Був зразком вчителя та вихователя студентської молоді власним прикладом

Менше двох місяців не дожив до свого 80-літнього ювілею один з талановитих випускників і яскравих викладачів ТНМУ імені І.Я. Горбачевського, кандидат медичних наук Петро Андрійович Мазур.

Петро МАЗУР

Народився він 14 січня 1941 року у селі Копин Млинівського району Рівненської області. 1958 року закінчив Тернопільську середню школу №6. Упродовж 1958-1960 рр. працював на м’ясокомбінаті, відтак лаборантом кафедри нормальної фізіології Тернопільського державного медичного інституту, який закінчив 1966 року. 1966-1970 рр. – хірург Козівської центральної районної лікарні.

1970-1972 рр. – клінічний ординатор, з вересня 1972 року до червня 2009 року – асистент кафедри загальної хірургії Тернопільського медінституту.

Петро Андрійович під керівництвом професора О.Н. Люльки виконав кандидатську дисертацію «Вплив хірургічного лікування тиротоксикозу на захисні реакції організму», яку захистив 1979 року. Потім брав участь у виконанні наукових робіт кафедри з проблем хірургії органів травлення, лікування ран і раневої інфекції, ендокринної хірургії, вивчав ефективність магнітотерапії в комплексному лікуванні хірургічних захворювань. Автор і співавтор понад 50 наукових публікацій, співавтор двох винаходів і кількох раціоналізаторських пропозицій.

П.А. Мазур був висококваліфікованим хірургом вищої категорії. Крім патології щитоподібної залози, в центрі його уваги завжди була ургентна хірургія. На його рахунку не одна тисяча операцій, десятки врятованих від смерті людей. Діапазон оперативних втручань при цьому був надзвичайно широкий – від апендектомії до зашивання рани серця. З вдячністю згадують його прооперовані та консультовані хворі в Тернополі та в усіх районах області, куди Петро Андрійович виїжджав як ургентний хірург і консультант.

Як педагог Петро Мазур відзначався оригінальністю проведення практичних занять зі студентами, вміло використовуючи свій хірургічний досвід. Тривалий час був матеріально відповідальним кафедри, багато зробив для матеріального оснащення кафедральної лабораторії та навчального процесу.

Помітною була громадська діяльність Петра Андрійовича як куратора студентських груп, неординарного лектора товариства «Знання», учасника медико-просвітницьких бригад викладачів, що виступали перед трудівниками в районах області. Його професійна та громадська діяльність відзначені медаллю «Ветеран праці», грамотами та подяками ректора університету.

Петро Андрійович Мазур – зразок учителя та вихователя студентської молоді власним прикладом, тому й шанують його, з теплотою згадують не одне покоління випускників Alma Mater.

Разом з дружиною Світланою Федорівною, лікаркою-психіатринею, Петро Андрійович виховав двох доньок, які здобули вищу освіту. Одна з них – Олена стала доктором медичних наук, професоркою, очолює кафедру психіатрії, наркології та медичної психології, друга – Марія працює старшою лаборанткою кафедри української мови у рідному університеті.

Петро Андрійович відзначався надзвичайною товариськістю, добротою, гостинністю. Оптиміст і життєлюб, він черпав енергію в матінки природи, постійно спілкуючись з нею як неперевершений мисливець і рибалка.

На жаль, 21 листопада 2020 року наш друг і колега відійшов у вічність. Ім’я його назавжди залишиться в історії університету, в пам’яті всіх, хто працював з ним і вчився в нього.

Друзі та колеги