Богдана Бондарук: «У медицині мені особливо цікава анестезіологія»

Богдана Бондарук – студентка 5 курсу медичного факультету. Успішно навчається та отримує підвищену академічну стипендію й бере активну участь у багатьох наукових і громадських заходах, що відбуваються в ТНМУ. Докладніше про навчання, громадську діяльність та інші складові студентського життя Богдана розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Професійному становленню майбутніх фахівців сприяє участь у студентських наукових гуртках, що діють у ТНМУ. В якому з них ви займаєтеся?

– Перші навички проведення наукових досліджень отримала в науковому студентському гуртку на кафедрі дитячих хвороб з дитячою хірургією. Під керівництвом доцентки кафедри Т.О. Воронцової написала наукову роботу на тему: «Вплив мультимедійних технологій на успішність у навчальному процесі дітей молодшого та старшого шкільного віку». Згодом її опублікували в журналі «Вісник медичних і біологічних досліджень». У жовтні цього року взяла участь у міжнародній олімпіаді студентів-медиків «Золота осінь педіатрії-2021», що відбулася в онлайн-форматі. Організатором став Ташкентський педіатричний медичний інститут (Узбекистан), а учасниками – 11 команд з різних країн, зокрема, з Узбекистану, України, Білорусі, Росії, Азербайджану…Завдання були різнопланові. Запам’яталися, зокрема, цікаві ситуаційні задачі, розв’язати які допомогли ґрунтовні теоретичні знання з педіатрії та здобуті практичні навички надання невідкладної медичної допомоги. Брала участь у таких престижних змаганнях уперше й отримала багато позитивних вражень та корисний досвід. Тепер, на 5 курсі, записалася в науковий студентський гурток з анестезіології. Як член наукового товариства студентів ТНМУ, щороку долучаюся до організації Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених, який традиційно відбувається в квітні на базі університетського навчально-оздоровчого комплексу «Червона калина». З огляду на складне епідемічне становище в Україні та світі, зумовлене пандемією коронавірусу, два попередні наукові форуми провели в онлайн-форматі.

– Ви активна учасниця студентської команди «Outlook». Члени команди знімають цікаві тематичні відеоролики про університетське життя, що регулярно з’являються в мережі Інтернет. Над чим працюєте зараз?

– Готуємося зорганізувати новий цікавий студентський квест. Щороку тематика його інша. Позаминулого року квест на тему «Old School» відбувся на базі Тернопільського обласного краєзнавчого музею. В ньому взяли участь двадцять команд, які успішно впоралися із завданнями, а найкреативніші отримали подарунки. Торік, на жаль, від квесту довелося відмовитися через вжиті під час пандемії обмежувальні заходи. Як буде цього року – побачимо, сподіваємося, що масова вакцинація допоможе досягти колективного імунітету й усі карантинні обмеження будуть зняті.

– В яких ще проєктах берете участь?

– Завжди охоче долучаюся до доброчинних заходів студентів нашого університету. Зокрема, акція «Миколай про тебе не забуде» – одна з моїх улюблених. Не раз з іншими студентами відвідувала геріатричний пансіонат в селі Петриків, аби вручити його мешканцям подарунки з нагоди свята. Попередньо зорганізовуємо збір коштів та погоджуємо з керівником закладу кількість і вміст подарункових пакетів. Найчастіше замовляють солодощі, фрукти, чай. Також беру участь у проєкті «Ведмедик-медик». На зустрічах з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку, ми, студенти-медики, доступно, в ігровій формі розповідаємо, як працює людський організм і чому не треба боятися людей у білих лікарських халатах, а довіряти їм, щоб залишатися здоровими. Я побувала в різних школах Тернополя, діти завжди слухали дуже уважно, зацікавлено, ставили запитання та охоче спілкувалися. Після кожної зустрічі здавалося, що урок минув надто швидко, а дітям навіть не хотілося нас відпускати. Учні 6-8 класів дуже гарно сприймають лекції «Малечі про інтимні речі» – про статеве дозрівання хлопчиків і дівчаток, а старшокласники – лекції в рамках проєкту «Sex-education».

– Яку школу свого часу закінчили?

– Я народилася на Волині, в місті Ковель. Випускниця Ковельської міської гімназії. Батьків моє рішення вступати до медичного вишу не здивувало. Ще в першому класі, відповідаючи на питання, ким хочу стати, написала в шкільному зошиті: «Хочу бути лікарем. Хірургом». І з кожним роком це бажання лише міцніло. Після школи подала документи для вступу на медичний факультет ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського. Обрати ТНМУ порадили знайомі лікарі – колишні випускники нашого університету. Вони багато розповідали про потужну науково-навчальну базу альма-матер і висококваліфікованих досвідчених викладачів, які дають якісні знання студентам.

– Хірургія залишається в пріоритеті чи поступилася місцем іншій спеціальності?

– Останнім часом мою велику прихильність здобула анестезіологія – надзвичайно цікавий розділ клінічної медицини, яка стрімко розвивається та удосконалюється. Робота анестезіолога не менш складна, відповідальна й важлива, ніж робота хірурга. Пересвідчилася в цьому під час літньої виробничої практики: спочатку – на базі університетської лікарні в Тернополі, а потім – у Ковельській центральній районній лікарні, де допомагала лікарям у відділенні реанімації. До слова, Ковельська лікарня стала першою райлікарнею в Україні, де успішно провели трансплантацію серця. Для мене це була чудова можливість вдосконалити практичні навички й отримати новий досвід.

– Хтось у родині, крім вас, має стосунок до медицини?

– Ні. Мої батьки – приватні підприємці, а молодші сестрички – школярки: Катруся ходить до 8 класу гімназії, Аня – до третього.

– Під час навчання у студентів-медиків графік дуже напружений, але й відпочивати треба вміти. Якісний відпочинок для вас – це…

– … відпочинок активний. Обожнюю подорожі. За першої ж можливості стараюся кудись поїхати на вихідні. Нещодавно разом з подружкою відвідали Чернівці. Дуже сподобалося місто та особливо – Чернівецький національний університет, недарма його центральний корпус визнали об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Завжди позитивні враження дарує Львів. Київ, Одеса. Харків теж у списку міст, де я побувала й раджу відвідати всім. Удома, на Волині, найпопулярніше місце відпочинку – Шацькі озера, влітку там завжди багато приїжджих. А от про чудові озера в навколишніх лісах мало хто знає. Зазвичай ми з друзями їдемо саме до них. Люблю дорогу, люблю бачити щось нове, дивитися, як живуть люди в інших країнах. Я залюбки б увесь світ облетіла. Наразі вже побувала в Іспанії, Греції, Австрії, Угорщині, Польщі, Болгарії, Туреччині.

– Які події минулого літа запам’яталися найбільше?

– Поїздка до Албанії. Потім була виробнича практика, а після неї разом з подругою вирушили до Києва на фестиваль «Атлас вікенд». Зі столиці повернулися до Тернополя, щоб попрацювати в команді волонтерів на фестивалі «Файне місто». Встигла також погостювати в подруги в Житомирі та відвідати друзів у Києві. Вдома ж на мене чекав відпочинок на березі наших мальовничих волинських озер. Не перестаю дивуватися їх красі!

– Що ще наповнює позитивною енергією?

– Зустрічі з друзями. Участь у цікавих студентських проєктах. Та багато що… Головне – до всього в житті підходити з позитивної та конструктивної точки зору.

– Навчання – насамперед. Що ще входить до списку ваших пріоритетів?

– За студентські роки треба встигнути якомога більше, тож список цей досить довгий. Головне – не марнувати час, використовувати його з користю. Хочу подякувати нашій студентській команді «Outlook» за спільну роботу над цікавими проєктами, адміністрації університету – за розуміння та підтримку.

– Чи вистачає часу на читання художньої літератури?

– Насправді ні, найчастіше читаю в дорозі. Остання з книжок, яка мені дуже сподобалася, – «Буде боляче» Адама Кейна. Її автор, британський лікар-гінеколог, ділиться реальними історіями зі своєї багаторічної практики. Написана з тонким гумором і співпереживанням до хворих, книжка нагадує, якою відповідальною та важливою є професія медика. Тішуся, що її обрала.

Лідія ХМІЛЯР