Андріана Бучко: «Мені подобається робити добрі справи»

Під час чергового засідання вченої ради ТНМУ імені Івана Горбачевського ректор університету, професор Михайло Корда вручив подяки найкращим українським та іноземним студентам за їх досягнення в навчанні, науці, спорті, творчості, благодійній та громадській діяльностях. Грамотою «Кращий студент ТНМУ» в номінації «За вагомі досягнення в розвитку культури» відзначена студентка 3 курсу медичного факультету Андріана Бучко. Про своє навчання, участь у студентських історико-культурних і краєзнавчих проєктах, волонтерську діяльність Андріана розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».

– Ви серед переможців проєкту «Кращий студент року», тож маєте всі підстави радіти такому вдалому початку нового 2021-го. Давайте згадаємо й про минулі ваші здобутки.

– На першому курсі за результатам ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з медичної біології я отримала диплом «За досконале володіння практичними навичками». Наступною була грамота від Тернопільської міської ради «За волонтерську діяльність та активну участь в громадському житті міста». Торік була відзначена грамотою адміністрації ТНМУ ім. І.Я. Горбачевського «За активну участь в громадському житті університету та діяльність у науково-краєзнавчій студії «Терполяни». Нова відзнака заохочує до нових успіхів в навчанні та громадській роботі.

– Здобувати вищу медичну освіту нелегко й той, хто хоче бути лікарем, здебільшого готується до цього зі школи. Коли ви зацікавилися медициною?

– Моя мама працює медсестрою в інфекційному відділенні лікарні міста Новояворівськ на Львівщині, тож я з дитинства знала, що лікувати людей – це більше, ніж робота. Це – покликання. Хотіла бути медиком змалку. В школі дуже любила уроки хімії, біології, брала участь в олімпіадах з цих дисциплін, а також з історії. Старші класи в нас були технічного та гуманітарного спрямування. Я навчалася в технічному. Разом з однокласниками щотижня відвідувала заняття в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, де здобула спеціальність «молодша медсестра з догляду за хворими». Після того був місяць практики в різних відділеннях Новояворівської лікарні. Крок за кроком пізнавала ази медицини й вона цікавила мене дедалі більше. Тож, закінчивши школу, вирішила здобувати вищу медичну освіту.

– І для цього вирішили обрати ТНМУ?

– Так, бо чула багато гарних відгуків про наш університет від його випускників, які вдячні альма-матер за отримані знання та практичні навички. Нині не шкодую про власний вибір, зроблений у 16 років. Щаслива навчатися в найкращому, на мій погляд, медичному університеті України.

– З майбутньою спеціальністю вже визначилися?

– Я з 1 курсу знала ким хочу бути й наразі мені, як і раніше, найбільше подобається хірургія та зокрема – кардіохірургія. Кардіохірургічний напрямок української медицини – дуже перспективний, я багато дізналася про нього завдяки цікавим та інформативним лекціям доцентки кафедри пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії Тетяни Юріївни Чернець. У всьому світі це надзвичайно важлива лікарська спеціальність, яку я прагну опанувати.

– Навчаєтеся за державним замовленням?

– Так. Отримую академічну стипендію, з другого семестру поточного навчального року – підвищену.

– Знаю, ви є організатором і співорганізатором низки історико-культурних заходів та краєзнавчих розвідок.

– Так, мене обрали заступником старости науково-краєзнавчої студії «Терполяни», що об’єднує представників студентства з усіх факультетів і багатьох викладачів університету. Ми організували низку важливих історико-культурних заходів, краєзнавчих розвідок. Побували, зокрема, у селі Старий Олексинець Кременецького району. Тут на церковному подвір’ї колись була криниця глибиною понад 40 метрів. Водою з криниці люди, які приходили до храму, втамовували спрагу. У буремні сорокові роки минулого століття енкаведисти перетворили криницю на могилу: вони скидали в неї тіла вбитих повстанців. У радянські часи на церковному подвір’ї побудували зерновий елеватор та складські приміщення, а саму церкву використовували як зерносховище. Потім тут був сільський клуб. Криницю закидали камінням і засипали, а згодом ще й заасфальтували. Лише після здобуття незалежності України місцеві мешканці на цьому місці встановили пам’ятний хрест. Серед убитих нелюдами були й члени родини Юхимчуків, нащадки яких і повідали нам цю моторошну історію. Ми вирішили відновити історичну справедливість, встановивши меморіальну табличку з викарбуваними на ній іменами вбитих повстанців. Поки що вдалося увіковічити імена чотирьох: Миколи Павловича Олійника, Степана Павловича Олійника, Семена Мироновича Юхимчука, Івана Андрійовича Лотоцького. Після Служби Божої священник відслужив молебень за упокій душі загиблих, а студенти ТНМУ, учасники патріотично-пошукової розвідки, висловили своє співчуття та підтримку родині.

Нещодавно з метою дослідження історії визвольних змагань українського народу студенти створили громадську організацію «Інститут досліджень національної спадщини». Адміністрація нашого університету всіляко сприяє нашій плідній діяльності й це неабияк мотивує до нових науково-краєзнавчих пошуків. Хочу подякувати також керівнику науково-краєзнавчої студії «Терполяни», доценту кафедри вищої школи та суспільних дисцииплін Л. В. Кравчуку та доценту тієї ж кафедри Т.Б. Кадобному, які сприяли моїй зацікавленості громадською роботою й участі в різноманітних за характером (волонтерських і національно-патріотичних) організаціях.

– В яких волонтерських проєктах берете участь?

– Я беру участь у волонтерських проєктах, бо мені подобається робити добрі справи. Навчаючись на 2 курсі, долучилася, зокрема, до збору коштів, щоб придбати деякі засоби фізичної реабілітації для випускника обласного навчально-реабілітаційного центру. Хлопця звати Ігор, він мешкає з батьками в Тернополі. Ігор дуже товариський, приязний, з ним цікаво спілкуватися. Ми завжди вітаємо його з Днем Святого Миколая, Різдвяними та Великодніми святами й, звичайно, приносимо подарунки. Загалом для студентів-волонтерів університетського руху «MISERI-CORDIA» та науково-краєзнавчої студії «Терполяни» стало звичною справою допомагати підопічним Тернопільського благодійного фонду «Карітас», обласного спеціалізованого Будинку дитини, навчально-реабілітаційного центру для дітей з вадами опорно-рухового апарату та Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Тернополі. Мета доброчинних акцій – підтримати тих, хто опинився у складній життєвій ситуації, поділитися з ними щирістю та теплом наших сердець. Минулого серпня, приміром, волонтери ТДМУ допомогли багатодітній сім’ї із села Лозова Тернопільського району. У будинку, де проживали батьки та шестеро дітей, вночі спалахнула пожежа. Вогонь знищив дах, майно. Дізнавшись про трагедію, ми побували в селі й передали погорільцям одяг, взуття та інші речі першої необхідності. Також студенти-волонтери університетського руху «MISERI-CORDIA» та учасники студентського наукового гуртка «Терполяни» опікуються малозабезпеченими сім’ями цієї громади, а учням місцевої школи допомагаємо у вивченні англійської та польської мов.

– Зимові канікули позаду. Де відпочивали?

– Удома, з батьками та молодшим братом Святославом. Йому незабаром 10 років. Різдвяні свята – чудова нагода відвідати своїх бабусь і дідусів, погостювати в інших родичів, зустрітися з двоюрідними братами й сестрами.

– Вільного часу у студентів-медиків небагато, та все ж… Чим захоплюєтеся?

– Люблю малювати гуашшю пейзажі, природу. Олівцем гарно виходять чорно-білі картини, на них переважно – квіти. Улюблена гра – волейбол. Це чудова можливість відпочити та зустрітися з друзями.

– Ваша улюблена цитата?

– Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Лідія ХМІЛЯР