За підсумками конкурсу «Студент 2022 року ТНМУ» студентка п’ятого курсу фармацевтичного факультету Аліна Голенко виборола перемогу в номінації «За активну громадянську позицію». Вона, зокрема, є організаторкою всеукраїнських програм лідерства в Меджибіжі, головою Хмельницького осередку ГО «Українські студенти за свободу», першою заступницею голови студентського парламенту ТНМУ. Аліна наголошує, що це для неї дуже важлива нагорода. Адже є підтвердженням громадської роботи дівчини протягом останнього року й загалом усього періоду навчання.
«Працювати на волонтерських засадах у громадському секторі насправді доволі важко, – ділиться думками Аліна Голенко, – тому що люди мають здатність вигорати. Такі відзнаки, нагороди – це те, що дає сили не опустити руки й продовжувати свою роботу надалі, працювати якісно й організовувати дедалі більше заходів, які можуть відвідати студенти для свого розвитку за межами навчального процесу».
– Коли вперше почали долучатися до громадської діяльності?
– У дев’ятому класі я стала представником учнівського самоврядування Хмельницької області, адже я – уродженка Хмельниччини, моє рідне село – Мисюрівка Старосинявської громади. У нас було багато семінарів, цікавих поїздок. На першому курсі трохи відійшла від громадської роботи, присвячувала час лише навчанню, а вже на другому курсі приєдналася до студентського парламенту нашого університету й почала працювати в інформаційному секторі. Моя робота тоді більше стосувалася саме інформування про заходи та проєкти, що реалізовують в університеті. До слова, перед вибором професії я тривалий час розмірковувала, ким же стати – фармацевтом чи журналістом. І от коли прийшла в інфосектор, трохи зуміла наблизитися до того, чого я також прагнула – до журналістики. З третього курсу почала організовувати й власні проєкти.
– Що хотіли передусім втілити, перебуваючи в студентському парламенті, і чи вам це вдалося?
– З другого курсу я була головою інформаційного сектора. На четвертому курсі мене обрали головою студентського парламенту, а зараз я – заступниця голови студентського парламенту.
Найосновніша наша мета – забезпечення якісного освітнього процесу та розв’язання нагальних проблем студентів. Саме мій головний задум полягав у тому, щоб організувати навчальні заходи, спрямовані на загальний розвиток студентів поза межами сфери медицини. Більшість студентів чи не весь свій час приділяє саме медицині. І це, звісно, правильно. Та водночас хочеться вміти поєднувати знання з професії зі знаннями, які цікавлять і поза нею.
– До створення яких ініціатив доклалися?
– Навчаючись на третьому курсі, я також стала активісткою громадської організації «Українські студенти за свободу», на базі якої й організувала свої найбільші заходи. Зокрема, торік стала однією з організаторів Всеукраїнської програми лідерства – це освітній захід, що налічував понад 300 учасників, тривав п’ять днів та охоплював велику кількість лекцій від провідних фахівців з економіки, філософії та політології. Ми проводили його в Меджибізькому замку на Хмельниччині.
Цьогорічного 4-5 березня разом з командою студентського парламенту на базі нашого університету вдалося організувати Всеукраїнський форум «Вогонь свободи», під час якого також було прочитано тематичні лекції й проведено практичні тренінги та дискусії. Зокрема, опираючись на досвід роботи студентського парламенту, одна з дискусій була про те, як студентство може сколихнути освітній процес у своїх університетах і, як результат – покращувати навчальний процес.
– Як з’явилася ідея організувати саме такий захід?
– У грудні 2021 року задумалася над тим, що в нас насправді дуже потужна навчально-матеріальна база у сфері медицини, але багатьом студентам водночас цікаво дізнатися щось нове й поглибити власні знання з немедичних тем. Та коли навчаєшся в медичному університеті й маєш сталу програму, це важко поєднувати. Тож я вирішила організувати форум і присвятити його тим темам, які цікаві мені самій. Я вивчала додатково філософію, економіку та політологію. Наш навчальний захід видався успішним і зібрав дуже багато студентів.
– Що потрібно, аби організувати вдалий захід?
– Передусім потрібна надійна команда, люди, яким можеш довіряти. Ідеально, щоб серед організаторів було п’ять людей – це така надійна соціальна група. Дуже важлива комунікація. Скажімо, сьогодні для проведення заходів обов’язково потрібен дозвіл від військової адміністрації. Ми домовлялися й з адміністрацією університету, аби нам надали приміщення. І звісно, це також уміння делегувати обов’язки, тому що одна людина не може прослідкувати за всім, треба розподіляти всі завдання порівну.
– У вас також є чималий досвід волонтерської роботи. В яких доброчинних акціях берете участь?
– Нині волонтерська робота студентського парламенту переважно полягає в тому, що ми безпосередньо отримуємо запити від військових і намагаємося їх виконати. Співпрацюємо також з волонтерським штабом нашого університету, зокрема, коли отримуємо запити на ліки. Я також волонтерю в організації «Київський гуманітарний штаб». Це волонтерський штаб, що був заснований у чотирьох містах: Львові, Києві, Тернополі та Кривому Розі. Разом з «Київським гуманітарним штабом» ми «закриваємо» технічні запити для військових, зокрема, рації, квадрокоптери, тепловізори, приціли й безпосередньо передаємо їх за призначенням.
– Як вам вдається поєднувати навчання та активну громадську діяльність? Які секрети вашого особистого тайм-менеджменту?
– Жартую, що в мене маховик часовороту Герміони Грейнджер з «Гаррі Поттера» (сміється). Насправді було важко на другому курсі, коли я намагалася і належно навчатися, аби не відставати від навчальної програми, і водночас щось пробувати організовувати. Та за якийсь час усе це так влилося в моє життя, що стало його невід’ємною складовою. До того ж за чотири роки довкола тебе з’являються люди, які працюють у тому ж напрямку, тож до них завжди можна звернутися за порадою й допомогою.
– Які поради дали б нинішнім і майбутнім першокурсникам?
– Не втрачати можливостей всебічно розвиватися та обов’язково приділяти час навчанню на молодших курсах, аби в майбутньому не виникало проблем з нестачею знань. Приєднуватися до громадського сектора в університеті, місті, країні. У Тернополі насправді – один з найпотужніших молодіжних громадських секторів в Україні. Таким чином навколо тебе з’являються чудові люди, які своїм бажанням працювати запалюють тебе, мотивують робити більше та краще. Там можна зустріти своїх найкращих друзів.
Найважливіша порада – намагатися не втрачати час. Поєднувати навчання з іншою діяльністю: взятися волонтерити, йти у студентський парламент на вибори, балотуватися від свого курсу. Це дуже важливо: завдяки цьому безпосередньо впливаєш на якісні зміни в своєму університеті, можеш вирішити відразу нагальні питання, які виникають у тебе на курсі, а не чекати, коли хтось це зробить за тебе.
– Ви згадували, що вагалися між медициною та журналістикою. Чому ж усе-таки обрали фармацію? Коли збагнули, що це ваше?
– Напевно, ще в дитинстві, тому що росла хворобливою дитиною, часто хворіла й мені було досить цікаво розбиратися в лікарських засобах, які призначали лікарі. Коли розумієшся в цьому значно більше, ніж інші, то можеш насамперед допомогти собі та близьким. Два останні класи в школі для мене справді були досить складними: я вагалася, які предмети обрати для ЗНО, йти на фармацію чи в журналістику. Але, врешті, зрозуміла, що в Україні досить стрімко розвивається фармація, це важлива й необхідна спеціальність, яка дає великі шанси на самореалізацію. До того ж здобути знання в цій сфері за допомогою самоосвіти доволі важко. Тож вирішила спробувати власні сили саме у фармації.
– Чому обрали для навчання саме ТНМУ?
– Це був мій перший пріоритет на вступ, адже в нашому університеті навчалися мої знайомі, які досить схвально відгукувалися про ТНМУ.
– Жодного разу про це не пошкодували? Можливо, в моменти, коли було особливо важко?
– Важко буває завжди та всюди, але якщо себе дуже сильно шкодувати, то можна нічого й не здобути. В університеті я зустріла дуже багато людей, які своїм прикладом переконували, що здобули тут чудову базу знань, успішно працюють і будують кар’єру і в Україні, і за кордоном.
– Які особливості навчання саме на вашому факультеті?
– Ми часто працюємо в хімічних лабораторіях, проводимо багато експериментів, дослідів. Найперше, що мене здивувало, коли прийшла в лабораторію, це те, що все тут має дуже яскравий запах. І потрібен був час, аби звикнути до нього (усміхається). Працюючи на кафедрі технологій виробництва лікарських засобів, треба бути неймовірно уважною до того, що робиш, чи дотримуєшся методики виготовлення. Потрібен дуже потужний контроль своєї уваги та дій, аби нічого не переплутати, адже від цього залежить якість лікарських засобів, що може вплинути на життя пацієнта.
– Ви визначилися вже у напрямку своєї спеціальності?
– Хотіла б спробувати власні сили в маркетинговій частині фармації, адже вона також зараз стрімко розвивається. Це те, що мені цікаво, в чому я вже пробую себе.
– Що найважливіше дав вам Тернопільський національний медичний університет ім. Івана Горбачевського?
– Знання, соціальні зв’язки, можливості, друзів.
– Що вас надихає у житті?
– Робота. Якщо те, що я роблю, дає належний результат, це мотивує працювати надалі.
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА