувати роботу, бо бібліотеку зачиняють, вони, напевно, сиділи б тут всю ніч.
– Назвіть три епітети, що характеризують нашу читальну залу.
– Це важко. Тому що три – надто мало (усміхається). Сучасна, світла, комфортна, доброзичлива, атмосферна, практична, затишна… Можна продовжувати довго. Найголовніше – її люблять наші відвідувачі. І працівники, звісно, також.
– Яка специфіка роботи в читальній залі?
– Специфіка роботи нашої читальної зали, як і бібліотеки загалом, – інформаційне забезпечення навчального та наукового процесу в університеті, надання доступу до всіх видів найновішої інформації з питань медицини та біології. І ми з цим успішно вміємо впоратися. Наші користувачі можуть працювати із сучасними закордонними та українськими підручниками, кращими світовими науковими базами даних, найновішими монографіями, періодикою тощо. На відміну від абонементу, книги в читальній залі не видають додому. Варто також зазначити графік роботи нашої читальної зали. Він складений так, щоб книгозбірня була максимально доступною для студентів і науковців вишу. Працюємо в дві зміни, тож читальна зала відкрита для відвідувачів від 9-ї години ранку до 9-ї години вечора. Також працюємо у суботу та неділю. Наші користувачі мають можливість прийти до нас під час перерви та після занять, залишитися тут довше, щоб попрацювати з потрібною літературою. Ми завжди готові підказати, допомогти, знайти інформацію. Велике значення має й те, що працюємо у вихідні, впродовж яких до нас також приходить багато відвідувачів. Не раз трапляються випадки, коли прибігають у неділю дівчатка зі словами: «Ой, ви знаєте, в нас в гуртожитку всі з’їхалися, такий гамір! Нам же треба вчитися, у вас тиша – то ми до вас». Власне, для цього ми й працюємо. І дуже пишаємося тим, що студенти люблять нашу читальну залу, приходять сюди із задоволенням – і навчатися, і відпочивати.
– Так, у читальній залі нашої бібліотеки справді панує особлива атмосфера, яка налаштовує на отримання знань. Як цю атмосферу вдалося створити?
– Для цього в нас є все. Насамперед сама зала – простора, велика, затишна. Сучасне технічне оснащення – комп’ютери, Wi-Fi. Багатющі інформаційні ресурси. У нас завжди можна знайти саме ту книжку чи статтю в журналі, що потрібна студентам і науковцям нашого вишу. Є також можливість працювати з найкращими світовими базами даних з питань медицини та біології в мережі інтернет. У нас чудове інформаційне забезпечення! Лише зараз, під час повномасштабної війни, через об’єктивні причини не закуповуємо нові видання для нашої бібліотеки. Зазвичай же працівники інших книгозбірень нам просто заздрять, адже більше ніде не виділяють стільки коштів на поповнення та оновлення бібліотечного фонду, як у нашому виші. Ми вдячні за таке розуміння й увагу до бібліотеки нашій адміністрації й, звичайно, ректору Михайлові Михайловичу Корді. Якщо б наші полиці заповнювала застаріла література, то ми б не мали чим приваблювати користувачів.
Окрім того, в нашій залі дуже комфортно працювати. Наші пуфики студенти взагалі обожнюють! Люблять сидіти там групками. Можуть вийти у буфет, що є в нас на першому поверсі, там поспілкуватися. Потім повертаються сюди й продовжують вчитися. Тож наші користувачі, мабуть, самі й створюють цю особливу атмосферу. Адже наші студенти – особливі. Майбутні медики, вони добре знають, що лікарю потрібно вчитися щодня. Якщо одного дня щось пропустиш, то наступного буде вже інший матеріал, а попередній залишиться прогалиною. Сюди не приходять ті, хто не хоче вчитися. А ті, хто хоче, тут є майже щодня. Такі наші студенти! Ми підтримуємо їх, як можемо. Рада, що в нас у читальній залі сформувалася чудова команда – фахова та згуртована. Дякуємо директорці нашої бібліотеки Олені Ярославівні Проців за те, що вірить у нас, підтримує та мотивує.
– Розкажіть про ваш колектив. Хто з вас на якому напрямку зосереджений?
– У нас справді зібрався прекрасний колектив – Тетяна Степанівна Майовецька, Леся Олександрівна Даценко, Ірина Іванівна Стасишин і я. Для кожної з нас читальна зала стала другою домівкою, ми любимо свою роботу й ставимося до неї відповідально. Працюємо злагоджено, командою. Виконуємо всю роботу спільно, доповнюючи одна одну. Насамперед маємо фонд, з яким працюємо безпосередньо – оперативно та якісно обслуговуємо користувачів, видаємо потрібні документи. Популяризуємо також наш фонд, для цього організовуємо виставки, презентації, відео-презентації на YouTube-каналі бібліотеки. Це справді командна праця: в когось з’являється ідея, інші її доповнюють, потім разом втілюємо в життя. Прагнемо, щоб наша читальна зала жила, щоб тут відбувалися і вечори, і зустрічі, і презентації, і книжкові виставки, і майстер-класи, і тренінги…
– Що з проведених заходів особисто для вас найбільш пам’ятне?
– Насамперед запам’ятовується не безпосереднє проведення заходу, а підготовка до нього: поява ідеї, створення сценарію, добір декорацій. Найбільше, напевно, запам’яталася зустріч з нашим проректором з наукової роботи, професором Іваном Миколайовичем Кліщем, приурочена 80-річчю створення УПА. Батько Івана Миколайовича був повстанцем і написав книгу спогадів, яку ми репрезентували товариству. Залучили до проведення заходу студентів. Як декорацію з’явилася думка зробити криївку. Але ж як відтворити криївку в читальній залі? Та раптом хтось сказав, що в нього на горищі є ось така річ, хтось додав – а в мене є те й те, ще хтось згадав, що у селі у сусіда ще щось має бути. Швиденько все позносили. Вдалося організувати дуже теплий зворушливий вечір, відтворити атмосферу часів діяльності УПА, переплести її із сьогоденням. Ще запам’ятався дуже душевний захід, який організовував наш інформаційно-бібліографічний відділ під керівництвом Наталі Петрівни Водюк, – українські вечорниці для факультету іноземних студентів. Було так приємно, коли наступного дня студенти приходили задоволені, з щирими усмішками й словами: «Я такий смачний узвар пив учора» (усміхається). Пробували і узвар, і кутю. Самі ліпили вареники. Тут у нас стояла електроплитка, на якій ми ці вареники варили. Нашим студентам-іноземцям дуже сподобалося. Захід видався колоритний, теплий, домашній.
Насправді кожен захід залишає по собі слід, певні емоції. Люблять наші студенти й різноманітні майстер-класи, зокрема, з величезним захопленням виготовляли і ялинкові прикраси, і пасхальні яйця. Дуже часто студенти самі приходять зі своїми ідеями. Ми стараємося підтримати їх максимально: надати і приміщення, і допомогу, яку лише можемо. Завжди раді підхопити ініціативу студентів, тож чекаємо їх з новими задумами.
– Які маєте плани на найближчий період?
– Найближчий період – вересень, початок навчального року і наше професійне свято. У нас вже встановилася традиція до Всеукраїнського дня бібліотек проводити Декаду відчинених дверей, у рамках якої завжди організовуємо зустрічі з неординарними особистостями, тематичні презентації, виставки. Тож обіцяємо, що цього року також буде цікаво.
– Які бібліотечні лайфхаки для успішного навчання порекомендуєте нашим студентам?
– Тут не треба особливо мудрувати та вигадувати. У нашій бібліотеці й, зокрема в читальній залі, створені всі умови для навчання. Потрібно просто прийти. Оце і весь лайфхак: приходь, зосереджуйся та вчися.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА