Егбучулама Ученна: «Справжня пристрасть до написання книг з’явилася в мене, коли приїхав навчатися до ТДМУ»

Студентське життя складається не лише з навчання, а й з самореалізації як особистості, роботи над науковими та громадськими проектами, відвідин цікавих місць – фортець, музеїв… Хтось знаходить друзів на все життя, а хтось робить перші успішні кроки як лідер, як майбутній висококваліфікований фахівець, громадський діяч. До завершення добігає навчання для студента з Нігерії Егбучулами Ученни, який є представником шостого курсу Тернопільського державного медичного університету. Два роки тому він очолював Асоціацію студентів Нігерії, а згодом передав цю естафету Дональду Оріаіфо, який минулого року закінчив наш університет. Обоє хлопців реалізувалися в ТДМУ…

Читати далі

На струнах серця

Сьогодні в рубриці «На струнах серця» публікуємо вірш Івана Чонки, доцента ТДМУ, який відійшов у вічність торішнього серпня. Прочитайте водночас і поезії, присвячені йому, які написала його дружина Леся Любарська. ПРОБАЧТЕ МЕНІ… (Небесній Сотні присвячую) Пробач мені моя мамко, Що тебе я засмутив. За Вкраїну, моя ненько, Голівоньку положив. Пробач мені, моя мила, Що тебе не долюбив. Понад все, моє серденько, Україну я любив. Ви пробачте, побратими, Що не з вами я тепер, Що під кулями стальними За свободу я помер. Шкода, кате-президенте, Що достукатись не зміг, Що тебе я,…

Читати далі

На струнах душі

Я зовсім не герой твоїх романів – потертих і зачитаних до дір. Я просто той, хто раптом вийшов із туманів, що стигли сонно між високих гір.   Я просто той, хто йшов розбитим мокрим бруком і шпортався об гострі камінці. А ти стояла гордо з ноутбуком, диміла сигаретою в руці. *** Я просто той, хто народивсь заскоро, коли тебе на світі не було, тому пройду, самотній і суворий, тебе не візьму під своє крило. Ви з’явилася в залі, наче диво із див, і зробила лиш крок, а я вже згрішив…

Читати далі

Валерій Дідух: «Фольклорна спадщина народу – багатюща»

Доцент кафедри медичної фізики та лікувальної діагностики ТДМУ Валерій Дідух щасливо поєднує талант науковця й педагога з даром поета та краєзнавця. Його наукову діяльність віддзеркалюють дві монографії з фізики (одна з них написана у співавторстві). Сім посібників (чотири створені у співавторстві) – його доробок з педагогіки. Також Валерій Дмитрович є автором 12 історико-фольклористичних книг (з них – 5 монографій) та 12 поетичних збірок. Краю, де народився, присвячена його книга «Фольклорні скарби Житомирського і Новоград-Волинського повіту Волинської губернії», видана 2012 року, а також «Повернення Зофії Рокосовської», видана роком пізніше. Напередодні 2018-го…

Читати далі

Обрусом білим розіслався шлях…

У Тернополі знову гуляють вітри, сонні очі небес прочини і протри. Елегійний мотив тихо канув у лету. Залишаю на завтра вчорашні сюжети, філософські думки, поетичні натхнення, у кущах винограду ховається темінь, тихо пискнула в листі наполохана птаха, мчать автівки згори. І прямує на захід юний день – по-дитячому щирий і щедрий, розквітають під сонцем бані катедри. І дзеркалиться чаша розімлілого плеса, і зітхає туман на його маргінесах, і проорюють небо літаки срібнопері, залишаючи слід – як рядки на папері. *** Білий сніг, білий сніг, білий сніг засипає-ховає поріг, замітає наші…

Читати далі

Біль утрати

30 серпня перестало битися серце доцента кафедри хірургії №1 з урологією імені професора Л.Я. Ковальчука Тернопільського медуніверситету Івана Чонки. У дев’ятому числі «Університетської лікарні» опублікували матеріал дружини Івана Івановича Лесі Любарської «У нас було серце єдине на двох». Свій невимовний біль, почуття до дорогої їй людини, власні думки-ридання пані Леся висловила такими поетичними рядками. Пропонуємо їх сьогодні нашим читачам.   Як тяжко без тебе На день 40-й тяжкої частини життя, Живу, як підстрелена лань, Та в минуле нема вороття. У сні я шукаю тебе, та не можу знайти, Є безліч…

Читати далі

Поетичні «Паперові крила»

Студентка п’ятого курсу медичного факультету, керівник «Творчого колективу студентів ТДМУ», Тетяна Іваніцька нещодавно видала другу поетичну збірку «Паперові крила», яку встигла вже презентувати у рідному Бучачі та в Києві. Назва книги символізує те, що кожен вірш – це своєрідний політ душі на творчих крилах. А оскільки всі ці творчі злети студентка змогла гарно виписати на папері, то крила ще й набули матеріальної форми. За словами Тетяни, обкладинка збірки проілюстрована кольоровими журавликами, які виготовляють в стилі орігамі. Ці птахи також мають символічне навантаження. «Кожен журавлик забарвлений у той чи інший колір,…

Читати далі

Читали вірші, співали – у цілковитій темряві

Творчий колектив студентів нашого університету завжди тішить цікавими і креативними проектами. Так, 1 листопада в «Бункермузі» майбутні медики зорганізували літературно-музичний захід «Темрява». За словами ініціаторів проекту, «в когось вона асоціюється зі страхом, хтось бачить у ній щось таємниче, чого не видно при денному світлі, а хтось вміло та раціонально її використовує. Дональд Мітчелл та Кевін Даффі – науковці з Канади, які знайшли їй чи не найкраще застосування, впевнені, що відновити зір можливо в один клік – просто вимкнувши світло й досягнувши при цьому цілковитої темряви. Ми спробували присутніх навчити одній…

Читати далі

Теплі історії від Надійки Гербіш

У читальній залі бібліотеки ТДМУ відбувся творчий вечір з письменницею Надійкою Гербіш, яка багатьом відома завдяки таким книгам, як «Теплі історії до кави» та «Теплі історії до шоколаду». Уперше мрія стати письменницею з’явилася у п’ять років. Саме тоді Надійка Гербіш чітко зрозуміла своє призначення та чітко йшла до втілення своєї мети. «Якщо не брати до уваги опубліковані твори, то ще в юному віці, навіть не ходячи до школи, робила якісь книжки. Я щось малювала, зліплювала це докупи й казала, що це книжка. Тепер розумію, що без цих дитячих спроб не…

Читати далі

Кожна людина знати повинна

Кожна людина знати повинна Кожна людина – то світу перлина, То особлива протяжність буття, То неповторна єдина зернина, Де зосереджений всесвіт життя.   Кожна людина завжди особлива Квітка в сплетінні людського вінця, Чимось постійна, а чимось – мінлива, Та незбагненна завжди до кінця.   Кожна людина – то зірка єдина На небосхилі безкрайнім Творця, Навіть, якщо віддалік і незрима, Все ж зігріває інші серця.   Кожна людина – то мить невловима Серед нестримного лету віків. І тому кожна знати повинна, Що не потрібно робити гріхів.   З кари Господньої чи…

Читати далі