Струни душі

Доля Невловима, мов вітер у полі, Незбагненна, як всесвіт і час, Чи ти слуга чиєїсь волі, Що все вирішуєш за нас? Ти випадаєш з поля зору, Тебе не вловлює наш слух, Ти нас удень і в нічну пору Ставиш, мов гончар, на круг. Тебе цуратися негоже, Тобі підвладна навіть мить. Ти ж ощасливити нас можеш, Та і нещасними зробить. *** Не облетіти поглядом, думками Нічного неба дивовижний світ, Який засіяний планетами, зірками, До них людина прокладає слід. Манить його божественна краса, Богів у ньому поселили греки. Єднають землю й небеса…

Читати далі

Медсестра

Доля секунди, біль, пітьма і темні коридори, Втрачаєш все – і розум, і надії, А біля тебе поруч медсестра, Яка тримає пульс й виконує всі дії.   Ось бачу лікар витер піт з чола, «Все буде добре, – каже – не хвилюйсь, сестричко, Постав систему і введи ж туди Ще ампулку кардіаміну.   Зробила все, як лікар призначив, І тихо, нахилившись наді мною: «Все буде добре, Ви лишень поспіть» Я бачу очі її синьо-волошкові.   «Ви не хвилюйтеся – вже усе минулось – І ніч важка, і стомлена душа. Ви…

Читати далі

Оберіг

Оберіг Нехай тебе хоронить Мати Божа І в серці промінь правди оживає, Щоб днина обминала непогожа, І ангел над тобою хай витає. У дні важкі й хвилини скрути, Ти віру не втрачай свою у Бога, Хоч миті промайнувши не вернути, Твоя легкою буде хай дорога. Ти будь митцем, свого життя ти вартий, Неси свій хрест до скону й до знемоги, Бурхливу річку, непідвладну часу, Перепливи через гріха пороги. Хай корабель надії не потоне, Вітрила не підвладні бурі стануть, І в урвище не впаде він бездонне, А лиш причалить до Святого…

Читати далі

Небо

Небо Замріяно дивлюсь у небо І хочу збагнути, про що гомонить. А космос – без краю І в далечінь моє серце манить.   Збагнути, догнати не можу Всю велич і мудрість Творця, Я дякую Богу за долю, За щастя, любов і життя.   Хай згинуть страждання і сльози, Біль і гріхи пожирає змія. Нам жити, радіти за ранки і сонце, За кожну хвилину буття.   Леонід КРАВЧУК, доцент ТДМУ

Читати далі

Який був гуцул серед нас!

Сьогодні поетичними рядками згадаємо Івана Чонку, доцента кафедри хірургії №1 з урологією ім. професора Л.Я. Ковальчука ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського. 30 серпня 2017 року він пішов у засвіти. Пропонуємо читачам вірш Івана Чонки «Чорнобильська трагедія». Знана на Тернопіллі поетка, дружина Івана Чонки – Леся Любарська присвятила його світлій пам’яті поезію «Який був гуцул серед нас!». ЯКИЙ БУВ ГУЦУЛ СЕРЕД НАС! Який був гуцул серед нас! Який талант! Яка людина! Ми ним гордитися повинні, Щоб пам’ять повертала час, Коли він жив, творив і мріяв, Як вмів любити це життя. Від когось…

Читати далі

Про рідний університет – з натхненням

У читальній залі бібліотеки ТДМУ відбулася презентація збірки «Мій університет – моє натхнення». Під її обкладинкою зібрані вірші, які написали студенти – члени науково-краєзнавчої студії «Терполяни» та викладачі нашого вишу. Загалом за сім років існування студії видали чотири збірки віршів: «Жасмин», «Калина», «Явір» і ось тепер – « Мій університет – моє натхнення». Також торік світ побачили дві науково-краєзнавчі книги «Історія роду – історія краю» та «В.Я. Оренчук – перший консул української держави, політичний діяч, дипломат, правозахисник», які написав наймолодший продовжувач роду Оренчуків, студент медичного факультету Ігор Оренчук. Про це…

Читати далі

«Слово його залишається деколи терпким, як терен, і гірким, як полин»

Творчість талановитого українського маляра та поета Володимира Гаврилюка (1904 – 2000) десятки років була недоступною для наших читачів. Майстер слова й пензля, який увійшов в українську літературу ще в 30-х роках як сучасник Богдана-Ігоря Антонича, змушений був емігрувати 1944р. до Німеччини, потім до США, а з 1970 р. жив у місті Монреаль, Канада. До свого читача на батьківській землі поет повернувся на початку 1990-х років у збірках «Осіння елегія» (Львів, 1993 р.) та «Поезії» (Львів, 1994 р.). Народився Володимир Гаврилюк 19 липня 1904 р. у селі Зарваниця колишнього Підгаєцького повіту…

Читати далі

Великдень

Освятив світанок хату, В небесах звучали ліри. Поклонявсь люд цьому святу, Що зродилося із Віри В те, що Бог створив цей світ, І у божественність зачаття… Щоб в це повірив людський рід Христос воскрес після розп’яття. Валерій ДІДУХ, доцент ТДМУ

Читати далі

Антоніо Мальябеккі – людина-бібліотека

Цей липневий полудень 1688 року у Флоренції був спекотним і задушливим. Містяни намагалися не виходити зі своїх прохолодних кам’яних домівок без зайвої на те потреби, щоб не задихатися у розжарених печах вузьких вуличок. Лише поодинокі перехожі, здебільшого ласі до екзотики мандрівники-іноземці, які прогайнували такі приємні травневі-червневі дні, блукали, важко дихаючи та переконуючи себе, що вповні насолоджуються спогляданням міста Данте Аліг’єрі та Леонардо да Вінчі. А ті, хто випадково забрели на Вілла делла Скала, не могли не звернути увагу на непоказного чоловічка в добряче поношеному куцому каптані й старих розбитих черевиках,…

Читати далі

Я тобі подарую сонце

Я тобі подарую сонце – Не шматочок-окрайчик – усеньке, Щоби ти дивувалася: хто б це? Я б собі смішкував потихеньку. Я тобі подарую зливу. Ні, не дощ недозріло-весняний, А оту, що збива сизі сливи І виточує неба грані. Я тобі подарую зорі – Не маленькі, а ті, найбільші. А як буде цього замало, Я тобі ще напишу вірші. Ігор ГАВРИЩАК, доцент ТДМУ

Читати далі