«Цвіт душі» Наталі Волотовської як космічна величина

Свою нову книгу, що побачила світ у видавництві «Тернограф», тернопільська письменниця Наталя Волотовська назвала незвично – «Цвіт душі». Для того, щоб зрозуміти, чому саме так, а не інакше, книгу треба прочитати. Назва інтригує, адже з точки зору простого обивателя відомо, що душа – як космічна величина (згусток енергії) невидима, безформна, без запаху, тим більше – без кольору. І раптом… цвіт. Але це як та з якого боку дивитися. Бо дуже часто можемо чути від людей: у нього (або в неї) світла чи темна душа. І цим все сказано. Хтось «світлий»…

Читати далі

Творча та загадкова Ірина Мошак

Представляємо вам цікаву й талановиту акторку нашої театральної студії «Арт-драма» – студентку шостого курсу медичного факультету Ірину Мошак. Своєму захопленню театром вона також присвятила чотири роки студентського життя. Виконані ролі: патріотка Анна у виставі «За вас сила, за вас правда і воля святая», дівчина Даша («Дуже проста історія»), Параска у «Безталанній», Мотря («Кайдашева сім’я»), Аліса у постановці «У всьому винен гороскоп». Її улюблена роль – Мотря з «Кайдашевої сім’ї». «З першого погляду здається, що природа цієї героїні – очевидна: сварлива, істерична жінка, яка всіма шляхами намагається вигризти собі владу в…

Читати далі

Струни серця

Томос Ти українську церкву визволив з неволі, Пов’язані із нею край і людські долі. Чотириста років гонимою була, Котилися її і хрест, і голова. В княжих часах з’явилася на світ, До неї шлях торує людський рід. І молиться вона вже відтепер В колі п’ятнадцяти сестер.   Січень Пролітав понад світами, Опускався над містом і селом, Щоб привітати людей із святами, З родинами усістись за столом. Та й дідуха занести в хату І поводить з людьми вертеп… В свята відлунять і Карпати, Пісні, які співає степ.   Зима Двері їй відчинить…

Читати далі

Серце обернув у сурму

Більшість дослідників творчості Олега Ольжича відносять до революційної лірики лише дві його лірико-епічні поеми «Грудень» і «Незнаному воякові» – збірка «Вежі»(1940 р.) Насправді підвалини такої лірики були закладені в першій збірці поета «Рінь» (1935 р.), де він провів не лише археологічні – цикли «Кремінь», «Камінь», «Бронза», «Залізо», але й духовні «розкопки» історії людського суспільства – вірші «Галли», «Готти», «Пройшли пурпурні фінікійські дні…», «Ганібал в Італії…», «Був же вік золотий…». До останнього з названих віршів Ольжич ставить епіграф з Овідієвих «Метаморфоз» – «Третя доба – мідяна – за срібною хутко настала»…

Читати далі

Різдвяний віночок – атрибут святкового настрою

Відчуття свята, різдвяної феєрії створює атрибутика, коли дивимося на вітрини крамниць, які виблискують і сяють розмаїттям кольорових барв. Тоді й собі хочеться, аби домівку прикрашав такий святковий предмет, приміром, різдвяний віночок. Звісно, можна придбати його в крамниці декору, бо ж яких лише виробів тут не пропонують. А можна виготовити самостійно, скажімо, декорувавши заготовку з ялинових гілочок прикрасами, шишками, цукерками, блискітками. Тоді такий віночок стане джерелом родинного святкового настрою, різдвяним оберегом, який нагадуватиме про найпрекрасніші миті вашого життя, стверджує студентка першого курсу стоматологічного факультету ТДМУ Вікторія Шіляк. Свій перший віночок Вікторія…

Читати далі

Світлана Руда: «Різдвяні композиції навчилася робити завдяки доньці»

У приймальному відділенні панує справжня новорічна атмосфера. Гірлянди, різдвяні віночки та ялинкові прикраси – справа рук сестри-господині Світлани Рудої. Вона захоплюється створенням новорічного декору. Сталося ж це доволі випадково. – Донька навчається в школі мистецтв і от на домашнє завдання їм дали зробити різдвяний вінок. Мене так захопило, з якою майстерністю вона це робила, що вирішила й собі спробувати, – розповідає пані Світлана. – Так розпочалася історія мого нового захоплення. Тепер усі рідні та друзі мають мої вироби. За основу бере каркас у формі кільця. Його обплітає гілками хвої, прикрашає…

Читати далі

Наталя Рекіс: «За малюнками можна прочитати стан і проблеми хворого»

Завжди усміхнена, позитивна, чуйна – так друзі кажуть про Наталію Рекіс. Дівчина працює медсестрою у ревматологічному відділенні університетської лікарні. Таємниця гарного настрою Наталі ­– в її захопленні малюванням. – Свої будні завжди розмальовую фарбами, – жартує дівчина. – Малювати почала ще в дитинстві. Мама з татом дуже часто дарували мені фломастери різних кольорів, кольорові олівці та білосніжний папір для малювання. Мені подобалося зображувати на чистому аркуші рослини, тварин, іноді людей. Тому часто-густо сама робила листівки для батьків. Але перші мої малюнки були не найкращими, проте мене це не засмучувало, я…

Читати далі

Осінь

Настала осінь золотиста Й принесла кожному свій дар. А в небі сонце променисте Не так вже світить із-за хмар. Встелила землю килимами Із розмаїття дивних фарб. Пройшлась вона понад лісами, Знялася ввись до сірих хмар. І там пролилася дощами, І затужило все навкруг: Земля – за сонцем, ліс – за пташками, Й притих увесь довкола рух. Вдягнулась у вінок вогнистий І знов землею пропливла. Майнула халатом барвистим, А в двері стукає зима. Галина КУЗЬМА, буфетниця відділення хірургічної стоматології

Читати далі

Струни душі

В щербатім кльоші вогнебокі яблука пушать, Звосковані руками ніжними наївних німф садів, І медвяна – не штучна благодать Пливе кімнатою – не залиша слідів В масній, ще не зіпсутій звуком тиші, А птаха на папері ранку вірші пише, Вмовкаючи від часу час. Зойк поїзда межи домами згас. І перестук коліс, й натужний хрип вагонів Не прочинять небес повіки сонні, Бо ранок ще. *** І осіннє, пропахле теплими звуками місто, І рогатий тролейбус, в якому нікуди сісти, І асфальт, зацілований листям кленовим, І зупинки, де згасають останні розмови. І реклама, що…

Читати далі

Струни серця

Повстанська криївка Вона була неначе хата, Хоча й без вікон і дверей. Святкували у ній свята, Не чекаючи гостей. На стіні – ікони, зброя, Вів угору вузький лаз. В ній, незнаним нам героям, Заховатись був наказ. Друкувались в ній листівки, На столі стояв приймач І збігались до криївки Дні і успіхів, й невдач. Вберігали від бід ночі, Ліс для неї був, мов брат. Та вбачала в снах пророчих Смерть від вибуху гранат. *** Стоять безіменні хрести У лісі, на самій вершині. Читав від повстанців листи, Які зберігалися в скрині. Часи…

Читати далі