Анастасія Стаханська – студентка 2 курсу стоматологічного факультету, активна учасниця студентської театральної студії «Арт-драма». Про улюблену галузь медицини – стоматологію та майбутній фах, про творчі вподобання й спортивні захоплення, що додають енергії для подальших успіхів, Анастасія розповіла в інтерв’ю «Медичній академії».
– Професія стоматолога не лише дуже важлива, а й складна. Та ви обрали саме її. Чому?
– Насамперед надихнув приклад батьків. Обоє свого часу закінчили Івано-Франківський медінститут, де отримали спеціальність «стоматологія». Тато Олександр Олександрович – стоматолог-терапевт, ортопед. Мама Олена Олександрівна – стоматолог-хірург. Я народилася вже в Тернополі. Після відкриття стоматологічного факультету батьки викладали в ТНМУ (на той час – інституті) профільні навчальні дисципліни, а нині у них приватна стоматологічна практика. Із золотою медаллю я закінчила Тернопільську спеціалізовану школу № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов. Заяву й документи для участі у вступних іспитах подавала до Івано-Франківського, Львівського та Тернопільського медуніверситетів, але першим пріоритетом вказала ТНМУ, бо хочу отримати базову медичну освіту європейського рівня. До того ж рідний Тернопіль – дуже зручне для проживання місто, де немає шаленого трафіку людей та транспорту й можна легко доїхати до навчальних корпусів. Недаремно його називають студентським містом.
– Тож у вашому випадку можна говорити про родинну лікарську династію.
– Так, я медик у четвертому поколінні. Одна моя прабабуся була педіатринею, інша – медичною працівницею, обидва дідусі, а також тітка і дядько – лікарі-стоматологи. Як і мої батьки. З рідними мені, безперечно, дуже пощастило. Лікарська професія у нашій родині передається з покоління в покоління.
– Ви наймолодша в сім’ї?
– Ні, у мене є сестра Ксенія, учениця 9 класу. Навчається в тій же школі, що й я. Ксенію теж цікавить медицина, але вона ще не вирішила, яку галузь обрати. Можливо, це буде хірургія.
– Ви ж обрали фах стоматолога, бо це професія знайома вам з дитинства?
– Так. І ще тому, що стоматологія – провідна галузь медичної науки, яка динамічно розвивається, дуже потужна в науково-технічному сенсі. З’являються нові цікаві технології та методики. В майбутньому хочу спробувати власні сили в науковій діяльності й, можливо, предметом моїх досліджень стане застосування у стоматології стовбурових клітин. Цікавлять мене також новітні напрямки в ортодонтії, ортогнатичній (щелепно-лицьовій) хірургії та інших сферах стоматологічної медицини. В нашому університеті діє студентське наукове товариство, працюють наукові гуртки. Участь у них – це можливість розкрити свої здібності та реалізувати набуті знання. На першому курсі хотіла записатися в науковий гурток на кафедрі медичної біології, але через карантин, зумовлений пандемією, засідання гуртка призупинили. Сплутав коронавірус й інші плани. Зокрема, відклали Всеукраїнську олімпіаду з латинської мови, в якій я мала взяти участь, пройшовши непростий конкурсний відбір. Прикро, та, сподіваюся, олімпіада відбудеться пізніше, коли знімуть карантинні обмеження. Підготуватися до олімпіади мені допомогла доцент кафедри іноземних мов ТНМУ Галина Богданівна Паласюк. Її цікаві лекції на першому курсі я дуже любила. І вивчала латинську мову з задоволенням. Вважаю, що лікар має знати латину бездоганно, бо це об’єднувальний чинник для медиків всього світу. Як і англійська. Вивчаю також німецьку, щоб володіти нею на професійному рівні.
– Який з крилатих латинських висловів – улюблений?
– «Якщо ти розумний, то будь працьовитий, як бджілка». Дотримуюся його та сумлінно працюю, опановуючи нові дисципліни, а вони додаються з кожним семестром. Найцікавішими є ті, що пов’язані з медициною. На першому курсі моїми улюбленими були лекції з анатомії людини, гістології, медичної біології. Тепер до цього переліку ввійшли не менш складні та не менш важливі для медика – «біологічна хімія», «фізіологія людини», «мікробіологія», «внутрішня медицина», «пропедевтика терапевтичної стоматології», «пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології». Це ази, основи стоматології, фундамент для подальшого поглибленого вивчення фахових дисциплін на старших курсах.
– Раніше ви брали участь в олімпіадах, конкурсах наукової творчості?
– Старшокласницею відвідувала заняття секції «медицина» Тернопільського обласного відділення Малої академії наук. У 10 класі написала роботу “Вивчення протизапальної та антимікробної активності біологічно активних речовин фенольної природи підземних органів родовика лікарського» й здобула друге місце на Всеукраїнському етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України. Відтак поїхала на Міжнародний конкурс наукових проєктів, що відбувся в Мексиці, в місті Мореліа, столиці штату Мічоакан. У 11 класі на Всеукраїнському конкурсі-захисті здобула перше місце за наукову розробку «Вивчення цукрознижуючої активності якона». І виборола право представляти Україну на Міжнародному науковому конкурсі CASTIC 2019 у Китаї. Посіла там 3 місце й привезла додому бронзову медаль. Обидві науково-дослідницькі роботи писала під керівництвом завідувачки кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ТНМУ, професорки Світлани Михайлівни Марчишин. Вдячна Світлані Михайлівні за наставництво, за те, що запалила в моєму серці вогник любові до науки. Тепер уже в статусі студентки ТНМУ продовжуватиму наукову діяльність.
– Ви також є учасницею театральної студії «Арт-драма». Мистецтво Мельпомени вам не байдуже?
– Воно мені страшенно подобається. В театральній студії я – з першого курсу. Торік в листопаді відбулася прем’єра вистави «Ціаністий калій – з молоком чи без», де я зіграла роль доньї Венеранди. Я є також учасницею команди КВК «Чуєте», бо люблю гумор і дотепні жарти. А ще – музику. Закінчила Тернопільську музичну школу №1 по класу скрипки й фортепіано, не раз брала участь в обласному конкурсі «Творчість юних» та обласних олімпіадах із сольфеджіо, де займала перші місця. Якийсь час навіть хотіла вступати до музичного училища, але зацікавленість медициною взяла гору.
– Але для музики й нині знаходите час?
– Так, та тепер це радше заняття задля задоволення, для душі. А в дитинстві мені подобалося розучувати найскладніші музичні твори. Вдячна мамі, яка, порадившись з бабусею, відвела мене, малу, в музичну школу. Моя прабабуся свого часу закінчила консерваторію по класу скрипки у Відні й, мабуть, мені передалися її творчі здібності. Скрипку я полюбила відразу. Грала і соло, і в ансамблі юних скрипалів. Наш ансамбль їздив на гастролі в Польщу, був учасником міжнародного конкурсу та призером різноманітних творчих змагань в Україні.
– Що ще входить до переліку ваших захоплень?
– Відвідую заняття у студії латиноамериканських танців. Дуже подобається танець бачата – романтичний, ніжний та чуттєвий. Улюблений вид фітнесу – пілатес. Граю у великий теніс. Це моє захоплення ще зі школи, а минулого літа відновила заняття. Записалася в клуб верхової їзди. Коні – дуже гарні й розумні тварини з напрочуд позитивною енергетикою. Досить швидко навчилася їздити риссю.
– Отже, віддаєте перевагу активному відпочинку?
– Рух, спортивні заняття додають наснаги та енергії. Для студента це важливо. Навчання в медуніверситеті потребує багато часу, сил й енергії, тому відпочинок має бути змістовним і корисним.
– Тож, попри карантин, літо минуло продуктивно?
– Так, я гарно провела час. Не бачила сенсу наражати своє здоров’я та здоров’я рідних на небезпеку, тому дотримувалася всіх карантинних обмежень і насолоджувалася відпочинком у Тернополі. Лише на кілька днів з’їздила до бабусі з дідусем, які мешкають в Івано-Франківську. А ще влітку я багато читала.
– Яка книга особливо сподобалася?
– Роман «Фелікс Австрія» української письменниці Софії Андрухович. Його, до слова, вже екранізували. Фільм називається «Віддана». Звичайно, книжку фільм не замінить, але і режисер, і актори зробили все, щоб занурити глядача в атмосферу Галичини кінця ХІХ століття. Захоплююся поезією Василя Стуса. Його постать – символ незламності людського духу та національної гідності. Нещодавно придбала книгу Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» – про життєвий шлях і суд над поетом. Вона дає розуміння, як узагалі було можливо засудити людину за писання віршів українською мовою. Раджу кожному її прочитати. Близька мені також творчість Юрія Іздрика та Сергія Жадана.
– Ваш улюблений крилатий вислів?
– Процитую видатного драматурга Джорджа-Бернарда Шоу: «Сенс життя не в тому, щоб знайти себе, сенс життя в тому, щоб створити себе». Дуже влучно й точно сказано. Людина має робити те, що їй до душі, розвиватися, рухатися вперед і створювати себе сама. Мені до душі медицина, я прагну здобути омріяну спеціальність, стати висококваліфікованим лікарем і досягти успіху в науковій діяльності.
Лідія ХМІЛЯР