Струни душі

У храмі ночі

В храмі ночі

Вже горять запалені лампади.

Не ховай, кохана, очі:

То ж не вбивство, а така собі проста банальна зрада –

Що тілесну міць руйнує,

Ну, а душу пропікає

Мов ударом електричним.

І від болю та стікає

Смутком зоряним одвічним.

Херувим

Коли постукає у двері

Зеленоокий херувим,

Поставлю крапку на папері –

Настав мій час іти за ним.

Він тихо стукає, а я…

Я не збираюсь, я готовий

Горіти й плавитись в любові,

Як буде воля лиш твоя!

***

Життя –

Як розірваний клапоть паперу,

Яким бавиться подих вітру,

Щезаючи

У придорожніх канавах,

Доспівуючи

Ще непочату мелодію втомленого асфальту.

Ігор ГАВРИЩАК,

доцент ТДМУ

Поділитися...
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin