Великдень

Освятив світанок хату, В небесах звучали ліри. Поклонявсь люд цьому святу, Що зродилося із Віри В те, що Бог створив цей світ, І у божественність зачаття… Щоб в це повірив людський рід Христос воскрес після розп’яття. Валерій ДІДУХ, доцент ТДМУ

Читати далі

Антоніо Мальябеккі – людина-бібліотека

Цей липневий полудень 1688 року у Флоренції був спекотним і задушливим. Містяни намагалися не виходити зі своїх прохолодних кам’яних домівок без зайвої на те потреби, щоб не задихатися у розжарених печах вузьких вуличок. Лише поодинокі перехожі, здебільшого ласі до екзотики мандрівники-іноземці, які прогайнували такі приємні травневі-червневі дні, блукали, важко дихаючи та переконуючи себе, що вповні насолоджуються спогляданням міста Данте Аліг’єрі та Леонардо да Вінчі. А ті, хто випадково забрели на Вілла делла Скала, не могли не звернути увагу на непоказного чоловічка в добряче поношеному куцому каптані й старих розбитих черевиках,…

Читати далі

Я тобі подарую сонце

Я тобі подарую сонце – Не шматочок-окрайчик – усеньке, Щоби ти дивувалася: хто б це? Я б собі смішкував потихеньку. Я тобі подарую зливу. Ні, не дощ недозріло-весняний, А оту, що збива сизі сливи І виточує неба грані. Я тобі подарую зорі – Не маленькі, а ті, найбільші. А як буде цього замало, Я тобі ще напишу вірші. Ігор ГАВРИЩАК, доцент ТДМУ

Читати далі

Роксолана Немеш: «Рукоділля допомагає позбутися зайвих думок»

У кожної медсестри своя історія, кожна працює в іншому відділенні з іншою специфікою, але всіх їх об’єднує одне – їхнє покликання, бажання допомагати хворим, людяність, щирість і доброта. І незважаючи на всілякі труднощі, жодна з них ні разу не пошкодувала про свій вибір. Власне, сьогодні спілкуємося з медсестрою палати інтенсивної терапії Роксоланою Немеш. – Що стало вирішальним у виборі вашої професії? – Напевно, я народилася, щоб бути медсестрою. Це моє покликання. Себе на іншій ділянці роботи не уявляю. Ще з дитячих літ уважно спостерігала за роботою своєї бабусі, колишньої медсестри.…

Читати далі

Лелеки

19 березня з теплих країв додому повернулися буськи.   А сьогодні такий день – Буськи прилітають Чи лелеки, чорногузи Їх ще називають.   Ці птахи – це є наш символ, це наша перлина, Як барвінок, чорнобривці, верба чи калина. А ще є зозуля сиза, горлиця крилата І кожному українцю, бажано це знати. Де б не довелося лелекам Зиму зимувати, Та все одно линуть в рідний край Діточок плекати.   Та цей край не завжди їх лагідно стрічає. Випробовує так часто, холодом вітає.   То було вже ніби й тепло Й…

Читати далі

Екзистенційні мотиви в поезії Богдана-Ігоря Антонича

Про обізнаність одного з найвидатніших українських поетів XX ст. Б.І.Антонича з екзистенціалізмом свідчить його епіграф до збірки «Зелена євангелія» (Львів, 1938) – «Із усіх явищ найдивніше явище – існування». Поет вибирає саме слово «існування», а не «життя», що дуже важливо, позаяк життя – категорія біологічна, існування – категорія онтологічна. Існування людини є її перебуванням у собі, у своєму справжньому світі, а не в світі біологічному та соціальному. Людська екзистенція є буттям, якого не можна вивести з жодної іншої концепції, ідеї, суті, необхідності, а тому є первинним фактом. Владислав Татаркевич у…

Читати далі

Лемківщина – в їхньому серці

Літературно-мистецький захід, присвячений лемківській культурі й традиціям, відбувся в читальній залі ТДМУ. У ньому взяли участь студенти – члени науково-краєзнавчої студії «Терполяни», викладачі нашого університету та інших вишів обласного центру, представники управління культури облдержадміністрації. Гостями бібліотеки були також голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, член Національної спілки краєзнавців України Ярослава Галик, член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Марія Бабічук (Чортків), члени правління Тернопільської обласної та міської організацій «Лемківщина» Дарія Антонюк та Галина Околіта. Присутніх тепло привітали директор університетської бібліотеки Олена Проців, доцент кафедри філософії та суспільних наук, керівник науково-краєзнавчої студії «Терполяни»…

Читати далі

Струни душі

У храмі ночі В храмі ночі Вже горять запалені лампади. Не ховай, кохана, очі: То ж не вбивство, а така собі проста банальна зрада – Що тілесну міць руйнує, Ну, а душу пропікає Мов ударом електричним. І від болю та стікає Смутком зоряним одвічним. Херувим Коли постукає у двері Зеленоокий херувим, Поставлю крапку на папері – Настав мій час іти за ним. Він тихо стукає, а я… Я не збираюсь, я готовий Горіти й плавитись в любові, Як буде воля лиш твоя! *** Життя – Як розірваний клапоть паперу, Яким…

Читати далі

Письменник Володимир Шовкошитний зустрівся зі студентами-медиками

У читальній залі бібліотеки ТДМУ відбулася зустріч на тему «Сучасні тенденції української літератури» з Володимиром Шовкошитним – поетом, прозаїком, публіцистом, доктором філософії в галузі політології, народним депутатом України I скликання, громадським діячем. У його творчому доробку – збірки поезій, твори публіцистики, наукові статті, кіносценарії, музичні альбоми, низка прозових творів. Письменник, лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських премій, є також засновником і директором київського видавництва «Український пріоритет». – Не лише зміст, а й зовнішній вигляд книги має тішити, щоб її було приємно взяти в руки, відкрити – ще приємніше. Задля цього й…

Читати далі

Егбучулама Ученна: «Справжня пристрасть до написання книг з’явилася в мене, коли приїхав навчатися до ТДМУ»

Студентське життя складається не лише з навчання, а й з самореалізації як особистості, роботи над науковими та громадськими проектами, відвідин цікавих місць – фортець, музеїв… Хтось знаходить друзів на все життя, а хтось робить перші успішні кроки як лідер, як майбутній висококваліфікований фахівець, громадський діяч. До завершення добігає навчання для студента з Нігерії Егбучулами Ученни, який є представником шостого курсу Тернопільського державного медичного університету. Два роки тому він очолював Асоціацію студентів Нігерії, а згодом передав цю естафету Дональду Оріаіфо, який минулого року закінчив наш університет. Обоє хлопців реалізувалися в ТДМУ…

Читати далі